Логопедія 16
План
1. Загальна характеристика дитячого церебрального параліча та форми.
2. Розвиток рухових функцій дитини з ДЦП.
3. Провідні напрями корекційно-розвивальної роботи з дошкільниками із ДЦП.
4. Характеристика порушень інтелекту у дітей із ДЦП.
5. Особливості психологічного обстеження дитини із ДЦП
6. Корекція порушень читання та письма у дітей із ДЦП.
7. Форми організації спеціального навчання та виховання дітей з ДЦП.
1. Загальна характеристика дитячого церебрального параліча та форми.
Дитячий церебральний параліч (ДЦП) - причини, симптоми, діагностика, лікування
Терміном дитячий церебральний параліч (ДЦП) називають сукупність різноманітних хронічних симптомів. володіють непрогрессирующим перебігом, які стосуються порушень рухової сфери людини. Ці рухові порушення є наслідком ушкодження структур центральної нервової системи, яке формується у внутрішньоутробному періоді - тобто протягом вагітності. Порушення зачіпають коркові структури, підкіркові області, капсулу і стовбур головного мозку.
При дитячому церебральному паралічі спостерігаються найрізноманітніші рухові порушення. У максимальній мірі уражаються м’язові структури, в першу чергу виявляються порушення координації рухів. Порушення рухової активності формуються внаслідок ураження структур мозку. Причому обсяг і локалізація уражень головного мозку визначають характер, форму і тяжкість проявів м’язових порушень.
Обсяг і конкретна область ураження мозку у людини з ДЦП визначає форми м’язової патології, які можуть бути одиничними або поєднаними. Основні м’язові порушення при дитячому церебральному паралічі представлені наступними варіантами:
напруга м’язів;
спастичне скорочення м’язів;
різноманітні рухи мимовільного характеру;
порушення ходи;
обмежена рухливість.
Крім порушень рухової активності, дитячий церебральний параліч може супроводжуватися патологіями зору. слуху і мовленнєвої діяльності. Дуже часто ДЦП поєднується з різними формами епілепсії та порушеннями розумового і психічного розвитку. Також діти мають порушення сприйняття і відчуттів. Внаслідок зазначених порушень, у людей з дитячим церебральним паралічем є певні проблеми в процесі їжі, мимовільні сечовипускання і виділення калу, труднощі з процесом дихання внаслідок неправильного положення тіла, формування пролежнів і труднощі у сприйнятті інформації, які відображаються на навчанні.
Форми ДЦП
Сьогодні існує кілька класифікацій форм дитячого церебрального паралічу. Розглянемо загальноприйняту систему, яка відображена в міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду (МКБ–10):
1. Спастична форма ДЦП (спастична тетраплегія, диплегія, геміплегія).
2. Діскінетіческій форма.
3. Атаксическая форма.
4. Змішані форми ДЦП.
5. Неуточненная форма.
2. Розвиток рухових функцій дитини з ДЦП.
Головною ознакою ДЦП є неспроможність людей зберігати нормальну позу і виконувати довільні рухи. Рухові розлади, такі як паралічі, парези, гіперкінези, порушення координації можуть супроводжуватись змінами психіки, мовлення, зору, слуху, судомним синдромом, розладами чутливості.
Для розвитку дітей з дитячим церебральним паралічем дуже важливо розвивати три компоненти, і перший - це рух. При ДЦП порушення рухових функцій первинне і являє собою своєрідне відхилення моторного розвитку, яке без відповідної корекції справляє негативний вплив на весь хід формування нервово-психічних функцій. Ураження центральної нервової системи при ДЦП порушує роботу м’язових схем довільних рухів, що й визначає одну з основних труднощів становлення рухових навичок, а значить, позначається на виконанні найелементарніших вправ.
