Основи психології 23

5. Порушення свідомості та самосвідомості. Методи діагностики цих порушень

Свідомість - інтегрована сфера психічної діяльності; є вищою формою відображення дійсності, способом ставлення до об'єктивних закономірностей.

Свідомість людини оцінюється на основі:

- усвідомлення нею себе (власної особистості) - ідентифікації;

- усвідомлення простору і часу, у якому в даний момент вона існує (характеристика патології свідомості виходить саме з даної ознаки).

Усвідомлення людиною власної особистості (самосвідомість) є істотною ознакою психічної норми. Багато психічних захворювань можуть порушувати процес самоусвідомлення і приводити до того, що людина усвідомлює себе множинною.

Критеріями порушеної свідомості є:

1) відчуженість хворого від навколишнього з утрудненим, уривчастих і невиразним його сприйняттям;

2) різні види і ступені дезорієнтування (в місці, часу, власної особистості і т.д.);

3) та чи інша ступінь незв'язності мислення, що супроводжується слабкістю або неможливістю суджень і мовними порушеннями;

4) повна або часткова амнезія на період порушеної свідомості.

Тільки поєднання всіх чотирьох ознак робить правомірним діагностику порушеної свідомості.

Непсихотичні форми. Непритомність – короткочасна втрата свідомості в результаті скороминущої ішемії мозку. Оглушення характеризується двома основними ознаками: підвищення порогу до всіх подразників і збіднення психічної діяльності. У зв'язку з цим хворі відповідають на питання, що задаються тільки наполегливо і гучним голосом. Їхні відповіді зазвичай односкладові, але правильні. Хворі не скаржаться на шум, незручну, мокру постіль, не реагують на інші незручності. Період оглушення зазвичай повністю або частково амнезується. Сопор – більш важкий стан («патологічний сон»), при якому зберігаються прості психічні реакції на зовнішні впливи. Кома характеризується повним пригніченням психічної діяльності, відсутністю зрачкових та інших рефлексів, розладом функцій тазових органів. Всі ступені оглушення є ознаками важкого ураження головного мозку і спостерігаються при інтоксикаціях, черепно-мозкових травмах, розладах обміну речовин (уремія, діабет), при об'ємних процесах, судинних та інших органічних захворюваннях ЦНС.

Психотичні форми. Сутінкове потьмарення свідомості – раптово виникає і раптово припиняється потьмарення свідомості з наступною амнезією, при якому хворий здійснює послідовні дії, обумовлені маячними чи галюцинаторними переживаннями, афектами страху або злості. Критеріями є: пароксизмальність виникнення і припинення розладу, збереження автоматизованої діяльності, повна подальша амнезія. Можливий частковий контакт з хворим. Сутінкові стану свідомості спостерігаються при епілепсії, органічних захворюваннях головного мозку.

Делірій – ілюзорно-галюцинаторне затьмарення свідомості, що характеризується (на відміну від оглушення) зниженням порогу до всіх подразників і багатою психопатологічної симптоматикою. Онейроїд (онейроїдний синдром) – потьмарення свідомості з напливом яскравих і фантастичних, сноподібних уявлень у вигляді закінчених за змістом картин, які слідують в певній послідовності. Якщо неадекватна поведінка хворого в делірії відразу стає всім помітно, то онейроїдний стан часто проглядається у зв'язку з малорухомістю хворого («при делірії хворий – учасник уявних подій, а при онейроїді – глядач»). Постійні кататонічні розлади, частіше протікають з загальмованістю. Хворі зазвичай безмовні, майже нерухомі, з застиглим виразом обличчя, і тільки погляд, в якому виникає поперемінно захват, відчуженість, страх, здивування свідчить про те, що в їхній свідомості відбувається щось незвичайне.

Розлади самосвідомості:

а) псевдодеменція. Може виникнути за тяжких деструктивних змін у центральній нервовій системі і за реактивних станів, характеризується розладами судження, які гостро настають, а також інтелектуально-мнестичними розладами. Хворі забувають назви предметів, дезорієнтовані, важко сприймають зовнішні подразники. Утворення нових зв'язків утруднене, часом можна помітити ілюзорні обмани сприймання, нестійкі галюцинації з руховим неспокоєм.

Хворі апатичні, емоційні прояви бідні, недиференційовані. Поведінка нерідко нагадує навмисне дитячу. Так, грамотний хворий для того, щоб відповісти на запитання, скільки у нього пальців на ногах, знімає шкарпетки, щоб порахувати їх.

б) деперсоналізація. Своєрідна форма порушення самопізнання. Характеризується відчуттям відчуження власних думок, афектів, дій, свого "Я", які сприймаються ніби зі сторони. Частим проявом деперсоналізації є порушення "схеми тіла" - порушення відображення в нашій свідомості основних якостей і способів функціонування власного тіла, його окремих частин і органів. Такі порушення можуть виникнути за різних захворювань - епілепсії, шизофренії, після черепно-мозкових травм.

У більшості випадків діагностика причини порушень свідомості непроста і вимагає систематизованого підходу.Для діагностики тонких порушень свідомості необхідно звертати увагу на реакцію хворих на запитання. Так, хворий може правильно орієнтуватися в місці, але поставлене запитання застає його зненацька, хворий неуважно оглядається навколо, відповідає після паузи.

- Де Ви знаходитесь?

- На що схожа оточуюча Вас обстановка?

- Хто навколо Вас?

Дуже важливе діагностичне значення має виявлення як наявності, так і особливостей амнезії. При відсутності спогадів про реальні події під час психозу хворобливі переживання часто зберігаються в пам'яті.