План

1. Вимоги до роботи практичного психолога

2. Директивні документи з роботи практичного психолога та їх оформлення

3. Зміст, мета та завдання психопрофілактичної роботи практичного психолога

Список використаної літератури

1. Вимоги до роботи практичного психолога

Одне з найголовніших питань, що виникли на початку впровадження в практику інституційної психологічної допомоги, - питання про те, хто професійно може виконувати ці обов'язки.

За умов тоталітарного правління, коли функції спільного благодійника й гаранта покладалися на політичну систему, ядром якої була комуністична партія, а інститутом реалізації могутності - держава, ніякої потреби, ніякої необхідності в існуванні іншої психологічної допомоги, окрім тої, то виходить від самої держави та його «політичного ядра», власне кажучи, не було. Політика державного патерналізму передбачала струнку ієрархічну систему ідеологічного та політичного патронажу громадян, що здійснювалася за допомогою корпусу парторгів, комісарів, секретарів комсомолу та піонервожатих. Будь-який член суспільства з молодшого шкільного віку включався до безперервного конвеєра державного патронажу, який не лише культивував авторитет та саму собою зрозумілу доцільність комітету комсомолу, політорганів у армії, партійного комітету (згадаймо хоча б численні звернення до цих інстанцій жінок із приводу подружньої невірності, пияцтва та ін.), але й прямо забороняв недержавну психологічну допомогу (наприклад, з боку церкви, релігійної общини та ін.). Міф про людяного парторга, про душевного секретаря райкому, який, всупереч черствому бюрократові з райвиконкому, задовольняв прохання пенсіонера про виділення дров, міф про те, що «там завжди допоможуть», був не лише ідеологічною вигадкою. Це був реальний міф, який структурував та реалізовував, у певному розумінні, й психологічну допомогу. Реальність міфу забезпечувалася реальною системою влади, тобто розпорядженням ресурсами, проведенням певної політики й тому подібне. Із середини сімдесятих років, очевидно, під впливом надзвичайно потужного у США й у цілому на Заході руху «counseling», у Радянському Союзі була ініційована довгочасна кампанія «наставництва». «Наставникові», - до речі, один з варіантів перекладу терміну «counselor», - як правило, авторитетній у даному учбовому або виробничому колективі людині, доручалося психологічне шефство над підлеглими, тобто опікування, догляд під час несприятливих життєвих обставин, надання допомоги порадою та ділом. Зрештею, наставництво відносилося в основному до молоді або до тих, хто не заслуговував довіри з точки зору достатньої соціалізації (особи після ув'язнення. ЛІН). А в тих випадках, коли американська, припустімо, громадянка зверталася до пастора, наставника в общині або ж до консультуючого психолога (counselingpsychologist) - неприємності в родині, проблеми у стосунках з керівниками, раптове сімейне нещастя, - радянські жінки приходили з надією до парткому й отримували моральну та соціальну підтримку. Інша справа - якою врешті й наскільки психологічною була ця допомога. В основному вона полягала у наданні соціальної та емоційної підтримки, підтвердженні ідеологічних орієнтацій. Ні про яке власне особистісне пропрацювання мови бути не могло.

З крахом комуністичної системи правління лишилися в минулому парткоми та парторги, наставники та замполіта, але залишилися людські проблеми. І тепер, як ніколи, наше суспільство потребує, по-перше, кваліфікованих спеціалістів, а по-друге - принципово іншої системи регуляції громадських зв'язків для надання повноцінної психологічної та соціальної допомоги кожній людині в ситуації, коли без такої допомоги з боку суспільства особистість може зруйнуватися, патологізуватися, а подекуди й просто загинути.

Не торкаючись у цілому проблеми принципово іншої розбудови суспільного життя основу якого, без сумніву, повинні скласти принципи самоорганізації соціуму (ради, общини, асоціації - мікрорайону, підприємства, соціальних груп та ін), зосередимося на проясненні головного і дуже важливого питання: хто і яким чином може забезпечити надання саме психологічної допомоги у нашому реальному сьогоднішньому суспільстві?