Лікування ЦП повинно бути раннім, комплексним та безперервним. Ранній початок лікування необхідний, тому що мозок дитини в перші роки життя має велику пластичність та здатність до адаптації. Завдячуючи цьому, деякі патологічні дефекти ЦНС можуть бути подолані в процесі розвитку та ранній реабілітації. Направлене тренування різних рухових навичок найбільш ефективно в період становлення рухових, мовних та психічних функцій (до 3-4 років життя ).
У здорової дитини сенсорно-моторний досвід формується через примітивні, а потім через більш складні пози та рухи в процесі росту. Цьому допомагають екстерорецептори (зір, слух, нюх, дотик) та пропріорецептори від м’язів та суглобів. Дитина з ДЦП отримує через свої пропріорецептори відчуття тільки патологічного м’язового тонусу, патологічних поз та рухів. Вона відчуває напруження м’язів при спробі цілеспрямованих рухів, у подальшому це призводить до формування патологічних рухових стереотипів, до виникнення контрактур та деформацій. В ранньому віці, коли тонус м’язів та активність тонічних шийних та лабіринтних рефлексів не дуже висока і дитина ще не має патологічних рухових стереотипів, у неї простіше сформувати нормальні реакції випрямлення та рівноваги, цілеспрямовані довільні рухи.
3. Провідні напрями корекційно-розвивальної роботи з дошкільниками із ДЦП.
Корекційна робота з дітьми, що страждають на церебральний параліч, будується з урахуванням наступних принципів:
- системний підхід до корекційно-педагогічної роботи, якийпередбачає постійний облік взаємовпливу рухових, мовних і психічних порушень.
- ранній початок комплексного впливуз опорою на збереженій функції.
- організація роботи в рамках провідної діяльності з урахуванням закономірностей онтогенетичного розвитку.
- спостереження за динамікою психомовного розвитку.
- поєднання різних видів і форм корекційно-педагогічної роботи.
- тісний контакт з сім'єю дитини.
Оптимальний варіант передбачає раннє, на першому році життя, початок комплексної медико-психолого-педагогічної корекції. Така допомога може бути надана дитині в умовах стаціонара. Важливо навчити батьків прийомам корекційного впливу. Основними завданнями корекційно-педагогічної роботи в доречевому періоду є:
- Розвиток емоційного спілкування з дорослим (стимуляція «комплексу пожвавлення», прагнення продовжити емоційний контакт з дорослим, включення спілкування в практичне співробітництво дитини з дорослим);
- Нормалізація тонусу м'язів і моторики артикуляційного апарату;
- Стимуляція голосових реакцій, звукової та мовної активності (недиференційованої голосової активності, гуляння, белькотіння і лепетних слів);
- Корекція годування (смоктання, ковтання, жування);
- Розвиток сенсорних процесів (зорового зосередження і плавного простежування; слухового зосередження, локалізації звуку в просторі, сприйняття різному голосу дорослого; рухово-кінестетичних відчуттів і пальцевого дотику);
- Розвиток мовного дихання і голосу (вокалізація видиху, збільшення обсягу, тривалості та сили видиху, вироблення ритмічності дихання і рухів дитини);
- Формування рухів руки і дій з предметами;
- Формування підготовчих етапів розуміння мови.
Основними напрямками корекційно-педагогічної роботи в ранньому віці є:
- Формування предметної діяльності (використання предметів по їх функціональному призначенню), здатності довільно включатися в діяльність. Формування наочно-дієвого мислення, довільного, стійкої уваги, перемикання в діяльності;
- Формування мовного і предметно-дієвого спілкування з оточуючими (розвиток розуміння зверненої мови, власної мовної активності; формування всіх форм безречевих комунікації - міміки, жесту й інтонації);
- Розвиток елементарних уявлень про навколишній;
- Стимуляція сенсорної активності (зорового, слухового кінестетичного сприйняття);
- Формування функціональних можливостей кистей і пальців рук;
- Розвиток зорово-моторної координації (шляхом формування пасивних і активних дій).