4. Поділ референтних груп на позитивні і негативні

Поведінка людини, її цінності і переконання формуються під впливом тієї групи з котрою людина себе ототожнює. У своєму щоденному житті людина постійно порівнює себе з іншими, щоб окреслити свою поведінку (хто я?). Це порівняння відбувається найчастіше автоматично, без довгих роздумів, проте, якщо індивід приймає якесь важливе для нього рішення, скажімо, яке стосується вибору чи зміни професії, школи, місця проживання тощо, то таке порівняння є свідомим.

Оскільки усі люди належать до багатьох груп, кожна з яких є унікальною субкультурою (наприклад, сім'я, компанія друзів, професійна, конфесійна, етнічна група тощо), то зразки поведінки тієї ж людини у різних групах також відрізняються. Це не означає, що люди є поведінковими хамелеонами, які постійно змінюють свою поведінку, свої цінності, мотивації і переконання, залежно від того, з якою групою вони себе ототожнюють у конкретний момент. Люди обов'язково виділяють важливіші для себе групи, через призму цінностей яких будують свою поведінку.

Соціальні групи, на які індивід орієнтується при оцінюванні і формуванні своїх поглядів, почуттів і дій називають референтними групами.

Референтна група може бути, а може й не бути групою до якої індивід належить реально. Досить часто референтна група стає лише джерелом психологічної ідентифікації. Люди можуть орієнтуватися у своїй поведінці на соціальну групу, до якої вони не належать. Це допомагає пояснити деякі суперечності у поведінці певних індивідів, наприклад, революціонер — виходець із привілейованих верств.

Референтні групи виконують не тільки нормативні, але й порівняльні функції. Індивід намагається жити відповідно до стандартів групи, яка є для нього референтною. Він культивує у собі відповідні життєві принципи, смаки, політичні та інші погляди тощо. Якщо ж група, до якої індивід реально належить, є далекою від групи, яка є для нього референтною, в нього виникає відчуття відносної депривації (кривди) — тобто невдоволення, зумовлене розривом між тим, що у людини є насправді й тим, що вона хотіла би мати.

Із цієї залежності між референтною групою і почуттям депривації випливають певні соціотехнічні висновки щодо того, як оптимально організовувати вплив на індивідів, з метою їх виховання, стимулювання соціальної активності тощо. Якщо намагатися нав'язати індивідам чи групам цінності і норми поведінки тих груп, які розташовані на вищому рівні соціальної ієрархії, це не викличе в індивідів і груп нічого іншого, крім почуття депривації. Тому завжди необхідно задавати цілі таким чином, щоб люди могли повірити у можливість їх досягнення. Наприклад, від найгіршого учня у класі недоречно вимагати, щоб той рівнявся на найкращого, оскільки він відчуває надто велику дистанцію, яка лежить між ними, брак здібностей і можливостей для подолання цієї дистанції. Доречніше орієнтувати об'єкти впливу на індивідів чи групи з такими самими вихідними даними чи з подібним станом депривації, які все-таки зуміли поліпшити своє соціальне становище.

Референтна група - реальна або умовна група, з якою група співвідносить свої дії як з еталоном і на норми, цінності та оцінки якої вона орієнтується у своїй поведінці та самооцінці.

Види референтних груп

Позитивна референта група - група, яка мотивує індивіда бути прийнятим до її складу та досягти ставлення до себе як до члена групи. Наприклад, для випускника школи це може бути студентська група певного вищого навчального закладу, в якому прагне навчатися учень.

Негативна референтна група мотивує індивіда виступати проти неї, або в якій не бажає ставлення до себе як до члена групи. Наприклад, виходець із нижчого класу відмежовується від свого соціального середовища і не бажає, щоб його ідентифікували з представниками "низів".

Розрізняють реальну тауявнуреферентну групи.

Також можна говорити про такі види референтних груп:

- інформаційна - носії інформації. Серед них розрізняють носіїв досвіду таекспертів;

-ціннісна- є еталоном ціннісно-нормативної системи;

-утилітарна- це група носій матеріальних або інших благ, які є важливими для індивіда. Для осіб чоловічої статі утилітарною референтною групою є жінки, а для жінок - чоловіки;

-група самоідентифікації- група, з якою ідентифікує себе особистість, членом якої себе вважає.

