Психологічний спецпрактикум

Психотехнічні ігри й вправи, які може використовувати психолог, допомагаючи педагогам справитися з обставинами, впоратися на досягнення двох цілей. По-перше, вони сприяють гармонізації внутрішнього світу педагога, ослабленню його психічної напруженості, тобто мають суто психотерапевтичну мету.

По-друге, вони націлені на розвиток внутрішніх психічних сил учителя, розширення професійної самосвідомості. Регулярне виконання педагогом психотехнічних ігрових вправ допоможе йому правильно орієнтуватися у власних психічних станах, адекватно оцінювати їх і ефективно управляти собою для збереження й зміцнення власного психічного здоров’я і, як наслідок, досягнення успіху в професійній діяльності за порівняно незначних витрат нервово-психічної енергії.

З огляду на суб’єкт-об’єктні відносини психолог не тільки використовує методи психокорекції, але й рекомендує педагогам методи самодопомоги, самоосвіти й самовиховання, навчаючи деяких із них.

Психологу не слід шкодувати сил і часу на те, щоб скрізь, де можливо — на засіданнях методичних об’єднань, зборах, педрадах, у приватних бесідах, — пояснювати вчителям, у чому криється сутність психологічної роботи, розповідати про те, що саме він власне робить.

Мета професійної діяльності педагога й психолога в школі єдина. Це — дитина, умови повноцінного навчання й розвитку. Але засоби й методи — різні. У ході співробітництва ці розходження можуть бути поступово усунуті за рахунок створення єдиного понятійного поля. Питання «Хто кому більше потрібний?» або «Хто для кого «поставляє» інформацію про дитину: педагог психологові або психолог педагогові?» втрачають усякий зміст. Без взаємного обміну інформацією ні педагог, ні психолог не можуть грамотно допомогти учневі, що зазнає тих або інших шкільних труднощів, знайти оптимальні умови для його навчання й розвитку.

При цьому можливі різні індивідуальні варіанти: психолог може співпрацювати не з усією шкільною адміністрацією, а з кимось із її представників, наприклад із заступником директора з наукової або експериментальної роботи. Головне, щоб діяльність психолога виявилася потрібною не тільки йому.

Психологи, що працюють в освіті, беруть участь у проектуванні й конструюванні педагогічної діяльності, моделюють ситуації, сприятливі для професійного й особистісного росту, самопізнання й саморозвитку педагогів. Якісні зміни, що відбуваються в освіті, змісті й методах організації навчально-виховного процесу, приводять до істотних змін мети, методів і технологій роботи психолога. Приміром: якщо раніше директори шкіл замовляли психологічне забезпечення змісту й методів навчання, освіту педагогів і батьків, психологічну діагностику учнів, то сьогодні все частіше звертаються до психолога з питаннями вироблення концепції розвитку школи, модернізації організаційної структури внутрішньошкільного керування, розвитку професійної майстерності й психологічної компетентності педагогів.

Важливим моментом у роботі психолога є визначення своєї позиції й донесення її до кожного педагога. Психолог не оцінює, не судить, не експертує. Його основні завдання:

створити умови для психологічної підтримки педагога;

допомогти педагогу в розв’язанні професійних і особистісних проблем;

за потреби розв’язати проблему емоційного напруження педагога;

дати рекомендації адміністрації, методистам щодо працевлаштування педагога, просування, формування робочих груп, звільнення, тобто взяти активну участь у кадровій політиці закладу.

Взаємодія педагога із психологом повинна будуватися на добровільних підставах, без примусу. Формулювання на кшталт «Ти повинен пройти консультацію в психолога» — неприпустимі.)

Слід зазначити, що педагоги дуже гостро реагують на оцінку їх особистісних якостей. Педагог звик оцінювати інших. Йому нелегко погодитися з висновками про те, що несприятливий розвиток педагогічної ситуації визначається особистими слабостями або недоліками. Крім того, більшість педагогів мають високу особистісну тривожність, через яку схильні гіперболізувати, драматизувати події або впадати в глухий психологічний захист, не приймаючи або повністю заперечуючи висновки психолога.

Передбачаючи ці складності, психолог може використовувати методики самооцінки й групової динаміки, властиві для ситуацій соціально-психологічного тренінгу, колективної розумової діяльності й организаційно-діяльнісних ігор. У згаданих ситуаціях сам психолог утримується від оцінки педагогів, там діє принцип відбитої суб’єктності: інтроспекція полегшується тим, що психологу доводиться бачити себе очами іншого й цілої групи.

Слід також зазначити подвійність позиції клієнтів психолога, зокрема й педагогів. Людина звертається до нього за психологічною підтримкою, коли відчуває свою безпорадність, неспроможність самому розв’язувати свої проблеми. У початковій точці він дійсно є об’єктом психологічної допомоги. Але в процесі роботи за допомогою психолога він все більш знаходить здатність до саморегуляції, самоконтролю, самовиховання, поступово перетворюючись із об’єкта в суб’єкта. Суть психологічного супроводу й полягає в тому, щоб сприяти розвитку особистості як суб’єкта власного життя.

Однак сьогодні не викликає сумнівів, що головною умовою встановлення продуктивних відносин з керівництвом школи й педколективом виступає професійна поведінка психолога, що складається із цілої низки складових. Професійно проведені обстеження з подальшими грамотно складеними рекомендаціями рано чи пізно будуть помічені й педагогами, і директором.

Не менш важливим і відчутним результатом роботи психолога є створення сприятливого безконфліктного клімату в школі, коли й директор, і шкільна адміністрація готові рівно поважливо ставитися до будь-якого вчителя, поза залежністю від його віку й минулих заслуг. Безумовно, прихильність директора й шкільної адміністрації необхідна для психолога, тому що значно полегшує його професійне включення в життя школи, але одного позитивного ставлення недостатньо, щоб бути, а не тільки вважатися шкільним психологом.

Гарне взаєморозуміння й співробітництво психолога з учителями завжди сприяє оптимізації контактів з дітьми, їх батьками. Неможливо припустити, що психолог, якому відмовлено в кредиті довіри педагогами або якоюсь іншою категорією, буде нормально працювати з іншими, тому що школа й дитячий садок — це єдиний соціальний організм.