План

1. Становлення та формування національної свідомості і самосвідомості. Компоненти національної самосвідомості. Національна визначеність та етнічна само ідентичність.

2. Нація як етносоціальний організм (Грушевський, Чижевський, Антонович, Кульчицький, Липа, Липинський, Шлимкевич, Хвильовий).

3. Психічний склад нації. Національна самосвідомість. Етнічна самосвідомість. Поняття маргинальності.

4. Проблема етнічної установки в етнопсихології. Етнічні стереотипи, їх структура і зміст. Причини стереотипізації.

5. Психологічна сутність основних понять етнопсихології: рід, плем’я, етнос, народ, нація, раса.

3. Психічний склад нації. Національна самосвідомість. Етнічна самосвідомість. Поняття маргинальності.

Психічний склад нації — це суб'єктивний психічний досвід нації, зафіксований у відносно стійких властивостях, рисах, у національній психології, які обумовлені усім суспільно-історичним ходом становлення і розвитку нації та специфікою соціально-психологічного відображення об'єктивних умов її існування (М. Пірен) [30].

Якщо говорити про психічний склад української нації загалом, то тут, як правило, відзначають такі риси, як любов до рідної землі та її природи, що виявляється й закріплюється в культурі, музиці, живописі; повага до старших, зокрема до батьків (так, дотепер у багатьох областях України діти звертаються на "ви" до своїх батьків); працелюбність, що виражається не лише в щоденній сумлінній праці від зорі до зорі, а й у святкових традиціях, які поетизують працю.

Для українців характерні ратна доблесть, хоробрість, а також прославляння героїзму і відваги, що є специфічним вираженням їхніх національних почуттів, адже героїчні традиції споконвіку були притаманні українському народові.

На відміну від психічного складу, національний характер — вужче поняття. Український етнопсихолог П. Гнатенко визначає його так: "НАЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР — це сукупність соціально-психологічних рис (установок, стереотипів), які властиві нації на певному етапі розвитку і які проявляються в ціннісному ставленні до навколишнього світу, а також у культурі, традиціях, звичаях та обрядах" [7]. Отже, національний характер є специфічним поєднанням загальнолюдських рис з конкретними історичними та соціально-економічними умовами існування нації. Будь-яка загальнолюдська риса, наприклад, працьовитість, патріотизм, волелюбність, можуть по-різному проявлятися різною мірою, в різні часи і в різних народів.

Етнічна самосвідомість - це уявлення індивіда чи цілої групи людей про себе чи образ свого етносу, які відображають знання про власну етнічну групу та ставлення до цієї групи.

Етнічна самосвідомість виступає формою усвідомлення особистістю чи народом "своєї належності до певного етносу, що базується на спільності мови, культури, історичної долі й визнанні особливих специфічно-історичних рис свого народу"

Феномен етнічної самосвідомості пов'язаний з усвідомленням етновизначальиих елементів матеріальної, соціальної та духовної культури власного етносу.

Ключовим моментом етнічної самосвідомості є ідентифікація індивідів з певною етнічною спільністю, яка виявляється в самоназві. До неї долучається комплекс ідей чи уявлень, які утворюють систему етнодиференціюючих символів, що призводять до виокремлення членів своєї групи з усієї сукупності етнічних спільностей.

З-поміж компонентів етнічної самосвідомості необхідно виокремити такі: споконвічну культуру, ціннісні орієнтації етносу і т. ін. (В.С. Мухіна).

Етнічна самосвідомість на рівні особистості виступає як цілісна система уявлень про себе, що тісно пов'язана із сформованим у індивіда образом власного етносу. Людина може охарактеризувати свою етнічну спільність, її походження, мову, культуру, психологічні риси ("національний характер"); а також власне місце в цій етнічній групі та ставлення до неї.

Етнічне "Я" чи етнічний "Я-образ" на особистісному рівні як складова етнічної самосвідомості містить такі компоненти:

- уявлення індивіда про те, що він є одним з багатьох інших представників цього етносу;

- уявлення про фізичні та психічні якості, що є спільними для нього та багатьох представників цього етносу;

- уявлення про деякі культурні спільні особливості (національна мова, історія, походження, певні звички, цінності, загальнонаціональні символи і т. ін);

- почуття спільності та позитивної психічної ідентифікації з цієї спільністю, що зумовлює появу емпатії до її членів, почуття спорідненості та спільної долі з ними.

Етнічне "Я" чи етнічний "Я-образ" на рівні етносу як складова етнічної самосвідомості містить такі компоненти:

- етнопсихологічний - уявлення про власні психологічні риси і способи поведінки;

- антропологічний - уявлення про свої фізичні риси;

- генетичний - уявлення про власне походження.

Джерелами етнічного "Я" чи етнічного "Я-образу" на рівні етносу виступають: свідомість людей-етнофорів, культурні пам'ятки, традиції, звичаї, ритуали і т. ін.

У цілому функціями етнічної самосвідомості є:

- структурування відокремлених сприймань рис, якостей і дій свого етносу в цілісну усвідомлену систему;

- самоконтроль з метою збереження етносу і його цілісності;

- самооцінка, що сприяє самовдосконаленню;

- організація самозахисту етносу та його експансії у просторі й часі;

-протиставлення себе іншим етносам з метою попередження експансії й т. ін.

Якщо індивід або етнічна група в певнім суспільстві займають прикордонне положення тоді тут говориться про маргінальний стан даного індивіда або етнічної групи.

У будь-яких умовах життя багатоетнічних суспільств, особливо в історичні періоди швидких соціальних і економічних змін невелике число членів гноблених етнічних груп домагається підвищення свого соціального статусу й виходить за ті рамки ролей які їм пропонувалися. Такі люди займають проміжний статус між цими двома соціальними світами. Формально вони стають членами вищого шару суспільства (навіть еліти), але в цій новій групі їм дуже важко ввійти в неформальні, первинні взаємини з її членами. Якщо такі люди залишаються жити в середовищі своєї колишньої етнічної групи, тоді членам обох груп важко визначити, як варто звертатися з ними.

«Маргінальна людина» - позначає людину, що одночасно належить двом або більшому числу референтних, зокрема етнічних груп, яка хоче жити у двох світах, бажає зберегти свої традиції, мову й релігію й одночасно бути прийнятою у новому середовищі. Але тут її звичайно не приймають через расові й інші упередження.

Хронічна дезадаптованість людини в сучасних динамічних суспільствах у ще більшому ступені властива маргінальним людям.

Підтипи маргінальної людини. Е.В. Стоунквист розглядав наступні різновиди (підтипи) маргінальної людини:

♦ вискочка (парвеню);

♦ відірваний від своїх етнічних корінь людина (deracine);

♦ декласовані особистості (declasse).

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 19

Безкоштовна робота

Закрити

Етнопсихологія 7

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.