Психологічні особливості образотворчої та конструктивної діяльності дитини в дошкільному віці

Поступово у процесі цілеспрямованого навчання образотворчій діяльності технічні вміння і навички дитини вдосконалюються. Вибір того, що малювати грунтується на досвіді дитини та на її ставленні до його компонентів. Менші діти малюють те, що вміють, а старші дошкільники, як правило, люблять малювати те, що їм подобається, викликає в них приємні переживання. Розвиток техніки малювання у старших дошкільників дозволяє через малюнок передати своє став­лення до зображеного. Виразними засобами, насамперед слугують лінія і колір. Приємне, добре дитина малює більш виразно, чітко, де­талізовано, яскравими кольорами. Те, до чого дитина ставиться не­гативно, що викликає в неї неприємні переживання, виглядає на її малюнку аморфним, в темних одноманітних кольорах, як сплетіння хаотичних ліній.

Діти люблять малювати квіти, тварин, різні візерунки, орнаменти.

За допомогою кольору дитина зображає не тільки зовнішній ви­гляд предмета, але й своє ставлення до нього. Дитина часто має пев­ний улюблений колір, яким розмальовує все, до чого ставиться по­зитивно. Тому на малюнках дітей бачимо предмети, розмальовані у невластиві для них кольори: червоні листочки, червоний ведмедик тощо. За допомогою кольору діти відображають динаміку явищ: лис­точки весною зелені, а восени жовте; вдень небо блакитне, а вночі - темно-синє, чорне.

Ставлення дитини до зображеного відображають також компо­зиція і розмір об’єктів. Найважливіший об’єкт звичайно більший за інших. Причому реальне співвідношення розмірів предметів часто не зберігається.

Сприймання дитиною аркуша паперу як поверхні, на якій роз­міщується малюнок, зазнає вікових змін за наступними етапами (Ю. А. Полуянов).

1.Аркуш паперу сприймається як безмежна площина, на якій можна розмістити всі свої малюнки, не пов’язані між собою єдиним задумом. Окремі зображення розташовані хаотично, не враховують співвідношення між предметами. Так, надувна кулька виходить зо­браженою так, що нитка опиняється вище за саму кульку. Протягом малювання дитина перевертає аркуш, виходить за його межі, малюю­чи на столі, на підлозі тощо.

2.Дитина орієнтується при малюванні на «верх» і «низ». Лист ді­литься на дві частини: небо і землю, а об’єкти розташовуються між ними в межах центральної смуги аркуша. Така композиція найбільш характерна для малюнків дітей дошкільного віку і називається «фри­зовою».

3.Виділення лівої та правої сторони листа. При цьому дитина вра­ховує також верх і низ листа, вирізняючи центральну ділянку (струк­турний центр) та розміщуючи у ньому головний об’єкт (смисловий центр). Структурний центр малюнка виступає одночасно і смисловим.

2.2. Зв'язок малювання із грою та мовленням дитини

Малювання дошкільника тісно переплітається з грою. Процес малювання розгортається як своєрідна гра. Графічні зображення фіксують розгортання сюжету гри, допомагають розвивати його. На­приклад, дитина зображає прямокутник: «Ось стіни. Але вони в по­вітрі зависають. (Домальовує високий фундамент.) Це скеля. Фортеці на скелях будують, щоб туди без дозволу ніхто не пройшов». З відпо­відними коментарями на малюнку з’являється огорожа, хвилі океа­ну біля підніжжя скель, ліфт від замку до підніжжя, балкон і вікна в будинку. З аморфної початкової ідеї формується насичений диферен­ційований образ. По суті, дитина створює умови ситуації, в яких за­цікавлено діє.

Малюючи, дитина ніби виступає учасником зображуваних подій, вносить у ці події інших учасників, між якими виникає взаємодія. Герої малюнків діють і переживають, як живі істоти, тобто дитина використовує такий художній прийом як одухотворення. Дошкіль­ник намагається відобразити взаємозв’язки між об’єктами, розви­ток ситуації, показати динаміку події. Так, Христина К. (7;0) зобра­зила сходи і двох дівчаток, що стоять поряд, спиною і обличчям до глядача. Вона пояснила: «це Попелюшка йде на бал і повертається» [153, с 90].

