Навчання творчості в системі економічної освіти

Основні моделі навчання утворюються на основі узагальнень цілісної картини спільної діяльності як суб’єкта (викладача), так і об’єкта (студента, аспіранта, магістранта) навчання. Вони враховують не тільки мету і логіку змісту дисципліни, що викладається, а й послідовність етапів навчання, характер взаємодії суб’єкта і об’єкта навчально-пізнавальної діяльності, можливі реакції тих, хто навчається, на запрограмовані й спонтанні проблемні та інші ситуації, очікувані результати навчального процесу.

До найвідоміших моделей навчання належать: 

1) контурно-реп­родуктивна; 

2) системно-репродуктивна; 

3) імітаційно-продуктив­на; 

4) пошуково-продуктивна. 

Перша з цих моделей має за мету сформувати елементну основу дисципліни, уявлення про її контури у першому наближенні; друга - сформувати цілісний образ дисципліни як системи понять, законів, методів, функцій; третя - навчити використовувати цю систему знань для розв’я­зання імітованих проблем та ситуацій науки і практики; четверта - для трансформації отриманого системного знання на реальні проблеми науки і практики. Кожна з цих моделей для досягнення своєї мети застосовує відповідні методи, форми, засоби навчання. Крім того, кожна модель спрямована на активізацію певних типів розумової діяльності: пасив­но-репродуктивного, активно-репродуктивного, алгоритмічно-плід­ного, дослідницько-плідного. Внаслідок застосування цих моделей можна отримати знання різної якості: знання-узна­вання, знання-розуміння, знання-вміння, знання-трансформації.

Основні вимоги для здійснення творчого навчання

Навчання повинне імітувати процес дослідження. Щоб заняття навчали творчості, необхідно починати їх з постановки проблем і завершувати висновками. Між «початком» і «кінцем» необхідно формулювати гіпотези, перевіряти їх і доводити.

Навчати треба насамперед способам самостійного пошуку знань. Цей принцип виник на основі переносу досвіду інформаційного пошуку для досліджень на навчальний процес. Дослідник повинен знати правила збирання, класифікації та використання інформації з будь-яких джерел. Навчати готовим знанням менш ефективно, ніж навчати способам їх здобування.

Інформаційний обсяг занять не повинен визначатися лише потребою передавання знання. Перевага більш насиченого інформацією знання стає реальною, тільки-но завдання обмежується лише «передаванням» знань від учителя до учня. Коли йдеться про навчання творчості, оцінка занять за критерієм інформаційної повноти не є головною. Іноді необхідно приносити у жертву інформаційну повноту теми заняття, щоб дати можливість студен­там самостійно розв’язати яке-небудь завдання.

Процес навчання повинен здійснюватися за типом гри. Гра привчає того, хто навчається, міркувати, бачити перепони, навіть придумувати різні хитрощі для швидкого розв’язання завдань. Схильність до гри - це не тільки прерогатива дитини. Доросла людина теж надовго зберігає інтерес до гри. Цей інтерес має природні підстави.

Навчання має бути випереджаючим. Тобто навчити треба знань з переднього краю науки. А таке знання завжди є проблемним. Тому воно потребує навчання вміння розв’язувати проблеми на базі наукових принципів і законів. Як казав щодо цього Песталоцці: «Учень не посудина, яку слід заповнити, а факел, якій треба запалити».

Навчання повинне відповідати принципу нерівномірності. Монотонія, рівномірне дозування обсягу та періодичності занять навчає дисципліни, але не може подолати процесу згасання отриманого знання за експоненціальною кривою. Закон згасання знань перестає діяти, тільки-но вони перестають бути одиницями інформації і перетворюються в систему. Тому на початку вивчення будь-якої дисципліни заняття мають бути інтенсивнішими, щоб швидше з головних одиниць інформації склалися контури системи. На пізніших етапах навчання ці контури можна заповнювати більш поміркованими дозами інфор­мації.

Процес навчання повинен здійснюватися відповідно до індивідуальних можливостей суб’єкта навчання. Тобто темпи навчання, обсяги матеріалу для засвоєння, способи навчання мають бути індивідуалізованими. Образно про це дуже точно висловився Г. С. Сковорода. На його думку, знання можна уподібнити Богові, а Бога - багатому фонтану. На фонтані напис: «Нерівна усім рівність». Доступ до фонтану знань у всіх однаковий, але можливості взяти з нього воду обмежені власними силами людини, розміром посудини, з якою він прийшов до нього.

Моделі навчання повинні бути різноманітними. Можна запропонувати такі його основні моделі: 

1) результативну (дає знання результатів досліджень); 

2) імітаційну (імітує процес отримання знання); 

3) детективну, або інтригуючу (є результат, спробуйте знайти шлях до нього); 

4) історичну (сканує всі етапи розвитку знання від архаїчних його форм до сучасних); 

5) ретроспективну, або зворотну (одразу навчає сучасного рівня знання, а попередні знання розглядає у вигляді окремих випадків загальнішої системи); 

6) перспективну (дає випереджаючу систему знань). 

Різні дисципліни і різні теми в межах однієї дисципліни можна викладати за допомогою придатних для цього моделей (табл. 1).

Творче навчання можуть здійснювати тільки творчі люди (викладачі). Вміння «учителя» творчо викладати свою дисципліну необхідно перевіряти крізь призму таких питань: 

1) Яку мету він ставить, тобто що хоче отримати на «виході»?; 

2) Що він робить для здійснення цієї мети?; 

3) Які результати він отримує, чи відповідають вони критеріям соціального замовлення? 

На «виході» можна отримати «нульовий результат» або різні рівні засвоєння дисципліни. Перший (елементарний з цих рівнів - це знання-узнавання; другий рівень більш глибокий - це знання-розумін­ня; третій рівень (прагматичний) - це знання-вміння; четвертий, найвищий, рівень - це знання-трансформація. Саме досягнення четвертого рівня є метою творчого навчання, саме на цьому рівні студент може з базових знань самостійно отримувати нові знання для розв’язання завдань як теорії, так і практики.

Оцінювання знань студентів повинне спиратися на точнішу й ширшу, ніж традиційна, шкалу оцінок. Стобальнашкала оцінок дає змогу точно й аргументовано виявити рівень знань студентів. Треба лише так визначити критерії оцінювання, щоб оцінка 100 балів була такою ж рідкісною, як найвища оцінка на змаганнях зі спортивної гімнастики (див. табл. 1).

Таблиця 1

СПІВВІДНОШЕННЯ «ТВОРЧИХ» І «НЕТВОРЧИХ» ВИДІВ, МЕТОДІВ, ФОРМ І ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