Особливості розвитку спілкування дорослого і дитини у дошкільному віці

Спілкування за означенням передбачає високу активність його учасників, взаємодію партнерів. Умовами ефективності педагогічного спілкування називають: особистісні взаємовідносини (Бодальов О. О., Ковальов О. Г.); тепле, інтимне, виразне ставлення вихователя (Котирло В. К.), позитивне, тепле, емоційно забарвлене ставлення (Кулачківська С. Є.); діалогічне спілкування з домінантою на співбесід­ника (Флоренська Т. О.). В основі цих характеристик лежать відноси­ни рівності, що складаються між партнерами у спілкуванні.

Чи може дитина виступати партнером для педагога або іншого дорослого? Про таке партнерство можна говорити лише в певному розумінні. Воно полягає у прийнятті людьми один одного як без­умовних цінностей, в установці на універсальність можливостей кожної людини, у доброзичливості й взаєморозумінні. Даний аспект взаємозв’язків дитини із соціальним оточенням необхідний в єднос­ті з іншим, таким, що акцентує відмінності у позиціях вихователя і вихованця. Останній переважно і враховується на практиці, що призводить до зниження самостійності, ініціативності, креативності дитини. Виховні впливи, орієнтовані на діалогічне спілкування, здатні стимулювати творчість дитини, тільки починають розробля­тись і не мають широкого практичного застосування.

Створення атмосфери доброзичливості, відвертості, емоціональ­ної піднесеності, радості у спілкуванні дошкільника з дорослим зале­жить від змісту контактів, адекватного рівню комунікативного роз­витку дитини.

С. В. Корницька пропонує три програми взаємодії дорослого з ди­тиною, відповідно до віку останньої. Прийняття дитиною програми виявляється у мінімумі відволікань та проявів небажання контакту­вати, а також у найбільш активній взаємодії.

Iпрограма: ласка дорослого, що виражає його доброзичливу ува­гу до дитини, посмішка, дотик і поглажування, гойдання. Дорослий бере дитину на руки, на коліна, супроводжує дії ласкавими ніжними словами, що містять схвалення дитини. Цією програмою найбільш задоволені немовлята.

IIпрограма: спілкування, опосередковане іграшкою або набором іграшок. Спільна дія дорослого і дитини щодо іграшок із забезпечен­ням ініціативності малюка. Для дітей раннього віку.

IIIпрограма: вербальне спілкування. Дорослий розмовляє з дити­ною, декламує вірші, проговорює прозові тексти, уважно дивлячись на дитину. Бесіди на різноманітні теми із підтримкою і заохоченням ініціативи дітей. Для дітей дошкільного віку (3-6 р.), забезпечує най­кращий емоційний настрій та найвищу активність дітей у взаємодії.

Якщо дитина погано сприймає відповідну її вікові програму, то її комунікативна потреба знаходиться за межами вікових показників спілкування. Слід встановити випередження чи відставання розвитку комунікативних потреб і підібрати адекватну програму спілкування.

Висновки про модель оптимального спілкування дошкільника з дорослим:

-найважливіше значення у виникненні і розвитку у дітей спіл­кування мають впливи дорослого, випереджуюча ініціатива якого підносить діяльність дитини на вищий рівень;

-нормальний розвиток спілкування дошкільника прискорює хід його загального розвитку;

-оптимізація дорослим спілкування дошкільника забезпечує усунення причин інших труднощів психічного розвитку;

-загальною умовою оптимізації спілкування з дошкільником є створення дорослим атмосфери доброзичливості, відвертості, емоційної піднесеності, радості;

- дорослий повинен контролювати хід розвитку спілкування дошкільника, встановлюючи випередження чи відставання розвитку його комунікативних потреб і підбираючи адекватну програму спілкування з дитиною.

4. Роль експресивних засобів у спілкуванні дитини й дорослого

Найбільш сприятливе для розвитку особистості дітей середньо­го та старшого дошкільного віку спілкування на фоні позитивного, теплого, емоційно забарвленого ставлення вихователя до дитини (за С. Є. Кулачківською).

Позитивні результати дав експеримент, у якому вихователів на­вчали виражати емоції, а дітей адекватно їх розуміти.

В ході цього експерименту з вихователями проводилась бесіда про значення експресії у процесі спілкування, а також спеціальне на­вчання способам вираження своїх емоцій.

Формування у дітей розуміння експресивних засобів було здійсне­но методами:

а) ідентифікації різних емоцій за їх зображенням у формі портре­та, сюжетних картинок;

б) опису дітьми портрета вихователя, зображеного на малюнку;

в) передачі дитиною характерних для вихователя способів вира­ження позитивних і негативних почуттів.

У ході спілкування дорослий виразно виявляв зацікавленість ро­ботою дитини, свою прихильність до неї, заохочення її дій, викорис­товував посмішки, лагідну розмову.

Висновок про роль експресивних засобів у спілкуванні дитини й дорослого:

-дитина недостатньо володіє вмінням розпізнавати і розшифро­вувати експресивно-мімічні засоби спілкування, використову­вані дорослим, і потребує спеціального навчання цьому;

-розуміння експресивних засобів спілкування дитиною відбува­ється за умови, якщо дорослий виразно виявляє зацікавленість до роботи дитини, свою прихильність до неї, заохочення її дій, використовує посмішки, ласкаву розмову.

Література

1.Авдеева Н. Н, Мещерякова С. Ю.Вы и младенец: у истоков об­щения. - М.: Педагогика, 1991. - 160 с.

2.Воспитание детей дошкольного возраста / Под ред. Л. Н. Про- колиенко. - К.: Рад. школа, 1990. - 368 с.

3.Кондратенко Т. Д, Котырло В. К., Ладывир С.А. Обучение стар­ших дошкольников. - К.: Рад. школа, 1986. - 152 с.

4.Кононко Е. Л. Чтобы личность состоялась. - К.: Рад школа, 1991. - 221 с.

5.Кравцова Е. Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе. - М.: Педагогика, 1991. - 152 с.

6. Лисина М. И. Проблемы онтогенеза общения. - М.: Педагогика, - 144 с.

7.Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психоло­гической консультации / Отв. ред. А. А. Бодалев. - М.: Педагогика, - 164 с.

8.Островская Л. Ф. Педагогические ситуации в семейном воспи­тании дошкольников. -М.: Просвещение, 1990. - 160 с.

9.Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. - М.: Изд. Центр «Академия», 1997. - С. 98-107.