Природно, насамперед наш погляд звернеться до фігури вчителя, психолога та психіатра. Навіть коли додати до них працівників служби зайнятості та профконсультацій і так званих «народних цілителів», до яких сміливо можна віднести «екстрасенсів», «магів», «астрологів» та інших, все одно цей список не можна зіставити з принципово іншою професійною та культурною традицією країн Заходу, насамперед - англомовного світу та СІНА. І справа тут навіть не стільки у відмінності змісту освіти, хоча й це також важливо, скільки у ступені диференціації сфер діяльності та в соціокультурних традиціях.

Справді, виключимо фігуру лікаря-психіатра з переліку спеціалістів, що мають кваліфікацію та право займатися наданням психологічної допомоги в англомовних, скажімо, країнах. Виключимо навіть одіозні фігури астрологів, магів та інших шарлатанів, що використовують легконавіюваність істероїдів, ефект плацебо і так зване «пророцтво, що самозміцнюється». Навіть у такому випадку перелік спеціалістів лишається значним.

Психолог - насамперед із вищою освітою та вченим ступенем, такий, що регулярно й успішно складає авторитетний іспит на ліцензію в одній із таких галузей: соціальна психологія, психодіагностика, клінічна психологія та власне консультування. Загалом нині йдеться про чотирьох спеціалістів, із вказанням їх точної спеціалізації, кваліфікації та можливості об'єднання своїх зусиль як у приватній практиці, так і в роботі у корпоративній, академічній або державній психологічній службі.

При цьому клінічний психолог співвідноситься у загальному напрямку роботи з нашим медичним психологом, але з одним уточненням: цей професіонал повинен пройти спеціальну підготовку в галузі надання допомоги людям у вирішенні їх психологічних проблем.

Консультуючий психолог - спеціалізується, як правило, в галузі проблем, що стосуються соціальних ролей та позицій: проблеми шлюбу та сім'ї (кваліфікація«сімейний терапевт»), проблеми, що стосуються роботи чи зайнятості («консультант служби зайнятості»): шкільні проблеми («шкільний психолог») та ін.

Консультант - як правило, не психолог, однак спеціаліст, що пройшов необхідну підготовку в галузі психологічного допомагання. Працює в галузі проблем соціальної адаптації, їх місце роботи здебільшого - середня школа, общинні центри, центри громадського опікування.

Релігійний наставник або пастор - традиційна фігура протестантського світу. Місце їх діяльності - община, навчальні та культурні центри. Особливе місце у процесі надання психологічної допомоги відводиться фігурам психіатра, психоаналітика, медичного психотерапевта та психіатричного соціального працівника, що можуть працювати як у лікувальних закладах (державних та приватних), так і займатися приватною практикою.

Психологічна допомога та психотерапія являють собою фактично взаемопроникливий континуум проблематики, методів та самого змісту діяльності, в якому різні полюси психологічного втручання визначаються специфікою проблематики, інтенсивністю залучення та особливістю завдань, які вирішуються.

Слід особливо підкреслити, що всі вказані спеціалісти в обов'язковому порядку проходять регулярне ліцензування та с членами однієї з професійних асоціацій, приналежність до якої служить своєрідним гарантом якості роботи і водночас - гарантом захисту прав як консультанта, так і його клієнта.

Що стосується організації психологічної допомоги у країнах Співдружності, зокрема в Україні, слід відзначити, що за останні роки переважний розвиток отримали чотири галузі психологічного консультування: у рамках шкільної психологічної служби та службах ВУЗу («психолог у закладах народної освіти»), у рамках профконсультації («психолог центру профконсультації»), у рамках психологічної служби підприємств («соціальний психолог») та психолог сімейної консультації. Традиційним місцем роботи вітчизняного психолога-консультанта є: психологічна служба школи, ВНЗ та підприємства, сімейна консультація та посада медичного психолога у закладах Міністерства охорони здоров'я. До сьогодні відкриті нові спеціальності у ВНЗ, де передбачена підготовка консультуючих психологів, створені річні факультети перепідготовки вчителів для роботи шкільними психологами, нагромаджено значний досвід роботи шкільних психологів у Москві, Мінську, Києві, Петербурзі, країнах Балтії.

