Основи психокорекції 13

1. Основні види та форми ігротерапії

Серед багатьох засобів психолого-педагогічної роботи з дітьми з обмеженими можливостями особливе місце посідають різноманітні форми та прийоми ігротерапії, в основі якої лежить улюблений вид діяльності дітей – гра. Ігротерапія розглядається як засіб динамічної корекції розбалансованої емоційно-вольової, комунікативної та опорно-рухової сфери дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Цілеспрямованість використання ігротерапії в організації довготривалого відновлюючого періоду по покращенню самопочуття дітей із подібними медико-психологічними показниками у вказаних сферах обумовлена, по-перше, тим, що гра для них залишається найбільш засвоєним та органічним видом діяльності та спілкування, по-друге, тут представлена єдність психологічної природи гри та спілкування, по-третє, у грі, дитина може вільно виражати себе, вивільнитись від напруги фрустрації повсякденного життя. Ігротерапія представляє собою унікальний досвід для соціального та психічного розвитку дитини, відкриваючи йому можливість для вступання у значимий особистісний зв’язок з дорослим психологом, педагогом, батьками [3; 11].

Ігрова діяльність активізує формування довільності психічних процесів: довільної уваги та пам’яті, сприяє розвитку розумової діяльності, уяви – переходу дитини до мислення у плані уявлень, розвитку здорової функції мови, рефлексивного мислення дитини, вдосконаленню опорно-рухової та вольової активності [10; 11].

Ігротерапією можуть оволодіти спеціалісти-практики; психологи, педагоги, соціальні працівники, батьки, які намагаються активно використовувати у своїй діяльності підтримки та розвитку дітей з особливими потребами найбільш гуманні засоби, що відповідають віковим інтересам та психофізичним можливостям дітей.

При визначенні функцій ігротерапії слід виходити з того, що вона пов’язана з трьома основними, специфічними для дитячого віку положеннями:

1. Ігротерапія необхідна для корекційно-розвиваючої взаємодії дорослого та дитини.

2. Ігротерапія сприяє формуванню системи між особистісних відносин дітей.

3. Ігротерапія допомагає формуванню довірливих професійних відношень психологів, соціальних працівників, педагогів з батьками дітей з обмеженими можливостями, які потребують психологічної корекції [4; 11].

З метою зміни відношення кожної дитини до себе та інших (дітей та дорослих), покращення психічного самопочуття (підвищення самооцінки), соціометричного статусу, емоційного мікросередовища, корекції засобів спілкування з іншими людьми застосовують дві форми ігротерапії, що відрізняється з функціями та ролі дорослого наставника у грі:

- направлена (директивна);

- не направлена (не директивна).

При застосуванні направленої ігротерапії наставник активно приймає участь у грі дитини для актуалізації в символічній ігровій формі без відомих пригнічених тенденцій та їх програвання у напрямі соціально-допустимих стандартів та норм. В основі ігротехніки напрямів ігротерапії лежать методичні прийоми та ігри з структурованим ігровим матеріалом та сюжетом. Це педагогічно організовані сюжетно-рольові ігри, в яких діти беруть на себе різноманітні соціальні та казкові ролі та в спеціальній ігровій ситуації яку створюють самі діти, випливає діяльність та відносини дорослих та дітей різного віку.

Згідно ігровим ролям вони проявляють ті якості, якими в реальності володіють в малій мірі: комунікативність, впевненість у собі, наполегливість, сміливість, тим самим стимулюючи та закріплюючи більшість суттєвих рис свого характеру. Саме у ролі приховані корекційні механізми впливу гри на індивідуальну та емоційно-вольову сферу особистості дитини [5, 102].

Застосування так званої не направленої (не директивної) ігротерапії орієнтоване на самостійну гру дитини, яка дозволяє їй вільно виразити своє самопочуття, свій внутрішній вплив. Така ігротерапія, що не організовується педагогічно жорстко, дозволяє вирішити наступні корекційні завдання:

- розширення репертуару самовираження дитини;

- досягнення емоційної стійкості та саморегуляції;

- корекція відносин у системі „дитина-дорослий” [7; 12].

Техніка направленої ігротерапії включає в себе вільні, тобто самостійно організовані та розвинені дітьми сюжетно-рольові ігри, ігри-драматизації, ігри-імпровізації, складання казок. Корекція особистості дитини в ненаправленій ігротерапії здійснюється в результаті формування адекватної системи відношень між дітьми, а також дітьми та дорослими. Дорослий наставник у схожій позиції застосовує техніку дзеркального відображення почуттів та думок дитини, яка грається шляхом їх вербалізації. В результаті такого відображення поведінки дорослого, який грається, дитина відкриває шлях до самопізнання через біологічне спілкування з дорослими, через її мовленнєві висловлювання [3; 12].

Дорослий наставник не відсторонюється від дітей, які граються, а намагається:

- організувати атмосферу взаєморозуміння, емоційного співпереживання з дитиною та передачі їй цього відношення;

- забезпечити переживання дитиною почуття особистої самоуваги;

- встановити межі у грі.

Якщо у направленої ігротерапії дорослий – це організатор та інтерпретатор її символічного значення, то в не направленій ігротерапії він виступає в декількох позиціях. Він рівноправний партнер по грі, що підкоряється всім її правилам і тим самим відкрито знімає психологічну напругу між дитиною, завойовуючи її довіру. Крім цього дорослий виступає у грі з позиції „ідеального батька”, забезпечуючи дитині повнокровне переживання відчуття батьківського тепла.

При виборі форм ігротерапії слід виходити з конкретних завдань корекції психічного розвитку, які можуть бути вирішені саме цими засобами, а також з того, наскільки стабільні показники ефективного впливу на дитину саме ігротерапією. В якості показників ефективності ігротерапії враховується стрімкість дітей підтримувати спілкування та діяльність з іншими дітьми та дорослими у групі та поза нею, що проявляються у:

- позитивних особистісних змін самосвідомості дітей;

- у покращенні емоційного самопочуття;

- позитивної динаміки розумового розвитку [7; 12].