Психологічні особливості образотворчої та конструктивної діяльності дитини в дошкільному віці

3. Розвиток конструктивної діяльності в дошкільному віці

Конструктивна діяльність передбачає створення конструкцій з окремих частин і деталей. Її виконання розвиває технічні здібності дітей, сприяє розвиткові винахідницьких вмінь на якостей. При ство­ренні конструкцій необхідно враховувати взаємне розташування де­талей, спосіб їх з’єднання, можливість заміни на інші деталі тощо. При цьому дитина пізнає властивості кожної з деталей, розкриває для себе закономірності з’єднання різних матеріалів. Так, деталі з пластиліну з’єднуються притискуванням, а металеві деталі з’єднати важко, потрібні спеціальні способи.

Дитяче конструювання позначає процес побудови споруд таких конструкцій, де передбачається взаємозв’язок у розташуванні частин та елементів, способи їх з’єднання [37, с. 6]. Діти конструюють, на­самперед, ті споруди й конструкції, які їх оточують та стають пред­метом їх досвіду. Створена дитиною конструкція повинна виконува­ти призначення справжньої: на ліжкові може спати лялька, у шафі можна повісити одяг.

Перші конструкції дітей з’являються в ході предметної діяль­ності в результаті практичних дій з різними об’єктами: кубиками, кружальцями пірамідки тощо. Дорослий наділяє такі споруди пев­ним смислом, пояснює, для чого їх можна використати: «Який у тебе місточок! Тепер по ньому проїде машина» (Є. В. Зворигина). Таким чином дитина залучається до гри з конструкцією та відкриває мож­ливості її використання.

Дошкільний вік відзначається розквітом сюжетно-рольової гри, тому конструктивна діяльність часто відіграє при цьому обслугову­ючу роль. Необхідність використання конструкції у грі стає провід­ним мотивом конструктивної діяльності. Водночас конструктивна діяльність набуває для дитини й самостійного значення, перетворю­ється на особливу гру, захоплюючи дитину своїм процесом і включа­ючи умовну ситуацію.

Як відзначає А. Н. Давидчук, у дошкільному віці розвиваються дві взаємозв’язані сторони конструктивної діяльності: конструювання-зображення і будівництво для гри [37, с. 7].

Конструювання-гра відрізняється від будівельних ігор дошкіль­ника особливістю своєї мети й предмету. У будівельній грі на перший план виходить процес побудови споруди, при цьому дитина бере на себе роль будівельника. Конструювання-гра зближується з конструк­тивно-технічною творчістю дорослих, адже вона спрямована на вирі­шення певних технічних задач з урахуванням низки важливих умов. Наприклад, довжина мосту повинна бути достатньою для з’єднання «берегів». Водночас дитяча споруда не відповідає всім вимогам до справжньої споруди, нагадує реальну тільки загальною формою при відсутності багатьох елементів. Проте у грі конструкція повинна ви­конувати ту функцію, заради якої створювалась: на парті можна роз­містити навчальне приладдя; на автомобілі можна везти вантаж.

Конструювання дошкільника спирається на його розумову діяль­ність і водночас слугує засобом її розвитку. Щоб спорудити конструк­цію, дитина повинна встановити структуру об’єкту і його частин, врахувати логіку їх з’єднання. Так, занадто широка й низька ваза не втримує букет квітів у горизонтальному положенні. При цьому ди­тина розкриває для себе, що можливості використання конструкцій залежать від їх форми. Це спонукає дошкільника наперед продума­ти, якої форми повинна бути конструкція. Щоб створити конструк­цію з потрібними властивостями дитина ретельно обстежує відпо­відні зразки. Підбирає деталі, які стануть складовими конструкції, співвідносить властивості деталей між собою, насамперед, за формою і розміром. Проте всіх особливостей конструкції дитина передбачити наперед не здатна. Тому по ходу конструювання вона звіряє її влас­тивості із потрібними та вносить необхідні корективи. Ось дитина зробила з картону тарілки у формі конусу, але при спробі насипати у них «кашу» (намистинки) помічає, що така тарілка нахиляється і не втримує свого вмісту. Дитина вносить зміни у свою конструкцію: обрізає конус та закриває дірку пластиліном, забезпечуючи стабіль­ність конструкції.

