План

1. Колективний образ українця за оригінальними творами вітчизняних письменників, митців, дослідників (Сковорода, Котляревський). Національний характер персонажів Гоголя.

2. Формування національної ідеї в етногенезі українців. Етнокультурні процеси на території України: місце трипільського, черняхівського, зарубинецького та скіфського періодів розвитку етнокультур у етнопсихології українців.

3. Мова як ноосфера етносу. О.Потебня, К.Ушинський про значення рідної мови у формуванні етнічної свідомості та самосвідомості дитини. Мова і національна ідентифікація особистості.

4. Мовні, діалектичні відмінності етносів, їх органічне поєднання з географічно-природними умовами життя народу. Міграційні процеси, асиміляція мов, інтеграція діалектів як психологічні проблеми.

5. Дохристиянські традиційні вірування у сучасному світогляді українця. Образи-символи у національній літературі та мистецтві, їх семантичні особливості.

3. Мова як ноосфера етносу. О.Потебня, К.Ушинський про значення рідної мови у формуванні етнічної свідомості та самосвідомості дитини. Мова і національна ідентифікація особистості.

Процес етногенезу є процесом самоорганізації, він є проявом цієї фундаментальної властивості нашого світу, яку спостерігаємо в усіх фазах і на всіх рівнях. Етноси є, таким чином, природним продуктом загальносвітового процесу, їх існування не потребує виправдання.

Процес етногенезу якнайтісніше пов'язаний з процесом самоорганізації ноосфери, який називаємо культурою. По суті, етногенез і культура являють собою різні аспекти єдиного процесу самоорганізації людства.

Ноосфе́ра (в значенні «розум») — сучасна стадія розвитку біосфери, пов'язана з появою в ній людства.

Мова (у психології) — система словесних знаків, які опосередковують психічну (насамперед інтелектуальну) діяльність, а також засіб спілкування, реалізоване в мовленні.

Мова є складною системою кодів, які сформувалася в суспільній історії. Основним елементом мови є слово. Слово є засобом кодування людського досвіду (позначає речі, виділяє ознаки, дії, відносини).

Олекса́ндр Опана́сович Потебня́— видатний український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч, член-кореспондент Петербурзької АН з 1875, член багатьох наукових товариств

Мова розглядається Потебнєю в контексті культури; у міфі, фольклорі та словесності він бачить похідні від мови моделюючі системи. Тому мова ставиться ним у ще одне сутнісне відношення — до народу і народності (нації).

Мова є породженням і виявом «народного духу», вона ж окреслює національну самостійність спільноти, кодуючи у структурах твореного нею «проміжного» світу особливий нац. світогляд.

Убачаючи в мові єдино властиві кожній людині та кожній спільноті спосіб і можливість сприймати світ і мислити його, Потебня гостро протестував проти денаціоналізації загалом і деукраїнізації зокрема як духовного і душевного розтління («Язык и народность», 1895). Адже винародовлювання загрожує зникненням витіснюваної мови, що не може не вести до втрати етнічної самобутності спільноти, оскільки саме мова індивідуалізує як окремі особи, так і національний загал. Крім того, зникнення хоч би однієї мови вело б до втрати загальнолюдською культурою цілої групи зв'язаних саме з нею мислительних процесів.

Бо загальнолюдська культура, за Потебнєю, є інтегративним продуктом різних нац. культур, існує через їх взаємодію. Діалог культур створює можливості для асиміляції інокультурних елементів, для саморозвитку і, отже, для поступу світової культури.

Тож неприпустимим для П. є створення умов, які унеможливлюють діалог і вільний нац. розвиток: від цього втрачає не тільки утискувана спільнота, а й панівна нація. Так осмислює він мовно-культурні аспекти філософії нац. ідеї.

Серед осн. напрямів своїх досліджень, крім лінгвістики і словесності, Потебня називає народність (націю).

Поняття «націоналізм» він витлумачує як світогляд, для якого природною є національна розмаїтість людства. «Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу».

Рівноправність і взаємоповага є для Потебні модельним варіантом стосунків між націями.

Виховний потенціал мови та її необмежені можливості впливу на свідомість відзначав К. Ушинський, один із перших дослідників народнопедагогічних традицій: "Являючись... найповнішим і найточнішим літописом усього духовного багатовікового життя народу, мова у той же час є найбільшим народним наставником, який навчав народ тоді, коли не було ще ні книг, ні шкіл, який продовжує вчити його до кінця народної історії" [5, с. 110]. Відзначаючи, що в мові відбилися особливості національного мислення і психіки, історія, звичаї, традиції народу, Ушинський писав: "Але цей дивний педагог – рідна мова – не тільки навчає багато чого, але й навчає напрочуд легко, за якимось недосяжно полегшуючим методом" [5, с. 111].

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 15

Безкоштовна робота

Закрити

Етнопсихологія 10

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.