План

1. Конкретно-методологічні принципи спеціальної психології

2. Сутність феномену порушеного розвитку і його основні характеристики. Поняття норми і патології в сучасній науці

Використана література

1. Конкретно-методологічні принципи спеціальної психології

Досягненням будь-якої науки в значній мірі визначається розвитком її методичного апарату, що дозволяє добувати нові наукові факти і на їх основі будувати наукову картину світу.

Методологія - це вчення про науковий метод пізнання і сукупність методів, що застосовуються в науці, галузі знання; принципи і способи організації та побудови теоретичної і практичної діяльності.

У структурі методологічного знання можна виділити чотири рівні:

1) філософський - є загальні принципи пізнання і категоріальний лад науки в цілому;

2) загальнонауковий - містить застосовувані до всіх або більшості наукових дисциплін теоретичні концепції;

3) конкретно-науковий - представлений сукупністю методів, принципів дослідження в конкретній спеціальній науковій дисципліні;

4) технологічний - включає забезпечення отримання достовірного емпіричного матеріалу і його обробку методику і техніку дослідження.

Згідно методологічної ієрархії, які б експерименти не проводилися і які б тести не застосовувалися, в інтерпретації результатів досліджень завжди можна знайти певну методологію.

Крім власного категоріального апарату кожна наука повинна мати також систему пояснювальних принципів, гранично загальних уявлень, використання яких дозволяє відносно несуперечливо і послідовно розуміти і пояснювати досліджувані явища. Саме ці уявлення виступають в ролі деякої системи координат, що допомагають досліднику орієнтуватися у величезних масивах емпіричних даних, класифікувати і інтерпретувати їх.

Прикладні науки, до яких відноситься і спеціальна психологія, як правило, користуються системою пояснювальних принципів, створеної в рамках фундаментальних дисциплін. Тому сформульовані в загальній психології принципи є єдиними для всіх галузей психологічної науки. Заради точності слід зробити застереження, що принципи не є універсальними і діють в межах тільки однієї психологічної школи, в рамках якої вони і були розроблені. Постулати, про які йтиметься нижче, сформульовані в рамках традицій вітчизняної психологічної школи і засновані на ідеях Л.С.Виготського, А.Н.Леонтьєва, Б.Г.Ананьєва, С.Л. Рубінштейна та ін.

Методологія спеціальної психології базується на принципах діалектичного матеріалізму. Вони складають філософську основу уявлень про культурно-історичної обумовленості людської психіки, формуванні психічних процесів під впливом соціальних факторів, опосередкований характер цих процесів, провідну роль мови в їх організації.

Принцип детермінізму дуже важливий для розуміння порушень розвитку. Ядром детермінізму є положення про існування причинності, тобто такого зв'язку явищ, в якій одне явище (причина) при цілком певних умовах з необхідністю породжує інше явище (наслідок). Причинність - сукупність обставин, що передують слідству і викликають його (Ярошевський М.Г., 1972).

Згідно з принципом детермінізму, кожна атипія розвитку обумовлена специфічним співвідношенням біологічних і соціальних факторів і своєрідна за механізмами свого виникнення. У загально-психологічному сенсі принцип детермінізму висловлює думку про те, що психічне відображення, його вищий рівень (свідомість) визначаються способом життя і змінюються в залежності від зовнішніх умов.

Принцип розвитку являє собою положення, згідно з яким психіка може бути правильно зрозуміла, тільки якщо розглядається в безперервному розвитку. Всі психічні явища постійно змінюються і розвиваються в кількісному і якісному відношенні. Велике значення принципу розвитку додавав Л.С. Виготський. Він, правда, говорив про історичний принцип, але пояснював, що історичне вивчення означає застосування категорії розвитку до дослідження явищ. Вивчати історично будь-що - значить вивчати в русі, в розвитку.

Правильна характеристика будь-якого психічного явища можлива лише в тому випадку, якщо одночасно з'ясовуються характерні його особливості в даний момент і перспективи подальших змін. Таким чином, принцип розвитку орієнтує на динамічний підхід до опису порушень розвитку (на відміну від підходу статичного). І зрозуміло, чому філософське вчення про сутність розвитку, його рушійні сили і закономірності виникнення нового стало вихідним у вивченні порушень розвитку і розробці практичних заходів щодо їх усунення.

Принцип розвитку передбачає аналіз порушень розвитку з урахуванням вікового етапу, на якому дане порушення виникло, і попередніх відхилень, на які воно нашарувалося. У спеціальній психології цей принцип реалізується в першу чергу в психологічній діагностиці. Описуючи якісні та кількісні характеристики порушення, важливо враховувати його динаміку: схильність до прогресування або стабілізації.

При правильному психологічному обстеженні дітей з відхиленнями в розвитку можна передбачити ефективність корекційно-розвивального навчання та ймовірність спонтанної нормалізації.

Принцип діяльності пов’язаний з уявленням про те, що психіка формується в діяльності. Діяльність постає як процес, що обумовлює становлення людської особистості.

У зв'язку з цим важливо конкретизувати діяльнісний підхід до аналізу порушень психічного розвитку. Він базується на уявленні, що кожна психічна функція, розвиваючись в процесі діяльності, набуває складну структуру, що складається з низки ланок. Порушення однієї і тієї ж функції протікає по-різному: її характер залежить від того, яка ланка дефектна. Тоді центральне завдання психологічного дослідження порушення розвитку полягає у виявленні його специфіки. Тут принцип діяльності змикається з принципом якісного аналізу, викладеним нижче.

Принцип єдності свідомості і діяльності являє собою твердження, що їх єдність нерозривна і що свідомість утворює внутрішній план діяльності людини. С.Л. Рубінштейн трактує цей принцип як прояв і формування свідомості в діяльності.

Взаємозв'язок в тріаді «природа - людина - продукти діяльності людини» передбачає, що найважливіший фактор формування людської свідомості - оволодіння світом предметів, створених людством. Саме діяльність є умовою формування і сферою докладання свідомості людини.

Принцип єдності свідомості і діяльності має на увазі, що свідомість - регулятор поведінки людини.

Викладені принципи є основою теоретичних уявлень та методології спеціальної психології, об'єктивного підходу до вивчення порушень розвитку психіки і обґрунтуванню корекційно-розвиваючого навчання.

Поряд з філософськими і загально-психологічними принципами спеціальна психологія ґрунтується на ряді принципів, що мають більш специфічне наукове значення.

Принцип комплексності (від лат. Complexus - зв'язок, поєднання) диктує необхідність співпраці фахівців різного профілю в обстеженні дітей з атиповим розвитком.

Реалізація принципу комплексності на практиці означає, що фахівці різного профілю будуть відходити від надання допомоги дітям з атипією розвитку спільно і діяти паралельно, погоджуючи рішення взаємозалежного кола завдань.

Принцип системного структурно-динамічного вивчення. Виділений принцип базується на ідеях Б.Г. Ананьєва, Б.Ф. Ломова та ін. про системний підхід в психології. Кожна система передбачає наявність системоутворюючої підстави, що об'єднує елементи, що входять до неї, як відносно однорідні. Необхідною ознакою системи є певний зв'язок між складовими її елементами. Відповідно до системного підходу, будь-яке психічне явище має різноманітну детермінацію. Детермінанти можуть виконувати функцію причин, умов, передумов і опосередкованих ланок. 

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 26

Безкоштовна робота

Закрити

Спеціальна психологія

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.