План

1. Концепція раціонального вибору та «новий менеджеризм».

2. Сфери управління та компетенції місцевого самоврядування.

3. Факоти запобігання проявам корупції у сфері публічного адміністрування: політичний, нормативно- правовий, економічний кадровий, морально – психологічний.

4. Управління власністю у сфері публічного адміністрування в умовах демократично – правової держави.

3. Факоти запобігання проявам корупції у сфері публічного адміністрування: політичний, нормативно- правовий, економічний кадровий, морально – психологічний.

Корупція є основною загрозою соціально-економічному розвитку суспільства. Вона не лише основна причина бідності країни, але і перешкода для її подолання. Корупція може загрожувати існуванню нації, оскільки корупційні дії та їх наслідки можуть позначитися на житті наступних поколінь.

На високий рівень корупції в Україні впливають такі фактори:

– непрозорість діяльності і непідзвітність органів державної влади;

– відсутність політичної волі щодо боротьби з корупцією, неучасть у цій боротьбі правоохоронних структур і органів національної безпеки держави;

– надзвичайна розгалуженість дозвільно-регуляторної системи;

– надмірний вплив окремих олігархічних груп на прийняття державних рішень і кадрові призначення;

– низький рівень забезпечення захисту прав власності;

– недотримання законодавства у сфері боротьби з корупцією, Кримінального кодексу України, а також недосконалість законодавства з цих питань у цілому;

– недосконалість системи судів;

– відсутність системності в роботі з виявлення корупції в органах державної влади;

– відсутність публічного контролю за доходами та видатками вищих посадових осіб держави.

Робота Уряду у цій сфері буде спрямована на забезпечення максимальної прозорості діяльності органів державної влади. Політичний діяч, державний службовець, який працює в органах державної влади, повинен розуміти, що його діяльність і певною мірою приватне життя стануть публічними. Для цього необхідно здійснити такі політичні, економічні, правові, соціальні, ідеологічні, правоохоронні та міжнародні заходи:

– формування політичної волі усіх гілок влади щодо боротьби з корупцією;

– посилення кримінальної відповідальності за хабарництво;

– надання парламентській опозиції контрольних функцій за дохідною та видатковою частиною бюджетів;

– проведення антикорупційної експертизи актів законодавства та з метою ліквідації підґрунтя для корупції скасування або внесення до них змін;

– реалізація рекомендацій Групи країн по боротьбі з корупцією Ради Європи (GRECO);

– перегляд (з метою скасування) платних послуг, що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування (включаючи реєстрацію, сертифікацію, експертизу, видачу дозволів і довідок, надання повноважень);

– створення електронної системи інформування населення (місцевих громад) про місцеві бюджети (кошти, об'єкти, відповідальні за виконання, дата виконання);

– проведення загальної стандартизації та уніфікації законодавства з урахуванням досвіду розвинених держав та країн, що досягли успіху в боротьбі з організованою злочинністю і корупцією. Ратифікація міжнародних антикорупційних актів та приведення у відповідність з ними законодавства з питань протидії корупції;

– утворення спеціальної моніторингової комісії із залученням до її роботи експертів та представників громадських організацій для аналізу всіх проектів законів та інших нормативно-правових актів на предмет виникнення корупційних ризиків у разі набрання ними чинності;

– забезпечення оприлюднення інформації про використані кошти державного та місцевих бюджетів;

– запровадження проведення аукціонів з продажу державного майна і землі, відкритих тендерів під час державних закупівель;

– запровадження механізму конкурсного добору на посади керівників національних акціонерних компаній, державних підприємств та акціонерних товариств, контрольний пакет акцій у статутному фонді яких належить державі;

– посилення механізму захисту суб'єктів господарювання від неправомірного втручання у їх діяльність правоохоронних, податкових та контролюючих органів;

– удосконалення системи добору, навчання та професійної підготовки кадрів правоохоронних органів з питань боротьби з корупцією;

– підвищення рівня соціального захисту, матеріального і житлового забезпечення працівників правоохоронних органів та суддів; забезпечення особистої безпеки таких осіб та членів їх сімей;

– створення при органах державної влади, у тому числі при правоохоронних органах, вищих і загальноосвітніх навчальних закладах телефонної "гарячої лінії" з метою надання громадянам можливості телефонувати та інформувати про факти корупції, тиску та вимагання;

– створення умов для здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади, зокрема утворення громадських рад при всіх органах державної влади незалежно від їх доступу до фінансових ресурсів і обсягів витрачання коштів;

– викорінення проявів корупції, фінансових правопорушень та інших зловживань під час здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти;

– посилення персональної відповідальності членів тендерних комітетів за допущені порушення та зловживання у сфері державних закупівель, аж до звільнення їх з державної служби.

