Методичні форми і прийоми роботи над образом-персонажем

У попередньому розділі лише загальними рисами характеризувалася ро­бота над образами літературних героїв. Розглянемо це питання детальніше. Щоб навчитися аналізувати образи-персонажі з позицій мистецтва, необхідно усвідомити їхні ідейно-естетичні функції.

Образ-персонаж — це своєрідний сплав індивідуального і типового, національного і загальнолюдського, адже художній твір - то “поважний документ духовного життя не самої лише індивідуальності поета, але й усієї нації, серед якої живе поет, настрій, відносини, чуття та події якої вислов­лює він як найживіші, найчутливіші її частини”. Національний зміст літера­тури, на думку І.Франка, випливає з умов життя даного народу та історичних завдань, які стоять перед ним. Але впиваючись «якомога глибше в свій рідний національний ґрунт, намагаючись віссати в себе і переварити в собі якнай­більше його живих соків», у художніх образах письменник відтворює пробле­ми, спільні не лише для людей певної групи, а й для всього людства. “Тільки той писатель може нині мати якесь значення, хто має і вміє цілій освіченій людськості сказати якесь своє слово в тих великих питаннях, що ворушать її душею, та заразом сказати те слово в такій формі, яка б найбільше відпові­дала б його національній вдачі. І тільки такий писатель буде рівночасно зрозумілий і цікавий не тільки для своїх земляків, але й для цілого цивілізо­ваного світу, бо всі знайдуть у його творах, хоч і яка була би незвичайна та оригінально-національна їх форма..., ті самі чуття, сумніви, страждання, симпатії, що становлять суть душі сучасної освіченої людини.”

Відзначаючись історичною конкретністю, художні образи можуть нести у собі неперехідне, субстанційне і легко вписуватись в контекст нових епох. Тільки в єдності індивідуального і типового, національного й загальнолюдсь­кого можна забезпечити повноцінний аналіз образів-персонажів.

Якщо при розгляді персонажа увага акцентується переважно на індиві­дуальних рисах його характеру і залишаються мало розкритими його типові риси, він буде сприйматися в наївно-реалістичному плані (як певна історія життя людини, яку знав письменник і про яку розповів читачам). Учні не бачитимуть в образах-персонажах ідейної позиції митця, його соціальних оцінок, поглядів на життя, певних уявлень. І навпаки, якщо в центрі уваги ставляться типові риси характеру без індивідуальних їх проявів, персонаж перетворюється у вихолощену схему.

Образ-персонаж без національного компоненту - це також щось нежиттєве, як і людина без свого берега, національних почуттів, рідної історії, традицій тощо... Виділення в образах-персонажах загальнолюдських рис допомагає нада­ти аналізу гуманістичного спрямування, зосередити увагу на тих художніх уза­гальненнях, які переростають рамки історичного часу і виходять за його межі.

Створюючи образи героїв твору, письменники змальовують їхню зовніш­ність, розкривають вчинки і взаємовідносини, думки і почуття, інтереси, праг­нення, дають характеристику - пряму чи від імені інших персонажів, користу­ються засобами опосередкованої характеристики (маємо на увазі вставні епізоди, екскурси в минуле, пейзажі, інтер’єр тощо). Важливу роль у створен­ні образа-персонажа відіграють також окремі художні деталі. Доречно, на­приклад, згадати опис рук Маланки - героїні повісті М.Коцюбинського «Fata morgana». Як багато розповідають вони про Маланку, про її любов до землі, її безмірно важку працю! Змальовуючи типові характери в типових обста­винах, письменник наділяє кожного героя своєю мовою.

Прийоми зображення героїв літературного твору осмислюються учнями поступово. У п’ятому класі діти усвідомлюють, що таке мова автора і мова дійових осіб, вчаться бачити художні функції портрета, виділяти на основі тексту найхарактерніші риси персонажів, простежують, як ці риси вияв­ляються в різних епізодах твору, як поступово вимальовується життєва істо­рія персонажа, як ставиться письменник до своїх героїв і звідки це видно. Така ж робота ведеться в шостому класі. Учні шостих-сьомих класів прак­тично засвоюють також ряд прийомів і засобів зображення, не оперуючи відповідними термінами.

У сьомому — учні поглиблюють знання про особливості зображення героя в епічному творі (показ вчинків персонажа, авторська характеристика), на матеріалі історичної повісті І.Франка «Захар Беркут» з’ясовують поняття про групування персонажів. Вони вчаться визначати тему та ідею художньо­го твору. Восьмикласники усвідомлюють, як виявляється типовість образу, що таке типові обставини, в яких діють герої твору, роблять практичні спо­стереження за своєрідністю побудови художніх образів у творах різних письменників.

У старших класах на матеріалі художніх творів учні усвідомлюють залеж­ність засобів побудови образу від жанру, стилю, літературного напряму, творчої своєрідності митця, вчаться бачити в образах вираження концепцій автора.

Кожен образ вимагає певного підходу до його аналізу. Одні характери вимальовуються в динаміці, в розвитку (наприклад, образ Чіпки за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), інші — показані вже сформованими. Автор може розкривати характер персонажа всебічно, а може зосереджувати увагу лише на найголовнішому, уникаючи зайвих подробиць та надмірної деталізації.

Індивідуалізація образу зумовлюється змістом твору і тим ідейним наван­таженням, яке несе цей образ, загальним задумом письменника, можливостями жанру, а також методом художнього зображення.

Мають свої особливості сатиричні, гумористичні, героїчні образи. На відміну від реалістичного зображення у романтичних творах немає всебіч­ного окреслення характерів, на першому плані тут виступає переважно якась одна риса, пристрасть героя. Навіть в одному і тому ж творі письменник може змалювати різні характери, що вимагають різного підходу до їх аналізу. Зрозуміло, що всі ці вимоги реалізуються з урахуванням можливостей дітей.

Оскільки характер людини виявляється насамперед у її діях, вчинках, образ-персонаж не може бути усвідомлений поза найважливішими епізодами твору. Тому часто на уроках під час аналізу образів увага зосереджується на важливих моментах сюжету (особливо це стосується п’ятих-шостих кла­сів, де учні ще не оперують поняттям «образу»). Аналіз образів вимагає повторного читання окремих епізодів. Звертаючись безпосередньо до худож­нього тексту, вчитель-словесник активізує відтворюючу уяву учнів, домага­ється наочного сприйняття художніх образів. Без знання тексту, без почут­тєвого сприймання, без осмислення конкретних життєвих епізодів, у яких діють герої твору, вивчення образів-персонажів втрачає свій смисл.

Розповідаючи про Василька («Ялинка» М.Коцюбинського), учні зверта­ють увагу на такі важливі моменти оповідання, як:

1) опис хатньої обстановки сім’ї Якима (він допомагає схарактеризувати ті побутові умови, в яких жив хлопчик);

2) продаж ялинки (цей епізод розкриває внутрішній світ Василька, показує його любов до природи, тонке її відчуття);

3) Василько в дорозі (у цих епізодах розкривається мужність, кмітливість хлопчика, його вміння боротися за життя).

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 14

Безкоштовна робота

Закрити

Методичні форми і прийоми роботи над образом-персонажем

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.