Психологічна служба в закладах освіти 2

1. Структура роботи психолога в навчальному закладі

Психологічна служба навчально-виховного закладу діє в закладах і установах освіти та підпорядковується адміністративно – керівникові закладу, методично – керівникові психологічної служби відповідного рівня. Вона може складатися з психологів відповідного закладу, соціальних педагогів (працівників), консультантів, дефектологів, логопедів, інших спеціалістів залежно від профілю та змісту роботи освітнього закладу.

Очолює психологічну службу, як правило, психолог. Він організовує роботу спеціалістів та відповідає за рівень якості. Рівень керівника психологічної служби освітнього закладу відповідає рівневі заступника директора.

Відповідно до Положення про психологічну службу пропонується орієнтовна структура роботи психолога в навчальному закладі (таб 1).

Планування роботи психолога

Річний план роботи психологічної служби будується на основі проблем і потреб навчального закладу, запитів дирекції і педагогів.

Аналіз стану справ дає змогу прогнозувати, з чого почати свою роботу, які найбільш прийнятні для конкретної школи форми і методи використовувати. Річний план психолога має бути погодженим з адміністрацією навчального закладу та затвердженим керівником психологічного центру.

Контроль за виконанням плану здійснює як психолог, так і адміністрація школи (коли це пов’язано з курсом психології чи психологічним гуртком, просвітницько-профілактичною роботою з педагогами та батьками тощо). Якщо під час роботи певні форми себе не виправдовують, психолог може їх скоригувати, вносячи зміни до плану.

У методичних рекомендаціях дається орієнтовна схема річного плану психолога навчального закладу (таб. 2).

Психодіагностична робота

Психодіагностика в роботі психолога не є самоціллю. Психолог повинен запобігати перетворенню психологічної служби на реєстратуру за зразком реєстратур у медичних закладах. Для ефективного використання робочого часу психологу доцільно мати комплексні комп’ютерні програми, які швидко здійснюють обробку результатів діагностики і в системі дають значно більшу інформацію про клієнта. Документація з психодіагностики ведеться з урахуванням необхідних і раціональних витрат на її оформлення із розрахунку не більше 0,5 год. на день. Психолог повинен заповнювати і зберігати в таємниці ту документацію, яка є основою встановлення офіційного діагнозу і слугує для прийняття рішень педагогічним колективом, консиліумами. Решта документації ведеться і зберігається в довільній формі у зведених таблицях, картках, альбомах.

У результаті психодіагностики психолог розв’язує такі завдання:

1.Виявляє готовність дитини до школи.

2.Проводить дослідження структури, стану взаємостосунків і психологічного клімату в учнівських колективах.

3.Проводить діагностику учнів з метою виявлення динаміки психічного розвитку особистості чи окремих її сторін (за ініціативою чи з дозволу самих учнів).

4.Проводить дослідження здібностей, інтересів, нахилів з метою надання їм допомоги у професійному чи особистісному самовизначенні, формуванні профільних класів.

5.Проводить діагностику учнів для визначення форм і з’ясування причин асоціальної поведінки безпритульництва, крадіжок, алкоголізму і токсикоманії, низької успішності тощо.

6.Досліджує проблеми в педагогічному колективі.

Профілактична, корекційна та розвивальна робота з учнями

Психологічна робота практичного психолога спрямована на створення у школі таких умов навчання та виховання, які сприяли б гармонійному, та особистісному розвитку учнів, запобігали формуванню негативних рис особистості та антисоціальних проявів.

Під час психопрофілактичної роботи психолог виконує такі функції:

1.Надає допомогу вчителю і батькам в адаптації дітей до навчання в школі в першому, п’ятому, десятому класах.

2.Здійснює ранню профілактику педагогічної занедбаності дітей та підлітків, розробляє попереджувальні заходи щодо СНІДу, наркоманії, паління, алкоголізму, ранньої вагітності тощо.

3.Сприяє створенню психологічного клімату в навчальному закладі і в кожному з класів зокрема, здійснюючи аналіз між особистісних стосунків на рівнях: учитель-учень, учень-учень, учитель-учитель, адміністрація-учитель.

Психокорекцій на корекція – це такий вид психологічної допомоги, який передбачає більш активний цілеспрямований вплив на особистісний, поведінковий та інтелектуальний рівні функціонування людини і, як правило, потребує більшого часу для її здійснення.

Психологічна корекція шкільного психолога надається дітям, які мають певні відхилення і труднощі в межах психологічної норми:

підвищена збудженість, гнівливість; - конфліктність;

лякливість і хворобливі страхи; - упертість;

песимізм або перебільшена веселість; - байдужість;

підвищена нестійкість та імпульсивність; - неохайність;

постійне бажання насолод; - брехливість;

надмірна активність чи пасивність; - замкненість;

хвороблива сором’язливість; - схильність до крадіжок;

негативізм; - схильність до блукання;

надмірна безпорадність; - неуважність.

жорстокість щодо тварин;

зло втішність;

Якщо названі види мають більш тотальний характер, то можливий вибір корекції у межах психотерапії зі втручанням спеціаліста більш вузького профілю.

У цьому напрямку психолог здійснює:

1.Корекційні бесіди з учнями.

2.Психологічні тренінги.

3.Години психолога.

4.Участь у шкільній раді з профілактики правопорушень.

5.Введення факультативного курсу з психології.

6.Розвивальні уроки.

7.Індивідуальні консультації.