ПЛАН

Загальні питання організації роботи психологічної консультації

Режим роботи психологічної консультації

Розподілобов'язківміжпрацівникамипсихологічноїконсультації

Організація індивідуальної роботи психолога-консультанта

Взаємодія психолога-консультанта з іншими фахівцями-консультантами

Взаємодія психолога-консультанта з допоміжним персоналом консультації

Список використаної літератури     

Взаємодія психолога-консультанта з іншими фахівцями-консультантами

У практиці психологічного консультування досить часто виникає необхідність професійного спілкування, взаємодії, обміну інформацією між психологом-консультантом і іншими фахівцями, до яких можна віднести колег-психологів, лікарів, педагогів, медиків, юристів, а також людей, що входять в обслуговуючий персонал психологічної консультації. Можна виділити наступні типові життєві випадки, що обумовлюють необхідність такого спілкування:

1. Психолог-консультант, працюючи з клієнтом, стикається з проблемою, яку він не повинен і не може вирішувати самостійно. Це стосується, наприклад, проведення медико-психологічної, судово-психологічної експертизи. В даному випадку психолог-консультант вирішує проблему клієнта спільно з фахівцями з відповідних областей.

2. Психолог-консультант стикається з проблемою, яку він може і повинен вирішувати самостійно, проте для правильного

рішення в даний момент часу йому не вистачає знань з інших областей.

3. Психолог-консультант разом з іншими фахівцями бере участь в роботі багатопрофільної експертної комісії, наприклад психолого-педагогічної, де, взаємодіючи з відповідними фахівцями, він розбирається в складних комплексних проблемах.

4. Коли психолог починає працювати консультантом в тій області, в якій він недостатньо добре розбирається, але вона все ж відноситься до існуючої практики психологічного консультування. Приміром, шкільний психолог може приступити до консультування в області економіки або політики.

5. Коли до психолога-консультанта у зв'язку з проблемами, позначеними вище в п. 1, 2, 3, звертаються фахівці іншого профілю - ті, кому самим необхідно хоч би трохи володіти психологічними знаннями.

Розглянемо кожного з цих випадків детальніше, щоб точніше визначити, як слід в кожному з них поступати на практиці психологові-консультантові.

Випадок 1. Перший, типовий варіант цього випадку в процесі психологічного консультування виникає досить часто, оскільки до психолога-консультанта нерідко звертаються люди, яким окрім власне психологічної допомоги вимагається інша спеціалізована допомога, наприклад, медична, юридична, педагогічна. Медична підтримка клієнта зазвичай бажана тоді, коли психологічна проблема, з приводу якої в консультацію звернувся клієнт, пов'язана із загальним станом його здоров'я. Для того, щоб розв'язати цю проблему, необхідно правильно поставити медичний діагноз, призначити і провести курс лікування. Юридична підтримка буває потрібна у тому випадку, якщо вирішення проблеми клієнта так чи інакше пов'язане з правовими питаннями.

Другий типовий варіант даного випадку - це проведення експертизи, коли рішення, що приймається, має бути забезпечене певною правовою базою.

У усіх подібних випадках завдання психолога-консультанта полягає в тому, щоб допомогти клієнтові отримати відповідну підтримку або захистити його законні права. Це у свою чергу може бути зроблено різними способами.

Перший спосіб полягає в тому, що з відома самого клієнта психолог-консультант спілкується із спеціалістами-непсихологами і повідомляє клієнта про результати роботи з ними. Другий спосіб полягає в тому, що консультант-психолог з відома клієнта запрошує іншого фахівця для проведення спільно з ним консультування клієнта. Третій можливий спосіб рішення цієї задачі припускає напрям клієнта до відповідного фахівця, і клієнт сам консультується у нього у відсутність психолога.

Випадок 2. Він має місце тоді, коли, спираючись на свій особистий досвід, психолог-консультант усвідомлює, що він потребує додаткових знань і умінь для надання кваліфікованої допомоги клієнтові. Потім він же робить дії, спрямовані на підвищення своєї професійної кваліфікації у відповідній галузі знань.

Бажано, щоб знання, що знову придбавалися психологом-консультантом, і уміння в новій для нього професійній області міг кваліфіковано оцінити хороший фахівець в цій області ще до того, як психолог почне самостійно ними користуватися в роботі з клієнтами. Це обов'язково необхідно зробити для того, щоб звести до мінімуму можливі помилки психолога-консультанта в новій для нього області. Оптимальною слід визнати ситуацію, коли консультант-психолог, пройшовши підвищення кваліфікації в новій сфері практичної консультаційної роботи, отримає офіційний документ - сертифікат, що підтверджує рівень його професійної майстерності.

Випадок 3. В даному випадку психологові-консультантові немає необхідності намагатися самостійно розібратися в проблемах, що фактично виходять за межі його власної професії, але проте бажано, щоб, взаємодіючи з фахівцями іншого профілю, він добре їх розумів. Якщо психологові-консультантові доводиться досить багато працювати у складі змішаних професійних комісій, то взаєморозуміння з колегами приходить досить швидко з накопиченням досвіду взаємодії з ними. Можна, проте, прискорити цей процес за рахунок цілеспрямованої, систематичної взаємної освіти, інформування членами комісії один одного з питань своєї професійної компетенції, передусім - таким, по яких часто доводиться приймати рішення. У цих цілях доцільно, щоб кожен з членів комісії, приймаючи своє самостійне рішення, детально його пояснював колегам по роботі.

