Зарубіжна література 13

1. Особливості конфлікту трагедії «Гамлет»

Трагічний конфлікт принца Гамлета з дійсністю

(за трагедією В. Шекспіра "Гамлет, принц Донський")

Мабуть, пройде ще немало часу, поки герої інших творів світової літератури зможуть якось відтіснити, послабити мою увагу до образу шекспірівського Гамлета. І скільки б я не перечитував трагедію, кожного разу буду співчувати йому, захоплюватися його розумом і вперто шукати відповідь на питання, у чому полягає трагедія його долі.

Я впевнений, що кожний читач знайде в "Гамлеті" щось своє, близьке його серцю й розуму. Та на першому місці завжди буде головне - це етичні проблеми: боротьба добра і зла, призначення людини на землі, протистояння гуманізму та антилюдяності. Читаєш п'єсу - і весь час здається, що перед тобою своєрідні терези, на обидві чаші яких Шекспір упродовж всієї розповіді кладе чесноти на вади. Можливо, саме тому історія про Гамлета - це, на мою думку, зображення ланцюга конфліктів. Тих самих конфліктів, що в сукупності становлять конфлікт принца Гамлета з дійсністю.

Мені б хотілося окреслити три найбільш вагомі складові цього конфлікту. Головне - це неприйняття Гамлетом-гуманістом потворних вад королівського двору. Для принца замок в Ельсинорі являє собою модель світового зла. Він це розуміє, і поступово його особистий конфлікт, пов'язаний із вбивством батька, перетворюється на конфлікт історичний. Гамлет у розпачі, адже йому протистоїть не тільки Клавдій і навіть не зло Ельсинора, а й світове зло. Тому перед юнаком постає питання: "Бути чи не бути?" Мабуть, тільки вирішивши його, Гамлет знову здатний поважати себе як особистість:

Чи бути, чи не бути - ось питання.

Що благородніше? Коритись долі

І біль від гострих стріл її терпіти,

А чи, зіткнувшись в гериі з морем лиха,

Покласти край йому? Заснути, вмерти -

І все. (...)

Саме звідси, гадаю, виникає друга складова конфлікту Гамлета з дійсністю: протест, прагнення до боротьби зі злом розбивається власним безсиллям. Міць оточуючого зла сильніше за чесність і порядність героя. Щоб подолати її, Гамлет повинен спочатку знищити в собі суто людські почуття: кохання (розрив з Офелією), родинні стосунки (розрив з матір'ю), щирість (гра в божевільного), чесність (необхідність брехати всім, за винятком Гораціо), гуманність (Гамлет вбиває Полонія, Лаерта, Клавдія, улаштовує страту Розенранця й Гільденстерна, стає причиною загибелі Офелії та Гертруди).

Гамлет переступає через свою гуманність, але ми бачимо, що він нехтує нею не за власним бажанням. І ми розуміємо: в цьому - ще одна складова трагічного конфлікту данського принца. Все життя виховуючи в собі високі почуття, він змушений тепер знищувати їх під натиском потворної дійсності й чинити злочин. Пізнання людиною зла - ось у чому полягає трагедія Гамлета, а несприйняття цього зла - джерело конфлікту героя з дійсністю.

...Мудрим старшим другом увійшов Гамлет у моє життя, давши гідну відповідь на споконвічне питання про життєвий вибір. Століттями вчив Шекспір своїх читачів гідності, четі й премудростям самопізнання, розповівши трагічну історію про данського принца на тлі складних філософських і моральних проблем. І я переконаний, що нові покоління так само, як минуле й сьогоднішнє, будуть по-новому, вже з власних позицій, перечитувати трагедію, відкриваючи для себе існування зла в житті і визначаючи власне ставлення до нього.

Система образів

Кожен герой Шекспіра — окремий світ з його достоїнствами і вадами.

Гертруда — мати Гамлета, вже через два місяці після смерті короля вийшла заміж за брата чоловіка. Син засуджує її вчинок, але від цього вона не стала менше любити Гамлета. Гертруда — розумна, але слабка й безвольна. Стає спільницею Клавдія навіть у цькуванні власного сина. Відсутнє почуття материнської любові. Не знає каяття. Коли вона, випивши отруту, яку Клавдій приготував для Гамлета, переконалася у підступності свого нового чоловіка, то зрозуміла, наскільки її син був мудрим і справедливим.

Глибоко психологічний і образ Офелії, яка, на відміну від Гамлета, збожеволіла насправді після смерті батька і через нерозділене кохання до Гамлета. Вона загинула, зірвавшись зі скелі у швидкий потік. До останнього подиху вона кохала Гамлета, по-жіночому жаліла його і все йому прощала. Офелія слабовольна, кориться волі батька, стає іграшкою в руках батька та Клавдія. Оточення змушує її стати на шлях брехні та шпигунства. Неспроможна боротися за своє кохання. Божевілля Офелії — відмова від неї Гамлета, смерть батька, розуміння того, що вона обманювала Гамлета, але й її обмануто.

Цікавий психологічний портрет друга Гамлета — Гораціо. Він ділить із Гамлетом всі його тривоги, сумніви і всі його безумства. Після поєдинку Гамлета з братом Офелії, у якого було отруєне вістря шпаги, Гораціо відчуває серцем трагічний кінець і просить свого товариша: «Ще подиши на цьому світі й про мене розкажи». Взагалі кожен персонаж Шекспіра по-своєму особливий, неповторний і незабутній.

Король Клавдій — «кривавий» монарх-тиран. Убив брата, спокусив королеву, має підлі наміри відносно Гамлета. Нікому не вірить, сам розпускає плітки. Обережний, хитрий, розумний, лицемірний. Нечиста совість мучить і його, не даючи спокійно насолоджуватися досягнутим.

Образ Гамлета складний, сповнений суперечностей. Гамлет одержимий пошуками істини. Щоб дізнатися про причину смерті батька, він готовий на все: підмовляє акторів зіграти сцену, за якою він може простежити реакцію Клавдія, сміливо іде вночі на зустріч із привидом батька, а почувши з його уст, хто винуватець смерті короля, продовжує шукати істину. Задля цього він прикидається божевільним, щоб приспати пильність Клавдія. Своїм «божевіллям» він відштовхує любляче серце Офелії і помилково вбиває її батька. Події розвиваються дуже стрімко, але це аж ніяк не порушує психологічної цілісності портрета кожного шекспірівського персонажа. Гамлет проходить до кінця увесь шлях пошуків істини. Фінал трагічний, але справедливість восторжествувала, і підступний вбивця та зрадник покараний рукою Гамлета.

Полоній — хитрий царедворець, що видає себе за мудреця. Інтриган та лицемір. Шпигує за власними дітьми. У нього все підкоряється розрахункові. Помирає від руки Гамлета, пійманий на шпигунстві.

Лаерт — син Полонія, запальний, недалекоглядний, чесний. Мислить вузько, лише в межах родинних звичаїв. Стає знаряддям лихих намірів Клавдія. Помирає у двобої з Гамлетом від отруєної Клавдієм шпаги.

Розенкранц і Гільденстерн — друзі Гамлета, він їм довіряв, але вони зрадили принца. Шпигуни Клавдія: везуть послання в Англію, в якому говорилося про те, що принца треба вбити. Вони втілюють в собі лицемірство та підступність. Були страчені в Англії.