Велику роль у розвитку інституту психологічної допомоги відіграє, без сумніву, економічний стан суспільства. Зрозуміло, що суспільство, де переважна більшість населення не має можливості задовольняти свої первинні потреби, позбавляє людей можливості усвідомити її свої психологічні потреби та проблеми. Причому, в рівній мірі це стосується особи самого психолога. Не здатна надати психологічної допомоги людина, яка сама стурбована проблемами харчування і яка просто не може думати про благо клієнта, не забезпечивши певного благополуччя для себе й своєї родини

Таким чином ми підійшли до питання про професійну етику практичного психолога. Аналіз літератури, узагальнення власного досвіду консультативної роботи, досвіду колег, узагальнення підсумків дискусій у вітчизняній періодиці останніх років з питань етики, професійної поведінки практичного психолога дозволяє сформулювати низку етичних стандартів, дотримання яких є неодмінним обов'язком професіонала (див. БатусьБ.С., БондаренкоO.Ф., Этические стандарты: Правовое регулирование).

Насамперед відзначимо, що психологія як професія підпорядковується етичним нормам, спільним для будь-якої професії, що стосується безпосередньо людини. Це - повага до особи, людських прав та свобод, гідності, належна професійна компетенція, сумління, доброзичливість та безумовна установка на благо клієнта.

Крім загальних етичних вимог, у багатьох країнах розроблені етичні стандарти й нормативи, специфічні для практикуючих психологів. Одне з найперших місць тут належить принципу конфіденційності, тобто збереження особистої таємниці клієнта. Принцип полягає не лише в нерозголошенні відомостей з особистого життя клієнтів, а й у роз'ясненні клієнтові вихідних позицій психолога для запобігання приховування інформації, що торкається, наприклад, кримінального права. Специфічним етичним нормативом є вимога уникати фізичного контакту з клієнтом (окрім передбачених технічних або процедурних маніпуляцій), обмежуючись прийнятими в суспільстві порядком вітання (рукостискання, уклін та ін.). Експресивний прояв з боку клієнта, що виходить за рамки прийнятого етикету, вимагає спеціального аналізу.

Особливими вимогами до психолога є також: уникнення по можливості соціальних контактів із своїм клієнтом, якщо ці контакти не передбачені процедурою спільної роботи: уникнення спільного ведення справи, недопущення маніпулювання клієнтом або собою з боку останнього (наприклад, через вручення коштовного подарунку). Психологи, що консультують, повинні бути особливо обережні в тому, щоб не викликати необгрунтованих сподівань або перевищити межі своєї компетенції.

Психолог має право відмовити в послугах, якщо поряд з психологічним втручанням водночас здійснюються незалежний та необговорений з психологом інший вплив на психіку.

У випадку платної психологічної допомоги розмір гонорару має бути обумовлений заздалегідь з урахуванням можливостей і взаємної прийнятності винагороди. Психолог повинен бути готовим до того, що клієнт не зможе сплатити за надані послуги, і прийнята рішення, що не принижує гідності людини й не позбавляє останньої психологічної допомоги. Клієнт має право на:

- обирання психолога;

- обговорення та прийняття рішення про прийнятність для нього того чи іншого методу психологічної допомоги;

- оцінку результатів психологічної допомоги по ходу її надання;

- відмову від послуг психолога;

- орієнтування в концепціях та строках психологічної допомоги;

- інформацію про освіту та кваліфікацію психолога. Рішення про необхідність психологічної допомоги, як правило, приймає сам клієнт.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 17

Безкоштовна робота

Закрити

Методика роботи практичного психолога 7

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.