ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ЕМОЦІЙНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасні умови життя та діяльності людини в Україні характеризуються кардинальними змінами в сфері економіки, соціальних ситуаціях та освіти. Суспільство висуває нові вимоги до розвитку особистості, зокрема її емоційної сфери – формування ініціативності, сміливості, вміння приймати самостійні рішення, швидко адаптуватися до різних умов. Вирішення цього загального завдання тісно пов’язане з реалізацією Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), “Діти України”, Закону України “Про освіту, в яких визначено, щопобудова демократичного суспільства, його розвиток значною мірою залежить від творчості, активності та емоційної стійкості його членів.

Реалізація загальнодержавних програм передбачає вдосконалення існуючих і розробку нових педагогічних систем та психологічних підходів до розвитку особистості учнів різного віку, що потребує нових психолого-педагогічних досліджень.

Початкова школа – важливий етап у житті школярів, оскільки саме в цей період відбувається перебудова свідомості дитини, її емоційної сфери, соціальна та психологічна адаптація до умов школи. Посилення явищ дезадаптивного характеру в навчально-виховному процесі пов’язане із збільшенням непрогнозованих критичних ситуацій у повсякденному житті, особливо, як свідчить практика роботи школи, вони загострюються в момент вступу до школи, період первинного засвоєння вимог, які висуває нова соціальна ситуація.

Водночас психологічні характеристики молодшого шкільного віку можна вважати найбільш сензитивними до навчально-виховних впливів, що робить можливим проведення ефективної роботи з профілактики й корекції емоційної дезадаптації учнів початкової школи. Наукове обґрунтування індивідуально-психологічних та соціально-психологічних факторів емоційної дезадаптації є важливим завданням сучасної практичної психології.

У психологічній літературі проблема адаптації є досить традиційною (Ю.А. Александровський, Г.О. Балл, Ф.Б. Березін, П.С. Кузнєцов). Виявлені особливості прояву адаптаційних процесів у різних видах діяльності (Я. Стреляу, В.В. Суворова), розглянуті фактори, які детермінують цей процес (І.С. Булах, Г. Гартманн, Н. Квінн, Д. Келлі, М. Раттер, Г.О. Хомич).

Явище, протилежне процесу адаптації, – дезадаптація – трактується як процес, пов’язаний із переключенням з одних умов життя й, відповідно, звиканням до інших (Л.М. Бережнова, О.В. Хухлаєва). Серед найбільш універсальних проявів психічної дезадаптації називають преневротичні порушення, невротичні реакції та стани (Ю.А. Александровський, Ю.Ф. Антропов, Н.М. Заваденко, Т.Ю. Проскуріна, Т.Ю.Успенська, Г.О. Хомич, Ю.С. Шевченко).

Актуальним у сучасних умовах є питання комплексного вивчення дезадаптації дітей у школі. Як свідчать результати наукових досліджень (М.Р. Бітянова, Г.М. Бреслав, Г.В. Бурменська, І.О. Коробейников, Н.Г. Лусканова, Н.Ю. Максимова, Р.В. Овчарова та ін.), діти відчувають стан дезадаптації при систематичному шкільному навчанні. З цим пов’язані проблеми важковиховуваності та труднощів у навчанні (Н.Ю. Максимова, І.О. Коробейников); медико-біологічні (поведінкові, патохарактерологічні) (Ю.М. В’юнкова, Н.Л. Коновалов, О.Л. Кононко, В. Ларрі, М.Д. Сілвер та ін.) і соціопатичні дисфункції, які ускладнюють процес соціальної адаптації в будь-якому віці (В.І. Гарбузов, О.І. Захаров, Л.П. Пономаренко, А.С. Співаковська, О.В. Хухлаєва та ін.).

Сьогодні від 15 до 40% дітей відчувають яскраво виявлені психологічні труднощі при адаптації до шкільного життя (Н.В. Вострокнутов, В.О. Гур’єва, Н.М. Заваденко, В.В. Ковальов, Р.В. Овчарова, Т.Ю. Успенська та ін.). Рівень дезадаптації школярів і форми її виявлення коливаються від незначних мотиваційних і поведінкових порушень до повної відмови відвідувати школу. На момент вступу до школи і період первинного засвоєння вимог, які висуває нова соціальна ситуація, зростає поширеність невротичних реакцій, нервово-психічних та соматичних розладів порівняно з дошкільним віком (Ю.Ф. Антропов, В.О. Гур’єва, Н.Т. Дубровинська, Ю.С. Шевченко, та ін.).

При дослідженні шкільної дезадаптації особлива увага приділяється окремим ознакам наприклад, стомлюванню (М.М. Безруких, С.П. Єфімова), поведінковим порушенням (Г.Г. Аракелов, В.О. Гур’єва, Н.Ю. Максимова), неуспішності в навчанні (Л.В. Дзюбко, Н.Г. Лусканова, І.О. Коробейников), без достатнього врахування всього комплексу психологічних механізмів, які визначають зміст дезадаптивного процесу та, особливо, його емоційної складової.