Гра у процесі малювання справляє подібний до ігрової діяльності вплив на розвиток психіки й особистості дитини. Малюнок стає тією образною основою, яка полегшує для дитини осмислення свого досві­ду, формування в неї внутрішнього плану дій. Зображаючи на своїх малюнках свою сім’ю, дитина має змогу самостійно визначати коло необхідних для побуту предметів, осмислює способи їх використан­ня, роль кожного члена сім’ї у різних ситуаціях. Так, дитина хоче зо­бразити сім’ю під час обіду. Значить, потрібно намалювати ті предме­ти, які використовуються під час обіду: стіл, тарілки, каструлі тощо. Діти і батько сидять за столом, а мама з тацею підходить до столу.

У процесі малювання дитина спирається на умовну ситуацію, ха­рактерну для гри. Актуалізація умовної ситуації для дитини досяга­ється за допомогою мовлення. Мовлення слугує важливим засобом фіксації образів дитини, які використовуються для побудови вну­трішнього плану створення малюнка. При цьому внутрішній план не тільки зумовлює внесення змін та доповнень у малюнок, але й сам перебудовується під впливом осмислення зображеного. За допомо­гою мовлення дитина доповнює намальований зміст уявним або тим, що неможливо чи важко зобразити (етичні якості, розвиток подій, звуки), пояснює зміст зображення; долає можливі помилки, техніч­ні бар’єри, що поглиблюють несхожість малюнка з задуманим. Так, Олечка Р. (6 р. 5 міс.) малює трикутник і пояснює: «Це в мене дах. А тут буде море. А під дахом - діти будуть ховатись від сонечка». Вод­ночас компенсація технічної недосконалості малюнка за допомогою мовлення може і гальмувати розвиток власне малювання.

Мовлення допомагає підключити до створення малюнка оточую­чих. Дитина звертається до дорослого по допомогу, з метою дізнатися про його думку. Так, Наталка М. (6 р. 8 міс.) запитує: «Як показати, що пташка полетіла у теплі краї, а навесні повернеться?».

За допомогою коментування малюнка дитина привертає до себе увагу однолітків, які часто стають помічниками та співвиконав- цями. Микола П. (6 р. 4 міс.): «У мене найкращий замок буде. Ось тут потрібно намалювати підйомний міст». Петро Л.: «Я зможу міст намалювати. Я бачив такі у кіно». У мовленні дитини проступає її ставлення до намальованого. Воно переважно є позитивним, насиче­ним оптимістичними емоціями, вірою дитини у власні сили.

Важливу роль мовлення відіграє у процесі розвитку здатності ди­тини до створення задуму. Спочатку мовлення носить констатуючий описуючий характер, слугує засобом осмислення малюнка, поява якого відбувається стихійно. Діє схема: намалював-пояснив.

На другому етапі мовлення включається у покрокове створен­ня задуму. Малюнок виникає в результаті послідовного планування дитиною його окремих деталей. Мовлення допомагає намітити на­ступний крок, проговорити можливі варіанти продовження малюн­ка. Ніна У. (4 р. 8 міс.): «Намалюю будиночок для собачки. (малює будку) А хто буде її годувати? Треба для господаря теж будинок нама­лювати (малює будинок). А біля будинку треба клумбу зробити. Тут квіти ростимуть».

На останньому етапі задум якомога повніше продумується напе­ред, являючи собою програму послідовних дій.

Розробка задуму складається з виділення його змісту, відбору ма­теріалу, передбачення послідовності у роботі, оцінки досягнутого у порівнянні із задуманим. Старший дошкільник може формулювати і реалізувати задум, але без спеціального навчання задуми дітей навіть 5-7 р. часто не деталізуються і розвиваються по ходу створення зобра­ження. Успішність втілення задуму виявляє, наскільки правильно дитина вміє оцінити свої образотворчі вміння і спланувати посильну для себе роботу.

Малювання на основі задуму, самостійне знаходження засобів для його втілення, нове оригінальне рішення в створенні образу характе­ризують прояви творчості дитини, появу в неї внутрішнього ідеально­го плану дій, який відсутній у ранньому дитинстві.

Висновки про особливості розвитку образотворчої діяльності в дошкільному віці:

-зміст малюнків дошкільника зумовлений досвідом ознайом­лення з оточуючим, розвитком його розумової діяльності та образотворчих умінь, індивідуально-статевими особливостя­ми (ставленням до предмету, інтересами);

-дошкільники використовують такі виразні засоби як лінія і колір (провідні), композиція і величина, володіння якими вдосконалюється і дозволяє старшому дошкільнику передати багатий зміст малюнка;

-малювання дошкільника тісно переплітається з грою та мов­ленням;

- у процесі малювання розвивається вміння створювати і втілю­вати задум за допомогою плануючої функції мовлення. Спо­чатку малювання відбувається без задуму, потім задум ство­рюється по ходу малювання, і - нарешті - формується до по­чатку малювання.