Причини і умови злочинності у сучасній кримінології

Зміст

Вступ

1. Поняття та класифікація причин і умов злочинності у сучасній кримінології

2. Біопсихологічні теорії причин злочинності

3. Соціологічні теорії причин злочинності

4. Культуроцентрична концепція причин злочинності

5. Основні підходи до вивчення причин та умов злочинності у сучасній та вітчизняній кримінології.

Висновок

Список використаних джерел

Багато уваги у своїх працях Ч. Ломброзо приділив доведенню існування особливих рас, що пізніше використали німецькі та американські фашисти як “наукову базу” для кримінально-правової дискримінації цілих народів (темношкірих, слов’ян, євреїв, циган). “Ми повинні, — писав Ломброзо, — відмовитися від сучасного сентиментального ставлення до злочинця, яким заражені всі наші криміналісти. Вища раса завжди витісняє і винищує нижчу — такий закон розвитку людства. Де йдеться про порятунок вищої раси, там не може бути місця для жалості”.

Проте вже перші перевірки таблиць Ломброзо показали, що наявність у злочинців особливих фізичних рис, що відрізняють їх від усіх інших людей і зближують із первісною людиною, є лише міфом. Теорія Ломброзо і сучасні містифікації, що випливають з неї, ґрунтуються на положеннях про те, що між деякими фізичними рисами і характерними ознаками організму людини, з одного боку, і злочинною поведінкою, з іншого, є певна залежність. Слід зазначити, що в повсякденній побутовій свідомості, а також у художній літературі та інших творах мистецтва справді фігурує стереотип злочинця ломброзіан- ського типу (фігура лиходія), якому протистоїть доброчесний герой, чия фізична перевага завжди доповнюється моральною. Однак жодного наукового обґрунтування такі збіги зазвичай не мають.

У 1913 р. англійський кримінолог С. Горінг перевірив дослідження Ломброзо, порівнявши ув’язнених зі студентами Кембриджа (1000 осіб), Оксфорда та Абердина (959 осіб), із військовослужбовцями і вчителями коледжів (118 осіб). Виявилося, що ніяких розбіжностей між ними і злочинцями немає. Подібне дослідження провів і В. Хілє в 1915 р., отримавши ті самі результати

Теорія Ломброзо ґрунтується також на уявленні про те, що фізична норма (досконалість тіла) сама собою має на увазі досконалість моральну і що нібито взагалі існує об’єктивна норма (єдина для всіх часів і народів) фізичних рис людини. Ломброзо щиро вважав, що для злочинця характерна наявність рис “монгольського” типу.

Під впливом критики Ч. Ломброзо сам відійшов від чисто біологічного пояснення злочинності, визнав існування поряд із “природним” також типу “випадкового” злочинця, поведінка якого обумовлена не тільки особистісними, а і зовнішніми факторами. У книзі “Злочин, його причини і засоби лікування” Ч. Ломброзо намітив схему факторів злочинності, що містить 16 груп факторів, серед яких були фактори космічні, етнічні, кліматичні, расові, фактори цивілізації, густоти населення, харчування, освіти, виховання, спадковості та ін

Таким чином, біологічна теорія злочинності вже в працях її засновника почала трансформуватися в біосоціальну теорію. Ще чіткіше ця трансформація виявилася в поглядах учнів і соратників Ч. Ломброзо — Е. Феррі й Р. Гарофало, що, зберігши основні положення теорії вчителя, значно підсилили роль соціальних факторів злочинності.

У наступні роки біологічні та біосоціальні теорії в кримінології стали інтерпретуватися по-новому й отримали назву неоломброзіанських. До таких належать: теорія конституціонального нахилу до злочину, теорія ендокринного нахилу до злочину, теорія психологічного нахилу до злочину, теорія расового нахилу до злочину та ін.

Загальним у цих теоріях є те, що вони визнають причиною злочину ті чи інші фізіологічні чи психологічні особливості індивіда, які роблять його хоч і не приреченим, але схильним до здійснення злочинів.

Однак розвиток генетики, можливість у недалекому майбутньому розшифрування генетичного коду, законне саме по собі прагнення підвести наукову базу під вивчення злочинності знову породжують спроби пояснити протиправну поведінку біолого-анатомічними, вродженими рисами особистості, наприклад, щодо особливостей хромосом.

