Феміністичний дискурс другої половини ХХ – початку ХХІ століття (на матеріалі роману М. Матіос «Щоденник страченої»)

Характеристика роботи

Курсова

Кількість сторінок: 28

Платна робота

Ціна: 300.00грн.

Замовити роботу

Зміст 

Вступ. 3

Розділ І. Фемінізм і українська література. 7

1.1. Виникнення жіночого руху та феміністичної думки в Україні 7

1.2.Особливості феміністичного дискурсу в українській жіночій прозі 9

Розділ ІІ.  Феміністичний дискурс у жіночій прозі наприкінці ХХ – на початку XXI століття  12

2.1. Марія Матіос – представннця сучасної жіночої прози. 12

2.2. Нова модель гуманізму в романі  М.Матіос«Щоденник страченої». 13

2.2.1. Жанрова своєрідність  та сюжетно-композиційні особливості твору. 13

2.2.2. Образ головної героїні роману. 17

2.2.3. Проблематика твору. 22

Висновки. 26

Список використаної літератури. 28

Вступ

Для історії XX – початку XXI ст. показовою є дія двох глобальних тенденцій, а саме: прагнення до демократії і прагнення до незалежності. Вони виявилися й надалі виявляються в усьому: від розвалу імперій до зміни життєвих моделей окремих людей. Ці тенденції віддзеркалюють потребу вільніше розпоряджатися своєю долею, позбутися обмежень, що нав’язуються владою (державною, релігійною чи будь-якою іншою) або економічною необхідністю. Тобто дедалі більше людей в усьому світі визнають цінність свободи. Демократія припускає рівність усіх її учасників, незважаючи на стать, расу, віросповідання. Прагнення до свободи можна окреслити як прагнення до емансипації - звільнення від залежності, утисків, обмежень. Оскільки історично склалося так, що найбільше від цього потерпали жінки, то термін «емансипація» почав асоціюватися насамперед із рухом за поліпшення становища у суспільстві жінок.

Упродовж століть виникли й посилилися три форми дискримінації: расизм – дискримінація за расовим, етнічним принципом; ейджизм – дискримінація за віком і сексизм – дискримінація за статтю. Ідеї подолання останньої форми дискримінації, а також емансипації жінок оформилися в ідеологію фемінізму. Отже, у процесі боротьби за рівноправність людей і свободу фемінізм став невід’ємною складовою загального демократичного процесу.

Актуальність дослідження. Загальновизнаного визначення поняття «фемінізм» не існує. Як зазначає провідна російська дослідниця жіночих студій Наталія Пушкарьова, в літературі можна знати понад 300 його тлумачень. Вона зводить усю цю багатоманітність до п’яти загальних варіантів. По-перше, це соціально-політична теорія, в якій аналізується гноблення жінок і вищість чоловіків в історичному минулому та нині, а також обмірковуються шляхи подолання чоловічої переваги над жінками. По-друге, широкий соціальний рух за рівність прав і можливостей для жінок на противагу соціальній системі, в якій становище людей різних статей не є рівноправним. По-третє, це ідеологія, що протистоїть усім жінконенависницьким теоріям і діям. По-четверте, філософська концепція соціокультурного розвитку, альтернатива щодо існуючої європейської традиції, яка не враховує жіночого соціального досвіду в уявленнях про світ і суспільство. По-п’яте, це методологія досліджень, тобто сума дослідницьких практик, заснованих на артикуляції жіночого погляду на світ, жіночої системи цінностей [18,с.47]. Дослідниця зі Львова Оксана Кісь також наголошує, що категорія фемінізму є неоднорідною, містить у собі кілька значень: політичне (суспільні рухи), ідеологічне (стратегії суспільних змін), теоретичне (методологія аналізу культури і суспільства) [14,с.26].

