Теорія держави і права

9. Правововий статус особистості.

ПСО – це система закріплених у НПА і гарантованих державою прав, свобод, обовязків, відповідальності, відповідно до яких індивід як субєкт права координує свою поведінку в суспільстві. ПСО відображає юредичне закріплення досягнутого суспільством обсягу свободи особи.

Правовий статус має будь-яка особа, відокремлена група осіб, а також сукупність всіх осіб у суспілььстві в цілому – народ.

10. Поняття і структура правової системи, її види.

Правова система - це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслідок такого регулювання (правові норми, правові принципи, правосвідомість, законодавство, правові відносини та ін.).

В такому значенні йдеться про національну правову систему (наприклад, України), субнаціональну (правова система суб'єкта федерації), наднаціональну (правова система ЄС), релігійну (наприклад, канонічна).

У широкому значенні - позначає поняття «правова сім'я».

Структуру правової системи становлять:

- суб'єкти права - фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства та ін.), юридичні особи - комерційні і некомерційні організації, держава, соціальні спільності та ін.

- правові норми і принципи.

- правові відносини, правова поведінка, юридична практика, режим функціонування правової системи.

- правова ідеологія, правосвідомість, правові погляди, правова культура. зв'язки між названими елементами, що визначають результат їх взаємодії - законність, правопорядок.

Взаємодія елементів правової системи суспільства дозволяє виділити п'ять підсистем її функціонування.

- інституційну - суб'єктний склад як такий, що створює систему, чинник усієї правової системи;

- нормативну (регулятивну) - правові норми і принципи, що регулюють відносини між суб'єктами права, що об'єктивовані та систематизовані в нормативно-правових актах;

- ідеологічну - праворозуміння кожної людини, її правосвідомість і правова культура;

- функціональну - правотворчість, правореалізація, правозастосування, правове виховання, правовідносини, юридична практика. Через них формується, змінюється, здійснюється дія норм права;

- комунікативну - інтегративні зв'язки всіх підсистем функціонування правової системи суспільства в цілому, які визначають ефективність правового регулювання, законність і правопорядок.

Види правових сімей:

1. Романо-германську сім'ю (тип) - у правовому житті суспільства головним є об'єктивне право, тобто законодавство (країни континентальної Європи - Італія, Франція, Німеччина та ін.). У ній виділяють дві правові групи:

2. Англосаксонську сім'ю (тип) - у правовому житті суспільства основне значення має юридична практика, тобто адміністративний чи судовий прецедент (Англія, Північна Ірландія, СІНА, Канада, Австралія, Нова Зеландія, колишні колонії Британської імперії та ін.). У ній виділяють дві правові групи:

3. Релігійно-традиційну сім'ю (тип) - у правовому житті суспільства головним є правова ідеологія, а в мусульманських державах - релігійна ідеологія. У ній виділяють три правові групи:

11. Романо-германська правова система.

Романо-германська правова сім'я - сукупність національних правових систем, які мають загальні закономірності розвитку і подібні ознаки, що склалися на основі римського цивільного права і його пристосування (у поєднанні з канонічним правом, доктринальним правом університетів і місцевих норм-звичаїв) до нових національних умов при домінуванні закону серед інших джерел права. До зони континентального права входять правові системи держав Європейського континенту, в тому числі Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Іспанія, Швейцарія, Португалія, Австрія, Угорщина, тяжіють до нього також латиноамериканське, скандинавське право та право Японії. Належать до цієї сім'ї за більшістю ознак, насамперед за техніко-конструктивним особливостями, і правові системи України, Росії, Болгарії та деякі інші. Проте російські науковці мають тенденцію наголошувати на певній окремішності Росії.

Для сім'ї романо-германського права характерні такі спільні ознаки:

- Формування на основі рецепції (запозичення) римського права, яке після розпаду Західної Римської імперії більше семи століть було «мертвим», нечинним правом, та канонічного права.

- Єдине розуміння сутності права, що склалося завдяки дослідженню і викладанню римського та канонічного права в європейських університетах. Перший з них - Болонський - заснований у 1088 р., а у XV ст. в Європі діяло вже понад 60 університетів.

- Єдине розуміння норми права, котра розглядалася як абстрактне, загальне та неперсоніфіковане правило поведінки, що може неодноразово застосовуватися до невизначеної кількості випадків та осіб.

- Основним джерелом права виступає нормативно-правовий акт, головним з яких в ієрархії, починаючи з ХІХ ст., є закон. Інші джерела права також визнаються, але мають другорядне значення.

- За деякими винятками, не визнаються правотворчі повноваження судді та судові прецеденти.

- Визнається поділ права на публічне та приватне, а також на відносно виокремлені галузі (конституційне, цивільне, кримінальне, адміністративне та ін.).

- Усі основні галузі права кодифіковані.

- Загальний поняттєвий фонд та термінологія, тобто подібність правових понять і категорій, які використовуються у кожній національній правовій системі.

- Наявність системи загальних принципів, на яких базується правовий порядок. Деякі з них зафіксовано в законодавстві (наприклад, заборона зловживати правом, порушувати рівноправність чоловіків і жінок).

- Пріоритет матеріального права над процесуальним.

12. Англосаксонська правова система.

Для сім'ї загального права характерні такі спільні ознаки:

- Загальна система права не зазнала значного впливу з боку римського або канонічного права, його розвивали не університети, а юристи-практики, тобто в своєї основі воно є судейським правом.

- Структура цієї сім'ї складається із загального права, права справедливості та статутного права.

- Для правових систем, які належать до цієї правової сім'ї, не характерна кодифікація, хоча іноді вона зустрічається (наприклад, у США).

- Найпоширенішим джерелом права у цій правовій сім'ї є судовий прецедент - рішення за конкретною юридичною справою, яке є взірцем для розгляду аналогічних справ у майбутньому. Це не виключає наявності інших джерел права - статутного права, звичаїв, доктрини тощо.

- Визнаються правотворчі повноваження судді.

- Наявність інституту суду присяжних, які, не будучи професіональними суддями, наділені владими повноваженнями при вирішенні справи по суті.

- Пріоритет процесуального права над матеріальним.

- У правових системах, які належать до цієї сім'ї, немає поділу права на публічне і приватне, а також класифікації права на відносно виокремлені галузі. А норма права являє собою відпрацьоване судовою практикою рішення з конкретної справи. У цих норм немає поділу на імперативні та диспозитивні, норми законів і підзаконних актів тощо.