Тим часом доведено, що злочинність — не біологічна, а соціальна категорія. Її мінливість зі зміною соціальних умов є безперечним фактом. Індивідуальні властивості та якості, у тому числі й уроджені, пов’язані з унікальним характером генетичної програми кожної людини, безумовно визначають багато в чому його поведінку. Визначають (на рівні можливого), але не є причиною.

Викликає рішучі заперечення спроба поділити ці вроджені властивості на криміногенні, що визначають антисоціальну поведінку, та позитивні, які ведуть людину шляхом чесності, а також на більш цінні і менш цінні. Одним із різновидів такого оціночного підходу до вроджених здібностей генетичної програми є теорія підвищеної криміногенності осіб із набором хромосом типу XYY.

Відомо, що в результаті поділу клітин вага хромосом, включаючи ті, від набору яких залежить стать особи, поділяються так, що в кожній новій клітині утвориться повний набір хромосом. Сполучення хромосом типу X і Y визначають стать людини (XX — жінка, XY — чоловік). За певного відсотка випадків нормальний розподіл може порушуватися. Одним із результатів такого порушення (наявності зайвої хромосоми іншого типу, ніж X чи Y) призводить до народження розумово неповноцінного індивіда (синдром Дауна). За звичайних умов наявність однієї хромосоми Y визначає чоловічу стать людини. Звідси виникло припущення, що в осіб із хромосомною формулою XYY наявні деякі додаткові характеристики “надчоловіків” (підвищена агресивність, сексуальність і т. ін.), іншими словами — виникла версія, що люди такого типу — природжені злочинці.

У 1966 р. в англійському журналі “Природа” була опублікована доповідь кримінолога П. Джекобса, в якій говорилося, що 3,5 % “розумово відсталих пацієнтів — чоловіки з небезпечними, насильницькими чи злочинними нахилами, які перебували в одній зі швецьких в’язниць, мали зайву Y-хромосому”. На цій підставі Джекобс зробив висновок, що “у деяких осіб спонукання до насильства може бути вродженим, що позначається як Y-хромосома”.

Для спростування цього висновку американський генетик Т. Поуледж навів дані, згідно з якими:

а) рівень чоловічого гормона (тестостерону), як показали дослідження, в осіб з набором хромосом XYY не відрізняється від такого самого рівня в осіб із набором хромосом XY, отже, підвищена сексуальність таких осіб не підтверджена;

б) суто фізична характеристика — вищий ріст — характерна для всіх осіб із набором хромосом типу XYY (інших фізичних відхилень немає);

в) психологічні розходження (коефіцієнт інтелекту) виявлені в осіб із набором хромосом XYY, хоч і нижчі від середнього показника в цілому, але збігаються з показниками, що характеризують інших осіб, які перебувають у закритих установах (усі особи з набором хромосом XYY досліджувалися або у в’язницях, або в лікарнях);

г) сполучення хромосом XYY наявне в середньому в одного з тисячі народжених, цей відсоток сталий і ніяк не пов’язаний зі значним зміщенням чи зменшенням рівня агресивності і насильницької злочинності;

д) на відміну від інших порушень набору хромосом, які однозначно призводять до появи хвороби Дауна, наявність зайвої хромосоми Y не зумовлює явних та специфічних відмінностей у психіці та поведінці таких осіб.

Форми їхньої поведінки (у тому числі випадки вчинення ними насильницьких злочинів) нічим, власне кажучи, не відрізняються від подібних поведінкових актів людей із нормальним набором хромосом, що становлять основну масу насильницьких злочинців.

Серед біологічних і біосоціальних кримінологічних концепцій популярніші ті, які пов’язують злочинність не з фізичною, а психологічною структурою людини. Особливо це стосується психологічної теорії Зигмунда Фрейда, який розглядав злочинність як результат дефективного розвитку особистості. Суть теорії полягає в тому, що людина з народження біологічно приречена на постійну жорстоку боротьбу антисоціальних глибинних інстинктів (агресивних, статевих, страху) з моральними установками особистості. Тобто індивід з дитинства вчиться керувати своїми інстинктами. Деяким так і не вдається цього досягти внаслідок конкретних обставин, наприклад, поганих відносин у родині. В результаті вони розвиваються неправильно і формуються в неповноцінну особистість. Конфлікт підсвідомого з усвідомленим, боротьба між ними визначає зміст психічної діяльності особи та її поведінки. У випадках, коли активність свідомості виявляється недостатньою, “пригноблені” антисоціальні інстинкти і потяги прориваються назовні та виявляються у вигляді злочину.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 22

Безкоштовна робота

Закрити

Причини і умови злочинності у сучасній кримінології

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.