Криміналістика 9
План
1. Предмет криміналістики.
2. Закономірності об'єктивної дійсності, які вивчаються криміналістикою.
3. Злочинна діяльність як об'єкт криміналістичного дослідження.
4. Завдання криміналістики в світлі положень Конституції України про за хист прав, свобод, честі і гідності особи.
5. Криміналістика в системі юридичних наук.
6. Криміналістична віктимологія.
7. Роль спеціалістів у розслідуванні злочинів.
8. Перспективи використання ПЕОМ у розслідуванні злочинів.
9. Наукові засади криміналістичної ідентифікації.
10. Об'єкти ідентифікації.
11. Індивідуальна тотожність і групова належність.
12. Ідентифікаційні ознаки. Ідентифікаційний період.
13. Методика криміналістичної ідентифікації.
14. Поняття і структура криміналістичної техніки.
15. Особливості використання методів і засобів криміналістичної техніки адвокатом.
16. Ознаки письма і почерку.
17. Неідентифікаційні дослідження рукописів.
18. Дослідження підписів.
19. Зразки для почеркознавчих досліджень
20. Авторознавська експертиза.
7. Роль спеціалістів у розслідуванні злочинів.
Залучення фахівців-це не лише доцільна форма застосування спеціальних знань і технічних засобів під час провадження слідчих дій, але і гарантія якісного і ефективного виконання слідчим усього спектра своїх професійних обов’язків у конкретних умовах. Особиста участь спеціаліста у підготовці і проведенні слідчих дій – це не перекладання слідчим частини своїх обов’язків, а грамотне використання спеціальних знань у різних галузях науки і техніки з метою якісного розкриття і розслідування злочину. Спеціаліст і експерт покликані розширити практичні можливості слідчого у виявленні, закріпленні та дослідженні джерел доказової інформації з кримінальної справи, у тому числі джерел інформації про особу, що вчинила злочин. Метою взаємодії слідчого зі спеціалістами на досудовому слідстві можна назвати застосування спеціальних знань, а також досягнень науки і техніки для повного та достовірного виявлення криміналістичної інформації, яка міститься в слідах кримінального правопорушення, обставинах кримінального провадження, в інших джерелах.
8. Перспективи використання ПЕОМ у розслідуванні злочинів.
Мета використання ПЕОМ - застосування підвищити якість планування, скоротити терміни розслідування за рахунок раціонального використання часу і постійного контролю виконання намічених у плані дій. Розрахунок параметрів мережного графіка на персональному комп'ютері допомагає вибрати варіант діяльності, оптимальний з точки зору витрат часу і коштів. Цей метод сприяє чіткому формулюванню всіх проміжних цілей і завдань, що вели до досягнення основного результату слідчої діяльності, допомагає наочно простежити спадкоємність між початковим та наступними етапами розслідування злочину, заздалегідь виявити "вузькі" місця в роботі, своєчасно забезпечити слідчих вичерпною інформацією про фактичний стан справ на кожен день розслідування. За допомогою комп'ютерної техніки не тільки раціоналізуються інформаційні процеси, але і впроваджуються комп'ютеризовані системи підтримки прийняття слідчими, експертами, оперативними співробітниками, суддями відповідних рішень.
9. Наукові засади криміналістичної ідентифікації.
Криміналістична ідентифікація - це виключно частковий метод науки криміналістики, що застосовується для розв'язання ідентифікаційних задач, які виникають при розслідуванні злочинів. За допомогою криміналістичної ідентифікації розв'язують вузькі ідентифікаційні завдання, що зводяться до встановлення тотожності конкретного об'єкта, який має стійку зовнішню форму. Такі завдання виникають під час розслідування окремих видів злочинів, коли необхідно встановити, наприклад, вид, клас або модель пістолета, конкретний екземпляр зброї, з якої було зроблено постріл у потерплого, або знайти й ототожнити саме те знаряддя злому, яке залишило сліди.
10. Об'єкти ідентифікації.