Наприклад, за даними щорічного моніторингового дослідження, яке проводить Інститут соціології НАН України, на вибірці, репрезентативній дорослому населенню України, у 1992-2002 рр. 13 % населення на запитання "Ким Ви себе, передусім, вважаєте?" (можна було обрати лише один варіант) зазначили: "громадянином колишнього Радянського Союзу", в 2006 р. така самоідентифікація була властива вже 7 %, а у 2008 р. - 9 % населення*130. Тобто для них Радянський Союз - референтна група самоідентифікації, група, до якої вони належали в минулому, але вважають і сьогодні себе її членами.

Функції референтних груп

Референтні групи, через свою різнорідність, можуть виконувати різноманітні функціїв формуванні соціальних установок особистості.

По-перше, нав'язувати, формувати стандарти - групові норми індивіду. Це нормативна функція референтної групи.

По-друге, вона є еталоном, точкою відліку для порівняння і виконуєпорівняльнуфункцію.

Часто і нормативну, і порівняльну функції виконує одна й та сама референтна група, але не завжди.

Обираючи собі референтну групу, індивід враховує такі її характеристики, як спосіб життя, престиж, дохід, а також її відкритість-закритість, міру соціальної диференціації, автономність чи залежність групи, відносну соціальну позицію, соціальну силу групи та інші параметри.

Не завжди референтна група постає як група членства, що можна було б вважати найоптимальнішим варіантом для особистості. Інколи виникають досить суперечливі ситуації, коли індивід перейняв цінності, зразки поведінки позитивної референтної групи, а вона не приймає його як члена групи. Тоді виникає ситуація маргі-нальності, яку визначають як маргінальність соціальної ролі.

Між групами членства та референтними можуть виникати конфлікти. Полліс Н. побудувавтипологію референтного групового конфлікту,який виникає при обранні тих, чи інших груп як референтних:

1)Конфлікт між групою членства та референтною групою:виникає тоді, коли група членства очікує від індивіда певного типу поведінки, характерного для цієї групи, а поведінка індивіда не відповідає очікуванням через орієнтацію на ціннісно-нормативну систему референтної групи.

2)Конфлікт між референтнимигрупами: виникає, коли індивід обирає як референтні кілька груп із протилежними стандартами.

3)Конфлікт між усталеною ідентичністю та привабливою ідентичністю:індивід "душею й тілом" належить до однієї референтної групи, водночас ідентифікуючи себе з іншою, прагнучи відповідати її стандартам.

4)Конфлікт виникає, коли одночасно дві групи є і групами членства, і референтними групами,які висувають протилежні вимоги: наприклад, ніжний і турботливий батько одночасно прагне кар' єрного росту та сімейної злагоди.

Соціогрупова структура суспільства потребує подальшого вивчення: пошук реального набору основних елементів структури, окреслення сутнісних їх характеристик, впливу, функцій, конфліктних форм взаємодії, проекції членства в групі на поведінку індивіда тощо.

Соціальна група є однією із стрижневих категорій соціології. Вона описує різноманітні форми об'єднання людей. В соціологічному аналізі значну увагу приділяють виокремленню показників реальності соціальної групи. До яких належать: участь як суб'єктів та об'єктів у реальних соціальних відносинах; загальні потреби та інтереси, соціальні норми; цінності; взаємна ідентифікація; подібна мотивація; власні символи; подібний стиль життя; самовідтворення, відмінна система соціальних зв'язків.

Класифікація соціальних груп дає можливість повніше з'ясувати їхні сутнісні риси. Соціальні групи поділяють за характером взаємозв'язку: реальні, номінальні, фіктивні; за часом існування: довгочасні та короткочасні; за тіснотою контактів між членами групи: великі та малі; за мірою входження в групу: формальні та неформальні; за ступенем організації: неорганізовані та організовані. Розуміння скерованості поведінки особистості, її ціннісних орієнтирів дає референтна група, яка постає як еталон, взірець, орієнтир діяльності індивіда.

Використана література

1.Климов Е. А. Общая психология. - М.: МГУ, 1999. - 508 с.

2.М'ясоїд П.А. Загальна психологія. - К.: Вища школа, 2000. - 479 с.

3.Максименко С.Д. Основи загальної психологи. -К.: Вища школа, 1998.-279 с.

4.Немов Р.С. Психология. – В З-х кн. - М.: Просвещение: Владос, 1998. - Кн.1. - 688 с.; Кн.2. - 196 с.; Кн.З. - 510 с.

5.Общая психология / Под ред. А.В. Петровского.- М.: Педагогика, 1996. - 464 с.

6.Общая психология / Под ред. В.В. Богословского и др. -М.: Педагогика, 1991. - 383 с.

7.Основи психології / За ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. - 3-є вид. - К.: Либідь, 1997. - 632 с.

8.Психологія / За ред. Г.С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1998. - 572с.