Поняття професіограми

Поняття професіограми

Професійно важливі якості слідчих, суддів, проку­рорів пов'язані насамперед з їхніми поглядами, спрямо­ваністю і послідовністю світогляду, що сприяє вироблен­ню кожною особою глибокого розуміння соціальної зна­чущості своєї професії, виховує почуття обов'язку, спра­ведливості, об'єктивності, чесності, а також визначає ак­тивність особи як прагнення брати діяльну участь у житті суспільства, виявляючи при цьому соціально важ­ливу ініціативу.

Складність і відповідальність діяльності щодо здій­снення правосуддя вимагають мобілізації всіх здібностей особистості, які прямо залежать від її психологічної струк­тури й обраної професії. Професійні функції формують психічні якості особистості, підпорядковуючи їх вимогам, які пред'являються до тієї чи іншої сфери людської діяль­ності. Тому кожен суб'єкт, що виконує правоохоронну роботу, повинен свідомо удосконалювати свої психічні якості, аналізувати їхній стан щодо обраної ним професії.

Велике значення у цьому аспекті має розуміння осо­бою соціальних функцій, які вона виконує у зв'язку зі здійсненням правосуддя. Величезна соціальна значу­щість цих функцій обумовлює моральну модель особи­стості, створює структуру такої професіограми, яка вклю­чає багато напрямів правоохоронної діяльності, у тому числі соціальний, організаційний, комунікативний, ре­конструктивний, пошуковий й засвідчувальний. Роз­маїтість наведених характеристик обумовлює складність професії, пов'язаної з правоохоронною діяльністю, її багато аспектну спрямованість, високу виховну роль.

У психології розрізняють професіографію —- техно­логію вивчення вимог, що ставляться професією до особистісних якостей, психологічних здібностей і можливо­стей індивіда. Професіографія сприяє оптимізації і під­вищенню ефективності тієї чи іншої професійної роботи.

У судово-психологічних дослідженнях останнім ча­сом аналізується в основному структура професіограм, що стосуються діяльності слідчого. Професіограми ж ін­ших представників правоохоронних органів поки що не одержали належного висвітлення.

Професіограма слідчого включає докладний опис усік сторін його діяльності, необхідних якостей і навичок. Перше дослідження професіограми слідчого належить В. Л. Васильєву і є свого роду професійним портретом слідчого, побудованим на даних психологічних і соціоло­гічних методів вивчення його діяльності.

Професіограма слідчого (за В. Л. Васильєвим) — це багаторівнева ієрархічна структура, що відображає всі основні сторони професійної діяльності слідчого, а також особистісні якості і навички, що реалізуються в дій діяльності. Професіограма слідчого складається з декіль­кох блоків, які послідовно охоплюють певні сторони його діяльності. До них, зокрема, належать: а) пошукова діяльність (спостережливість, допитливість, стійкість і концентрація уваги, висока орієнтація),- б) комунікатив­на діяльність (товариськість, емоційна стійкість, чуй­ність, уміння слухати людину, вміння говорити з нею); в) посвідчувальна діяльність (акуратність, пунктуаль­ність, чітка письмова мова); г) організаційна діяльність (самоорганізованість, воля, зібраність, цілеспрямо­ваність, наполегливість, організаторські здібності в ро­боті з людьми); ґ) реконструктивна діяльність (пам'ять, уява, мислення, загальний і спеціальний інтелект, інту­їція); д) соціальна діяльність — загальні якості: патріо­тизм, гуманність, чесність, принциповість; спеціальні якості: прагнення до істини і торжества справедливості, професійна гордість, професійна етика.

У наведеній професіограмі чільне місце належить соціальній діяльності, оскільки вона сприяє формуванню професійних якостей. Водночас елементи цієї структури взаємозалежні, наявність одного з них визначає ефек­тивність функціонування інших.

Професіограми орієнтують навчальні заклади на пев­ний рівень підготовки юридичних кадрів, сприяють діаг­ностиці професіоналізації юристів, які працюють у різних правоохоронних органах. Світогляд виявляється у правосвідомості, що є основою правоохоронної діяль­ності. Правосвідомість сприяє розвитку таких про­фесійно важливих якостей слідчих і суддів, як принци­повість, що виражається у визначенні твердої позиції при вирішенні конкретних питань, особливо в конфлікт­них ситуаціях, здібність, що полягає в прагненні перебо­рювати перешкоди при досягненні поставленої мети; ко­лективізм як усвідомлення необхідності співробіт­ництва, підпорядкування особистих інтересів інтересам колективу, дисциплінованості і взаємодопомоги в здій­сненні правоохоронних функцій.