Об'єктами криміналістичної ідентифікації є: люди, тварини та їхні трупи, усі фізичні тверді тіла, що мають стійку будову. Об'єктами ідентифікації - загального методу пізнання є всі об'єкти матеріального світу, які вважаються об'єктами криміналістичної ідентифікації, а також сипкі, рідкі, газоподібні речовини та їх стани. У деяких випадках можуть бути відрізки і моменти часу та стану людей в окремих ситуаціях.
11. Індивідуальна тотожність і групова належність.
У процесі криміналістичної ідентифікації (конкретного методу)встановлюєтьсятотожність індивідуального конкретного об’єкта. Криміналістична ідентифікація - це процес встановлення індивідуальної тотожності об'єктів, які мають значення для розслідування злочину або розгляду кримінальної справи. Під час групової та індивідуальної ідентифікації встановлюють тотожність, а не подібність.Встановлення групової належності - окрема криміналістична теорія, практична реалізація якої в судово-слідчій практиці дає змогу встановлювати схожість об’єктів і на цій основі зараховувати їх до певного класу, виду, роду чи групи. Цей процес зводиться до того, що досліджуваний об’єкт слід зараховувати до певного класу за його родом чи видом. Тому встановлення групової належності іноді називають класифікаційним дослідженням. Так, матеріальний предмет, який має стійку зовнішню форму (наприклад, ніж), належить до класу холодної зброї, коли визначають його вид (ніж туристський, побутовий або фінський). Таким чином, в основі процедури встановлення групової належності лежить певний метод порівняння ознак і властивостей об’єкта з матеріальними відображеннями їх на іншому об’єкті - носієві відображень. При цьому процес дослідження завершується встановленням не тотожності, а групової належності. Тому за аналогією з відомими поняттями “ідентифікація” та “класифікація”, суттю яких є порівняння, процес встановлення групової належності доцільно називати групофікацією.
12. Ідентифікаційні ознаки. Ідентифікаційний період.
Ідентифікуюча ознака - це властивість об'єкта, що відповідає певним вимогам. У літературі поняття "ознака" часто трактують як властивість і навпаки.У кримінальній ідентифікації ознакою доцільніше вважати зовнішню будову предмета, його просторові межі, геометричну форму, розмір, рельєф поверхні, об’єм, розміщення та співвідношення сторін, частин і точок, борозенок, валиків, заглиблень, опуклостей. Ознака характеризує зовнішні якості об’єкта, а властивість-внутрішні: фізичну природу, стан, структуру (кристалічну, аморфну), твердість, питому вагу, електропровідність та ін. Усі частини об’єкта мають однакові властивості, які зберігаються в разі його поділу. Наприклад, після поділу на частини шматок металу втрачає зовнішні ознаки, але кожна його частина зберігає внутрішні властивості. Отже, ознака не може ділитися, а властивість-може. Ознака вважається ідентифікаційною, якщо відповідає таким вимогам: відображена в засобі ідентифікації; є відхиленням від типового утворення, має характерну особливість, яка рідко зустрічається; відносно стійка;незалежна; рідко зустрічається; доступна для сучасних методів пізнання.
Ідентифікаційний період - це час, за який ознаки та властивості об'єкта хоча і змінюються, але залишаються достатніми для встановлення тотожності. Ідентифікаційний період неоднаковий для різних об'єктів і залежить від багатьох чинників.
13. Методика криміналістичної ідентифікації.
Загальна методика ідентифікації розглядає головні риси та основні прийоми встановлення тотожності, які властиві будь-якому виду ідентифікації. Ідентифікація як процес встановлення тотожності розпадається на дві основних стадії: аналітичну і синтетичну. Ці дві стадії взаємозалежні. Аналітична стадія починається з вивчення загальних, а потім окремих, індивідуальних ознак ідентифікованого об'єкта, або ідентифікуючих об'єктів, походження яких безсумнівно, потім вивчаються інші ідентифікуючі об'єкти. Якщо основним завданням аналітичної стадії було встановлення збігу і розбіжностей в ідентифікаційних ознаках, то перед синтетичною стадією ставиться завдання науково пояснити виявлені збіги і розбіжності і дійти висновку про тотожність або відмінність, іноді подібність.