Уряд зобов'язується проводити рішучу боротьбу з корупцією. Це передбачає здійснення таких правових заходів:

– відокремлення бізнесу від влади;

– сприяння прийняттю "антикорупційного пакета" законів України.

Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень;

– розроблення проектів Законів України "Про декларування доходів фізичними особами", "Про державний контроль в Україні", "Про державний фінансовий контроль за декларуванням доходів і їх витрачанням особами, уповноваженими на виконання функцій держави, членами їх сімей та близькими родичами" та інших з метою викорінення проявів корупції в діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб.

Необхідно також подолати ознаки корупційних діянь, які породжують тіньову економіку, що негативно позначається на надходженні коштів до бюджету, інвестиційному кліматі держави, стані виконання соціальних ініціатив та на рівні соціального захисту найманих працівників.

Протидія корупції потребує не тільки зусиль держави, а і суспільної ініціативи, що передбачає:

– забезпечення здійснення ефективного фінансового контролю, зокрема шляхом запровадження обов'язкового проведення незалежного аудиту фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, інших форм розкриття інформації про їх діяльність;

– ініціювання програм правової освіти з питань подолання корупції;

– збільшення обсягів розміщення відповідної реклами в засобах масової інформації;

– проведення та опублікування результатів щорічних соціологічних опитувань щодо наявності корупції в державі.

Історичний аналіз свідчить, що у перехідний період масштаби відносин, що можуть підпадати під корупційні діяння, значно зростають.

Об’єктивна сторона корупційних діянь, передбачених ч. 2 ст. 1 Закону, полягає в незаконному одержанні матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг у будь-якому вигляді. Для відповідальності за цією нормою Закону не має значення, чи вчинила особа певні дії (або бездіяльність) на користь того, хто надав матеріальні блага, послуги, пільги чи інші переваги, та чи настали від цих діянь певні наслідки.

Одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, гонорару чи іншої винагороди за наукову, викладацьку, творчу діяльність або медичну практику Законом не заборонено, а тому корупційним діянням не вважається.

Суб’єкт корупційного правопорушення підлягає відповідальності за сприяння фізичним чи юридичним особам у здійсненні ними підприємницької, зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності, а також в одержанні ними субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг (п. «а» ч. 1 та п. «а» ч. 3 ст. 5 Закону) за умови використання ними свого службового чи посадового становища з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Сприяння підприємницькій діяльності може полягати, наприклад, у діях, спрямованих на одержання підприємцем ліцензії, сертифіката в обхід установленого законодавством порядку, в допомозі у реєстрації чи перереєстрації фірми, товариства тощо, у передачі споруд, обладнання, в організації технічного забезпечення (засобами транспорту, зв’язку), в інформаційному (комп’ютерному) обслуговуванні підприємця, прийнятті нормативно-правового акта, що забезпечує більш вигідне освоєння ринків збуту товарів і надання послуг.

Як сприяння зовнішньоекономічній діяльності слід розглядати, зокрема, розширення експортних або імпортних квот, видачу ліцензій, звільнення від мита, митних зборів чи їх зменшення, необґрунтоване спрощення митного контролю, надання допомоги в переведенні валютних коштів за межі України, транзиті товарів.

З метою запобігання поширення корупції необхідно враховувати низку чинників.

Політичний чинник. Він полягає в чіткому розмежуванні компетенції органів законодавчої, виконавчої та судової влади на всіх рівнях. Дія цього чинника виявляється у розробці та прийнятті законів («Про Кабінет Міністрів України», «Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади»), у зволіканні із прийняттям законів економічного характеру, невикористанні прийнятих законів і відсутності контролю за їх виконанням.

Нормативно-правовий чинник. Він полягає в необхідності вдосконалення нормативно визначених механізмів реалізації Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Організаційний чинник. Він виявляється у вдосконаленні скоординованості дій органів, що ведуть боротьбу з корупцією, в посиленні їх взаємодії, в чіткому розподілі повноважень кожного з них. Необхідно особливо підкреслити, що недоліки організаційного чинника можуть набути особливого значення на тлі недосконалої системи державного контролю.

Економічний чинник. Він обумовлений економічною кризою, перехідним станом в управлінні народним господарством.

Кадровий чинник. Він полягає в тому, що система добору, підготовки та управління персоналом державної служби потребує вдосконалення. Низька соціальна захищеність державних службовців і, як наслідок, їх низький професіоналізм ставить цей чинник на одне з чільних місць.

Морально-психологічний чинник. Це нерозвинуті традиції етики державних службовців на загальному тлі ідейної та моральної кризи суспільства.

Головний чинник протидії поширенню корупції — це посилення інституту державної служби. Саме в межах цього інституту корупція може і має бути поставлена під жорсткий контроль.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 24

Безкоштовна робота

Закрити

Публічне адміністрування

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.