Таким чином, аналіз наукової і науково-методичної літератури показує, що досліджень, присвячених вивченню проблем дезадаптації молодших школярів, недостатньо, а вивчення власне емоційної дезадаптації, яка так часто спостерігається в учнів початкових класів до цього часу не проводилося, тоді як потреби початкової школи вимагають визначення шляхів зниження емоційної дезадаптації молодшого школяра як негативного явища, яке перешкоджає сучасній соціалізації дитини, повноцінному формуванню її особистості. Соціальна значущість та недостатнє вивчення цього аспекту проблеми й обумовила вибір теми бакалаврської роботи: “Психологічні фактори емоційної дезадаптації молодших школярів”.

Об’єкт дослідження – емоційна дезадаптація учнів молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження – індивідуально-психологічні та соціально-психологічні фактори емоційної дезадаптації молодших школярів.

Мета дослідження – виявити вплив індивідуально-психологічних і соціально-психологічних факторів на виникнення й особливості прояву емоційної дезадаптації, а також можливості її попередження та корекції в учнів перших класів.

Гіпотеза дослідження. В основу нашого дослідження було покладено припущення про те, що емоційна дезадаптація в молодшому шкільному віці виникає та розвивається під впливом соціально-психологічних та індивідуально-психологічних факторів, які обумовлюють специфіку її проявів. Зменшення впливу цих факторів можна досягти засобами комплексної психопрофілактичної та корекційної роботи, спрямованої на підвищення психолого-педагогічної грамотності батьків, вдосконалення освітньої роботи вчителів, підвищення їх комунікативної компетентності, гуманізацію міжособистісних стосунків у класі, вироблення індивідуальної ефективної моделі поведінки в емоційно дезадаптованих школярів засобами соціально-психологічного навчання.

Відповідно до поставленої мети та висунутої гіпотези були визначені основні завдання дослідження:

1. Обґрунтувати теоретичні й методичні підходи до вивчення проблеми емоційної дезадаптації молодших школярів.

2. Дослідити особливості проявів емоційної дезадаптації в молодшому шкільному віці.

3. Вивчити фактори, які провокують та посилюють емоційну дезадаптацію першокласників.

4. Розробити програму профілактики й корекції емоційної дезадаптації учнів початкової школи.

Методологічною та теоретичною основою дослідження стали культурно-історична теорія Л.С. Виготського, розвинута й узагальнена в працях І.В. Дубровіної, О.М. Леонтьєва, Д.Б. Эльконіна та ін.; теорія навчання й розвитку Г.С. Костюка, реалізована у генетичній психології С.Д. Максименка, роботах Г.О. Балла, І.Д. Беха, М.Й. Боришевського, О.Л. Кононко, Н.Ю. Максимової, Т.М. Титаренко, Г.О. Хомич та ін.; положення про дисфункції соціо- і психогенезу Ю.А. Александровського, Ф.Б. Березіна, Г.М. Бреслава, О.І. Захарова та ін.; положення про роль емоційно-вольової сфери у формуванні здорової особистості П.К. Анохіна, Л.Я. Гозмана, Б.Г. Додонова, Ю.О. Приходько та ін.; положення загальної психодіагностики та консультування Г. Айзенка, Л.Ф. Бурлачука, Н.Г. Лусканової, Р.С. Немова, Б. Філліпса, О.В. Хухлаєвої та ін.

Для вирішення поставлених завдань та перевірки висунутої гіпотези було розроблено програму дослідження, реалізація якої передбачала використання комплексу методів, котрий включав теоретичний аналіз проблеми, класифікацію, систематизацію, узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, психолого-педагогічний експеримент, напівструктуровані інтерв’ю, спостереження за дітьми та вчителями у ході навчально-виховного процесу, бесіди з батьками, вихователями, вчителями, анкетування, а також використовувалися психодіагностичні прийоми: анкета визначення рівня шкільної мотивації Н.Г. Лусканової, тест тривожності Р. Теммла, М. Дорки, В. Амена, тест шкільної тривожності Б. Філліпса, опитувальник (дитячий) Г. Айзенка, методика вимірювання мотивації досягнень Р.С. Немова “Запам’ятай та відтвори малюнок”, опитувальник “Аналіз сімейноговиховання” (АСВ).

Експериментальною базою для проведення досліджень була загальноосвітня школа № 24 м. Рівного. Всього дослідженням було охоплено 84 учнів 1-х класів, 4 учителів, 30 батьків.

Теоретична значущість роботи полягає в тому, що визначено критерії емоційної дезадаптації (стійкий стан емоційної напруги і порушення саморегуляції), рівні емоційної дезадаптації учнів перших класів (високий, середній, низький), форми її прояву (емоційна нестабільність, агресивність, тривожність, відстороненість) та види (первинна і вторинна; явна і прихована); виявлено фактори (індивідуально-психологічні та соціально-психологічні), які обумовлюють емоційну дезадаптацію молодших школярів; науково обґрунтовано й розроблено психолого-педагогічні підходи до профілактики та психокорекції емоційної дезадаптації учнів початкової школи.

Бакалаврська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, сприску використаної літератури, додатків.