Українська вчена Людмила Смоляр, яка наполегливо досліджувала долю жіноцтва України, розмежовувала поняття «фемінізму» і «жіночий рух». У своїй монографії вона писала: «Фемінізм» частіше використовується для визначення ідеології або теорії (хоча іноді фемінізм є синонімом жіночого руху), а «жіночий рух» використовується для визначення організованої діяльності, реалізуючої феміністичної ідеї» [20,с.81]. Це розмежування є надзвичайно показовим з огляду на ситуацію, яка склалася навколо фемінізму в Україні.

Український фемінізм як політична і літературна течія оформився у 80-х роках XIX ст. Його видатними представницями були Леся Українка (1871 – 1913), що жила на сході України, який належав до Російської імперії, і Ольга Кобилянська (1863 – 1942), піддана Австро-Угорщини, до якої належала Західна Україна.

Обидві письменниці за життя стали канонізованими класиками. Вони були послідовними й переконаними, хоч і не першими, українськими феміністками. (Перший жіночий і водночас феміністичний літературний альманах “Перший вінок’’ був виданий 1887р. у Львові за редакцією Олени Пчілки і Наталі Кобринської.) Саме цей момент у творчості обох письменниць в історії літератури до недавнього часу традиційно замовчувався.

Сучасні прихильниці фемінізму, як правило, – активні творці його філософського, літературно-естетичного і художнього простору. Вони віддають перевагу серйозній літературі, пережитому стражданню, істинності любові, де основою твору є внутрішня суб’єктивна дія, стан жіночої душі, що прагне усвідомитися у світі слова.

Творцями українського фемінізму наприкінці XX- на початку XXI століть є непересічні особистості, талановиті, оригінальні постаті: Соломія Павличко, Оксана Забужко, Тамара Гундорова, Віра Агеева, Ніна Зборовська та їх молодші послідовниці. Сьогодні ми маємо повне право стверджувати, що феміністичний дискурс (дискурс - це спосіб, форма організації мовної діяльності, текст, стиль) став помітною течією постмодернізму. Твори представників феміністичного дискурсу характеризуються увагою до жінки, порушенням екзистенційних проблем буття, самоідентичності жінки як духовного оберега нації. Творці феміністичного дискурсу захищають концепцію «інакості жінки», «жіночого письма», відображають жіночий погляд на стан речей у суспільстві.

Мета нашого дослідження полягає у з'ясуванні специфіки феміністичного дискурсу в історії української літератури наприкінці ХІХ – на початку ХХІ століття на основі аналізу роману Марії Матіос «Щоденник страченої» .

Об’єктом нашого дослідження є роман Марії Матіос «Щоденник страченої».

Предметом дослідження є специфікафеміністичного дискурсу у жіночій прозі XXI століття ( на прикладі роману Марії Матіос «Щоденник страченої» ).

Завдання, які поставили перед собою, полягають у тому, щоб:

- дослідити виникнення жіночого руху та феміністичної думки в Україні ;

- схарактеризувати особливості українського фемінізму;

- проаналізувати жанрову своєрідність та сюжетно-композиційні особливості роману Марії Матіос «Щоденник страченої»;

- схарактеризувати образ головної героїні роману;

- дослідити проблематику твору.

Методика дослідження ґрунтується на комплексному підході до аналізу тексту, що поєднує елементи історико-літературного та порівняльно-типологічного аналізу, сприяє осмисленню таких понять, як індивідуальний стиль і його чинники, «жіноче письмо», «сюжетно-композиційні особливості» , «екзистенційні проблеми буття», «феміністичний текст».

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній доведено специфіку феміністичної літератури на матеріалі роману Марії Матіос «Щоденник страченої».

Практичні результати дослідження можуть бути використані при подальшому студіюванні історії української літератури ХХ – початку ХХІ ст., а також при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Закрити

Феміністичний дискурс другої половини ХХ – початку ХХІ століття (на матеріалі роману М. Матіос «Щоденник страченої»)

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.