Дослідження психологічного боку діяльності дає змогу виділити професійно необхідні психічні власти­вості осіб, які беруть участь у цій роботі. Серед них мож­на назвати творче мислення, комунікабельність, вольові якості, організаторські здібності, здатність протистояти негативним емоціям.

Творче мислення характеризується пошуком нестан­дартних шляхів встановлення істини й окремих обставин в умовах, коли інформація про яку-небудь подію відсутня чи обмежена. Таке мислення пов'язане з виявленням до­казів, їхнього причинного зв'язку із злочином, висуван­ням слідчих і судових версій — моделей події, що відбула­ся. Воно характерне також для ситуацій, що випливають з цивільно-правових спорів, за яких встановлення окре­мих обставин не вкладається в межі стандартно-логічних рішень. Творче мислення набувається в процесі здійснен­ня всіх видів правоохоронної діяльності, де розмаїтість ситуацій, конфліктний характер їх, відсутність достат­ньої інформації стимулюють розвиток уявлення, забезпе­чуючи тим самим необхідну активність слідчого і судді на всіх етапах встановлення істини у справі.

Комунікабельність — це здатність людини встанов­лювати психологічний контакт при спілкуванні з різни­ми віковими і соціальними групами осіб. Установлення психологічного контакту, або інакше — емоційного кон­такту, — важлива умова будь-якого спілкування і тим більше такого, метою якого є одержання інформації, не­обхідної для прийняття рішень у конкретних ситуаціях. Комунікабельність тієї або іншої особи може бути від природи, обумовленою властивостями її характеру і тем­пераменту, проте найчастіше її потрібно виховувати і розвивати. Правоохоронна діяльність у всіх своїх про­явах пов'язана зі спілкуванням з людьми, причому нерідко в екстремальних умовах, коли індивіди виступа­ють як потерпілі, свідки, обвинувачені, підозрювані, підсудні і засуджені. Тому функція спілкування з ними, що переслідує різні цілі, тут виступає на перший план. Це і визначає необхідність знати способи встановлення психологічного контакту при спілкуванні і викори­стання з цією метою закономірностей психіки, що нале­жать до проявів таких якостей людини, як її характер і темперамент. Тип нервової діяльності в багатьох випад­ках обумовлює вибір тих або інших способів установлен­ня контакту (звернення до кращих сторін особистості, оголошення інформації, що спонукає до спілкування, пе­реконання в негативному характері обраної позиції, роз'яснення важливості очікуваної від особи інформації або негативних наслідків умовчання та ін.), дає змогу обрати відповідно до його характеристик ті прийоми, за­стосування яких сприяє одержанню оптимальних ре­зультатів.

Багатосторонність і різноманітність правозастосовчої діяльності в основних своїх напрямах пов'язана з нега­тивними моментами, обумовленими сутністю і характе­ром протиправних дій. Цим пояснюється складність і психологічна напруженість у виконанні слідчим і суддею службових функцій, що вимагають активізації і розвитку вольових якостей. Екстремальні ситуації, у яких не­обхідно прийняти єдино можливе рішення, протидія, що чиниться слідству заінтересованими особами, вимагають від працівників правоохоронних органів вольових якос­тей, щоб забезпечити ефективну організацію діяльності і негайне прийняття рішень. Вольові якості особистості ви­ражаються у готовності переборювати труднощі, вмінні приймати оптимальні рішення в складних ситуаціях, ви­являти твердість в обстановці, пов'язаній із сильним емоційним, негативним за своїм характером впливом.

Прийняття вольових рішень є складною діяльністю, що охоплює усвідомлення мети, вибір засобів і методів її досягнення. Крім того, сам факт виконання вольової дії спричиняє обдумування її з позицій правильності і відпо­відності вимогам закону. Тому особи, які виконують про­фесійні функції оперативного співробітника, слідчого, прокурора, судді, працівника пенітенціарних установ, не повинні забувати про постійне тренування волі — не­обхідну умову підвищення ефективності їхньої діяльності