Цивільне право 8

Практичне завдання 1

27 березня 2009р. Микола Дулов пред’явив позов до Лободи Ніни про визнання договору дарування будинку недійсним. Позивач зазначив, що з 2006р. він перебував у шлюбі з відповідачкою. За час подружнього життя вони купили будинок у м. Василькові. Після розірвання шлюбу у вересні 2008р. відповідачка умовила подарувати їй ½ частину будинку, який належав колишньому чоловікові, в рахунок аліментів, які були присуджені для примусового стягнення на утримання дворічної доньки.

Посилаючись на те, що договір було укладено в результаті помилки, оскільки вартість належної йому частини будинку значно перевищує сумований розмір аліментів, позивач просив визнати його недійсним.

Заперечуючи проти позову, відповідачка зазначила, що після дарування вона здійснила надбудову ще одного поверху будинку і через шість місяців після розлучення народила від свого колишнього чоловіка сина, на якого також мають сплачувати аліменти на утримання.

Як належить вирішити спір?

Практичне завдання 2

Холодокомбінат «Сніжана» звернувся з позовом до перевізника – Управління одеської залізниці і до постачальника Білоцерківського м’ясокомбінату про стягнення з відповідачів вартості 520 кг. недостачі м’яса.

Вантаж прибув у справному вагоні. Але без пломби вантажовідправника, яким опломбовувався вантаж. При розпакуванні виявилося, що вагон був завантажений не до повної вмістимості. М'ясо (заморожені туші) порізів та інших пошкоджень не мало. Ці факти були засвідчені представником холодокомбінату і залізниці, належним чином відображені в комерційному акті.

Хто повинен нести відповідальність за недостачу вантажу?

1. Поняття договору купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу посідає центральне місце в системі договірних відносин. Особливе значення даного правочину полягає в тому, що він є найпоширенішою підставою переходу права власності.

Договір купівлі-прода­жу є одним із найбільш розповсюджених договорів, що укладаються як фізичними, так і юридичними особами (глава 54 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України)за договором купівлі-продажуодна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правова характеристика договору купівлі-продажу - євідплатним, двостороннім,може бути як реальним(коли передача то­вару продавцем є підставою для укладення договору купівлі-прода­жу), так і консенсуальным(коли сторони досягли домовленості між собою стосовно істотних умов договору і продавець зобов'язується передати покупцеві товар).

Істотними умовамидоговору купівлі-продажу є предмет та ціна, а істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів (ст. 695 ЦК України).

Предметом договору купівлі-продажуможуть бути: речі як ру­хомі (індивідуально-визначені чи визначені родовими ознаками), так і нерухомі; відчужувані майнові права - право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (ч. 2 ст. 407 ЦК України), право користування земель­ною ділянкою, наданою для забудови (ч. 2 ст. 413 ЦК України); пра­во вимоги та інше майно. Будь-які відступлення майнових прав (цесія) є продажем цих прав, але договір купівлі-продажу у цьому випадку відіграє другорядну роль, позаяк права та обов'язки у по­купця виникають саме із цих майнових прав і мають пріоритетне значення стосовно договору купівлі-продажу при вчиненні дого­ворів факторингу, які можуть укладати тільки фінансові установи. Цивільним законодавством встановлюються особливі правила щодо продажу окремих видів уступки прав вимоги.

Кожна держава вправі визначати об´єкти, які з міркувань державної безпеки або з інших підстав не повинні бути у власності тих чи інших суб´єктів або мають набуватися з дотриманням спеціальних правил. Тому Постановою Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" від 17 червня 1992 р. № 2471-ХП було затверджено Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об´єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України (далі - Перелік) та Спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна (далі - Порядок).

До Переліку, зокрема, включені: зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2 до вказаної Постанови, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об´єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси; вибухові речовини і засоби вибуху, всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва; бойові отруйні речовини; наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря); протиградові установки; державні еталони одиниць фізичних величин; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації (зазначені засоби не можуть також перебувати у власності юридичних осіб недержавних форм власності); електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Характеристика предмета договору.Важливим при визна­ченні предмета договору є не лише визначення виду майна, а й інші характеристики, зокрема:

- кількість товару,яка встановлюється у відповідних одиницях виміру (залежно від виду товару, його кількості - мірами ваги, об'єму, довжини, площі, у штуках тощо) або грошовому виразі (ст. 669 ЦК Ук­раїни);

- асортимент товарувизначається у випадку, коли предметом договору є значна кількість товару, який може різнитися окремими характеристиками чи властивостями, іншими ознаками (вид, мо­дель, розмір, кольору, вміст певної речовини), тобто його асорти­мент;

- якість товару- характеристика товару, яка відповідає вимо­гам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-право­вих актах і нормативних документах, та умовам договору;

- строк придатності товару- це строк, встановлений закона­ми або іншими нормативно-правовими актами, зі спливом якого то­вар вважається непридатним для використання за призначенням (ст. 677 ЦК України);

- комплектність товару- наявність кількох речей, які утворю­ють одне ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням (складна річ), а також наявність усіх складових речі, які не можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження або істотного знецінен­ня;

- комплект товару- це узгоджений сторонами набір окремих товарів, які хоча і обумовлені єдністю застосування, проте можуть бути використані і окремо один від одного (наприклад, меблевий гарнітур, в який входять окремі види меблів, які можна використо­вувати, - стіл, стілець, шафа тощо);

- тара та упаковка товару. Тара- це основний елемент упаков­ки, що є виробом для розміщення товару (ящики, картонні чи дере­в'яні коробки, бочки,

контейнери тощо), аупаковка- це технічний засіб чи комплекс засобів з розміщеним у ньому товаром, який забез­печує захист товару від пошкоджень та втрат у процесі його обігу, а довкілля - від забруднень.

Іншою істотною умовою договору купівлі-продажу єціна- певна грошова сума, що сплачується покупцем за отриману від продавця річ.

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно достатті 632цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.