Логопедія 12

1. Характеристика напрямів корекційно-педагогічної роботи ЗПР.

Затримка психічного розвитку (ЗПР) – це порушення нормального темпу психічного розвитку, в результаті чого дитина, яка досягла шкільного віку, продовжує залишатися в колі дошкільних, ігрових інтересів. При ЗПР діти не можуть включатися в шкільну діяльність, сприймати шкільні завдання і виконувати їх. Вони ведуть себе в класі так, як в умовах гри в групі дитячого садка або в сім'ї.

Основні завдання корекційно-педагогічної роботи:

– допомогти дітям з ЗПР оволодіти різноманітними знаннями про навколишній світ, розвивати в них спостереження і досвід практичного навчання, формувати вміння самостійно добувати знання і користуватися ними;

– шукати такі види завдань, які максимально стимулюють активність дитини;

– проводити лікувально-оздоровчі заходи;

– міняти види діяльності на уроці з метою відпочинку;

– здійснювати індивідуальний підхід, індивідуальну допомогу;

– давати завдання з опорою на зразки;

– проводити доступніший інструктаж щодо виконання завдань;

– для закріплення нового матеріалу давати багаторазові вказівки і вправи;

– проводити динамічне спостереження за просуванням кожної дитини;

– під час навчання дитини звертати увагу на стан різних сторін його психічної діяльності: пам'яті, уваги, мислення, мовлення, темп роботи, вміння поборювати перешкоди;

– в разі необхідності учень повинен відвідувати логопедичні заняття;

– проводити індивідуальні корекційні заняття, на заняттях використовувати різноманітні види практичної діяльності.

Важливо, щоб батьки дитини з ЗПР стали активними учасниками корекційно-розвивального процесу, повірили в можливості своєї дитини і позитивний результат корекційної роботи.

В корекційній роботі поряд з спеціальними вправами необхідні вправи на:

– зміцнення м'язів кисті руки, дрібної моторики пальців рук;

– розвиток орієнтування в просторі;

– розвиток пам'яті;

– розвиток уваги;

– розвиток мислення;

– розвиток мовлення.

2. Особливості навчальної діяльності дітей з затримкою психічного розвитку.

Принциповий шлях допомоги дітям із ЗПР при формуванні загальної здібності до навчання - це допомога в оволодінні власною інтелектуальною діяльністю, основними її структурними компонентами (мотиваційно-орієнтованою регуляцією). У основі оволодіння будь-яким структурним компонентом інтелектуальної діяльності лежать ті ж психологічні механізми, що і в основі формування будь-якої розумової дії. Це організація зовнішніх дій на спеціально організованій орієнтовній основі і поступовий її переклад у внутрішній план.

Практика навчання і виховання дітей із ЗПР дозволяє сподіватися на позитивний прогноз в плані засвоєння ними учбової програми загальноосвітньої школи при відповідній психолого-педагогічній і методичній організації процесу навчання.

Сучасними дослідженнями встановлено, що в дітей, які на початку шкільного навчання виявляють ознаки відставання в психічному розвитку, найслабшим місцем є недорозвиненість чуттєвого пізнання довкілля, збідненість усіх знань, уявлень, вражень, які здобуваються від безпосереднього знайомства з предметами. Так, вони часто не знають назв і погано розрізняють кольори та відтінки, геометричні фігури. Навіть знаючи той чи інший колір, форму, діти з великими труднощами користуються цими ознаками для розв'язання різних практичних завдань. Наприклад, їм важко поділити на дві частини кілька різноколірних кружечків і квадратиків так, щоб у кожній групі були фігурки, чимось подібні між собою. Дуже важко дітям оцінювати взаємне розташування предметів на площині, уявно поділити їх на окремі частини, порівнювати "на око" за величиною. Відтак дитина виявляється безпорадною, і подальший розвиток немає підґрунтя.

Очевидно, це зумовлено тим, що саме в ранньому дитинстві, коли має йти бурхливе нагромадження чуттєвого досвіду, діти з послабленою нервовою системою не отримують належної допомоги дорослих. У цей час батьки ще не помічають відставання психічного розвитку малюка або не надають цьому серйозного значення чи, не знаючи, яких заходів вжити, думають, що з часом все минеться. Коли ж відставання нарешті помічають, намагання навчити дитину виявляється марним, тому що необхідно заповнити прогалини її попереднього розвитку.

3. Формування знань та уявлень про навколишню дійсність у дітей з ЗПР.

Зміст розумового розвитку включає в себе формування у дітей певного обсягу знань, що дозволяють їм орієнтуватися в навколишньому світі, розуміти елементарні відносини і взаємозалежності.

У дошкільника в нормі велике значення в розумовому розвитку має стихійне навчання, яке відбувається в повсякденному житті. У дитини ЗПР стихійне накопичення знань і уявлень про навколишній світ не стає джерелом розумового розвитку, не створює основи для адекватної орієнтування в навколишньому. Тому навчання має провідне значення в накопиченні знань у дитини з ЗПР, в їх систематизації, в тому, щоб накопичень знань сприяло розумовому розвитку дитини.

Педагоги і вихователі передають дітям знання про навколишній в процесі всього життя і діяльності в дошкільному закладі. Особливу роль в цьому процесі відіграють заняття, спостереження і спеціально організована діяльність дітей.

Одним із спеціальних розділів, що забезпечують отримання дитиною дошкільням систематичних знань, є ознайомлення з навколишнім. Ознайомлення з навколишнім забезпечує суттєві зрушення в розумовому розвитку дітей лише в тому випадку, коли вони будуть отримувати не окремі знання про предмет, а певну систему знань, яка відображатиме істотні зв'язки і взаємозалежність тій чи іншій області дійсності.

Ознайомлення з навколишньою дійсністю ведеться за різними напрямками. Це ознайомлення і з неживими об'єктами, і з живою природою, і з явищами суспільного життя. Кожне з цих напрямків має свою специфіку, знайомить дітей з певним типом властивостей, зв'язків і відносин, зі специфічними для даної області дійсності закономірності. Але є і загальні завдання, які вирішуються на всіх етапах по ознайомленню з навколишнім.

В ході ознайомлення з навколишнім, перш за все, з'являється можливість розширити уявлення дитини-дошкільника про те предметному світі, в якому він живе, виділити і зробити предметом його уваги ті матеріальні умови існування, які будуть оточувати його все життя і значною мірою визначать умови діяльності.

Ознайомлення з оточуючими явищами і об'єктами природи припускають опору на істотні властивості і відносини об'єктів, вміння виділяти їх, що при правильній організації навчання може сприяти формуванню розумових процесів дитини-дошкільника.

У дошкільному вихованні та навчанні дітей з ЗПР важливе місце займають спеціальні заняття «Ознайомлення з навколишнім світом і розвиток мови». Основною метою цих інтегрованих занять є уточнення, розширення і систематизація знань і уявлень про навколишню дійсність і розвиток зв'язного (монологічного) мовлення дітей. Збагачення дітей знаннями, про навколишній світ, нерозривно пов'язане з формуванням у них вміння спостерігати, виділяти суттєві ознаки в досліджуваних предметах і явищах, знаходити в них риси подібності та відмінності, групувати, класифікувати предмети, робити узагальнення і висновки.