Випадок 4. У цій ситуації для психолога-консультанта є єдиний розумний і прийнятний вихід - стати компетентним в тій області, в якій часто доводиться консультувати клієнтів. Зробити це можна двома шляхами. Перший полягає в тому, щоб спробувати здобути додаткову, професійну освіту в новій для себе галузі знань і практики. Та який шлях розумний і, кінець кінцем, цілком може забезпечити високий рівень професіоналізму у відповідній області. Проте він дуже довгий і трудомісткий. Другий шлях полягає в тому, щоб самостійно спробувати підвищити свою кваліфікацію, наприклад, читання відповідної літератури, через участь в роботі груп професіоналів відповідного профілю, через спостереження за їх діяльністю і наслідування ім.

Остання дорога вирішення проблеми в більшості випадків прийнятніше, ніж перший, оскільки дозволяє швидше приступити до самостійної роботи і в цілому вимагає значно менших зусиль і витрат часу, чим перший.

Випадок 5. Обставини тут складаються так, що психологові-консультантові доводиться виступати не стільки в ролі консультанта як такого, скільки в ролі викладача психології для інших спеціалістів-непсихологів. Тут особливо важливо точно визначити, яких знань і умінь не вистачає фахівцеві іншого профілю, а також вибрати оптимальний спосіб навчання цього фахівця з урахуванням ситуації, що склалася, його індивідуальних особливостей, місця і часу роботи з ним.

Іноді в практиці психологічного консультування виникає необхідність взаємодії між собою не окремих фахівців, а цілих професійних груп і організацій, наприклад психологічній консультації з медичними, юридичними і іншими установами.

Загальні правила спілкування фахівців тут такі ж, як і в описаних вище випадках, проте взаємодія на рівні установ організаційно складніше, ніж взаємодія окремих фахівців. Розумніше, якщо воно здійснюватиметься по визначеному, заздалегідь в деталях продуманому плану.

Взаємодія психолога-консультанта з допоміжним персоналом консультації

Допоміжний персонал психологічної консультації складається в основному з таких фахівців, як секретарі-референти і помічники-лаборанти.

Завдання секретарів-референтів полягає в тому, щоб проводити первинний прийом клієнтів, отримувати від них попередні дані соціально-демографічного характеру, записувати на консультацію, інформувати про умови її проведення, а також підтримувати постійний зв'язок з клієнтами, вести з ними переговори.

Взаємодія психолога-консультанта з секретарями-референтами зводиться до того, щоб своєчасно забезпечувати їх усією необхідною інформацією про консультування - такій, яка може знадобитися клієнтові під час консультації, а також оперативно отримувати від клієнта інформацію, необхідну психологові-консультантові.

Роль лаборанта-помічника зводиться до того, щоб своєчасно готувати усе необхідне для проведення психологічної консультації, включаючи місце, устаткування, матеріали, документацію, пов'язану з консультуванням. Іноді лаборантові, якщо він досить досвідчений, доручають самостійно проводити психологічне тестування клієнта, обробляти результати тестування, допомагати психологові-консультантові в професійних питаннях під час проведення консультації.

У свою чергу роль психолога-консультанта в його взаємодії з помічником-лаборантом зводиться до того, щоб, по-перше, навчити помічника усьому тому, що він повинен уміти робити під час консультації, по-друге, безпосередньо керувати його роботою.

Іноді, якщо психологічна консультація по числу фахівців, що працюють в ній, є досить великою або якщо в процесі проведення консультування доводиться обробляти значну за своїм обсягом інформацію, використовують різноманітну розмножувальну і обчислювальну техніку. В цьому випадку до складу допоміжного персоналу психологічної консультації включають фахівців з обчислювальної і розмножувальної техніки. Якоюсь мірою в роботі цієї техніки повинен уміти розбиратися і сам психолог-консультант, щоб не лише правильно формулювати завдання для помічників, але і користуватися відповідною апаратурою. Що стосується фахівців іншого профілю, то їх включають до складу психологічної консультації в міру необхідності.


Список використаної літератури

1. Абрамова Г.С. Практическая психология. Издание третье, стереотипное. – Екатининбург: Деловая книга, 1998. – 368 с.

2. Васьковская С.В. Психологическое консультирование. – К.: Вища шк., 1996. – 192 с.

3. Кришталь В.В. Системный подход к диагностике, психотерапии и психопрофилактике // Междунар. мед. журн. – 2000. – Т.6, № 1. – С. 37-40.

4. Кулаков С.А. Основы психосоматики. – СПб.: Речь, 2005. – 288 с.

5. Манухина Н.М. Системная семейная психотерапия соматических больных в период их госпитализации // Семейная психология и семейная терапия. – 2000. – №2. – С. 15-20.

6. Розов В.І. Адаптивні антистресові психотехнології: Навч.посібн. – К.: Кондор, 2005. – 278 с.

7. Теория и практика социальной работы: Методические материалы./ Отв.ред. А.М.Панов и Е.И.Холостова. – М.: Институт социальной работы, 1998. – 113 с. 8. Хомич Г.О., Ткач Р.М. Основи психологічного консультування: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2004. – 152 с.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 14

Безкоштовна робота

Закрити

Організація роботи практичної консультації 1

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.