Таким чином протягом дошкільного дитинства дитина навчаєть­ся наперед продумувати властивості конструкції та способи її ство­рення. До кінця дошкільного віку конструкція створюється за попе­реднім задумом дитини.

Конструктивна діяльність є різновидом творчості дитини. Вже мо­лодші дошкільники виявляють свою індивідуальність та оригіналь­ність. Вони здатні по-своєму використати наявні у їх розпорядженні споруди: пірамідка стає «деревом», грибочок, виготовлений з при­родного матеріалу, перетворюється на лісовичка тощо. Іноді дитина ініціює конструювання, але самостійно його реалізувати не спромож­на. Тоді на допомогу приходить дорослий. Старші дошкільники ви­являють дивовижну винахідливість у конструюванні. Вони діють за певним задумом, який включає осмислення функцій (для чого буде використовуватись) майбутньої конструкції. Дитина використовує незвичайні матеріали та способи їх поєднання. Наприклад, констру­юючи паркан, дитина використовує уламки гребінця, з’єднуючи їх між собою за допомогою нитки. В іншому випадку дитина виготовляє прикраси для ляльки, використовуючи квіти та закріплюючи їх за допомогою проволоки.

Висновки про особливості конструктивної діяльності в до­шкільному віці:

-у процесі конструювання дитина розв’язує певні конструктив­но-технічні задачі, сутністю яких є з’єднання окремих частин і елементів за певною логікою;

-у дошкільному віці розвиваються дві взаємозв’язані сторо­ни конструктивної діяльності: конструювання-зображення (зближується з образотворчою діяльністю) і будівництво для гри (зближується з конструктивно-технічною творчістю до­рослих);

-дитяча споруда забезпечує виконання певних функцій справж­ньої, але зовні нагадує її тільки загальною формою;

-конструювання дошкільника спирається на його розумову ді­яльність і водночас слугує засобом її розвитку;

-уміння обстежувати конструкцію розвивається під керівни­цтвом дорослого;

-з віком дитини зростає самостійність та творчість конструю­вання.

Література

1.Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1991. - 93 с.

2.Давидчук А. Н. Конструктивное творчество дошкольника. - М.: Просвещение, 1973. - 76 с.

3.Запорожец А. В., Венгер Л. А., Зинченко В. П, Рузская А. Г. Во­сприятие и действие / Под ред А. В. Запорожца. - М.: Просвещение, 1967. - 324 с.

4.Комарова Т. С. Изобразительная деятельность в детском саду; Обучение и творчество. - М., 1990.

5.Комарова Т. С. Изобразительная деятельность дошкольни­ков / В кн.: Воспитание детей дошкольного возраста / Под ред. Л.Н.Проколиенко. - К.: Рад школа, 1991. - С. 246-267.

6.Мухина В. С. Изобразительная деятельность ребенка как форма усвоения социального опыта. - М.: Педагогика, 1981. - 240 с.

7.Парамонова Л., Ударовских Г. Роль конструктивных задач в формировании умственной активности детей (старший дошкольный возраст) // Дошкольное воспитание. -1985. - №7. - С. 46-49.

8.Полуянов Ю. А. Дети рисуют. - М., 1988.

9.Смирнова Е. О. Психология ребенка от рождения до 7 лет. - М.: Школа-Пресс. - 1997. - С. 250-257.

10.Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. - М.: Изд. Центр «Академия», 1997. - С. 95-98.

11.Шаграева О.А. Детская психология. Теоретический и практи­ческий курс. - М.: ВЛАДОС, 2001. - С. 259-268.