Реалізація індивідуального підходу у навчанні старших дошкільників грамоти

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Своєчасне і якісне засвоєння граматичної будови рідної мови – важлива умова повноцінного мовленнєвого розвитку дитини. Оскільки мова стає предметом вивчення з початку шкільного навчання, то в дошкільному віці необхідно формувати в дітей усвідомлене ставлення до усного мовлення як мовної дійсності.

Дитина дошкільного віку набуває граматичної компетенції в нерозривному зв’язку зі своїм психічним розвитком, у єдності з розвитком предметно-практичної діяльності, мислення, спілкування. Формування граматичного компонента мовного чуття є спонтанним процесом, рушійними силами якого є внутрішня суперечність у взаєминах дитини і довкілля.

Оволодіння рідною мовою неможливе без засвоєння дитиною грамоти. Навчання грамоти бере свій початок у дошкільному закладі і має на меті формувати в дітей елементарні уявлення про основні мовленнєві одиниці, а також аналітико-синтетичні вміння оперувати реченням, словом, складом і звуками мови.

Згідно з Концепцією розвитку дошкільної освіти, основним напрямом реалізації особистісно-орієнтованої моделі дошкільної освіти є індивідуалізація освітнього процесу, вибір дітьми різних видів діяльності, їх складності, партнерів по спільній діяльності (диференціація), право зростаючої особистості на відкритий освітній простір, самодіяльність, елементарну творчість, особистий час.

Індивідуальний підхід, як відомо, є важливим принципом педагогіки, згідно з яким у навчально-виховній роботі з колективом дітей досягається вплив на кожного, враховується множинність її різноманітність характеристик кожної конкретної дитини – статевих особливостей, темпераменту, характеру, здібностей тощо. Індивідуальний підхід є запорукою ефективності педагогічного процесу, базується на тому, що будь-який освітній вплив заломлюється крізь призму індивідуальних особливостей конкретної дитини. Отже, реалізувати індивідуальний підхід означає брати до уваги індивідуальну своєрідність, неповторність кожної окремої дитини як особистості.

Проблема формування граматично правильного мовлення дітей дошкільного віку є досить складною і багатоаспектною. Тому важливим напрямом роботи вихователя дошкільного закладу є навчання дітей грамоти з урахуванням індивідуального підходу.

Процес навчання дітей грамоти був і є предметом дослідження багатьох вчених. До неї зверталися психолінгвісти, лінгвісти, педагоги, методисти, дефектологи, основними серед яких, можна виділити дослідження А. Богуш, К. Крутій, Л.Журова, Т. Піроженко, Т. Чиркова, С. Шишов, Н.Варенцова, М.Вашуленко, Л.Невська, Н.Скрипченко, К.Стрюк та ін. Але й сьогодні проблема навчання дошкільнят грамоти лишається багато в чому дискусійною, особливо, коли йдеться про реалізацію індивідуального підходу до навчання грамоти дітей дошкільного віку.

Об’єкт дослідження – навчально-мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження – методика формування граматичної компетенції дошкільнят з урахуванням індивідуального підходу.

Мета дослідження: дослідити теоретико-методологічні й концептуальні засади реалізації індивідуального підходу у процесі оволодіння дітьми дошкільного віку граматичними формами рідної мови.

Відповідно до мети курсової роботи необхідно реалізувати такі завдання:

розкрити значення індивідуального підходу в формуванні особистості дошкільника;

визначити особливості організації індивідуального підходу в навчанні дітей дошкільного віку;

дослідити індивідуальні особливості старших дошкільників та їх вплив на якість навчання елементів грамоти;

розкрити методичні аспекти навчання грамоти дітей дошкільного віку;

провести експериментальне дослідження та здійснити аналіз його результатів.

Методи дослідження. Для розв’язання визначених завдань використовувалися такі методи дослідження: теоретичні: вивчення, аналіз та узагальнення наукової і методичної літератури з проблеми оволодіння граматичними формами рідної мови дошкільнят; діагностичні: аналіз документації з метою виявлення стану досліджуваної проблеми; педагогічний експеримент; статистичні: кількісний і якісний аналіз експериментальних даних.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ У НАВЧАННІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ГРАМОТИ

1.1 Значення індивідуального підходу в формуванні особистості дошкільника

Сучасний підхід до формування особистості дитини неможливий без врахування складної взаємодії оточуючого середовища та соціальних впливів на дитину і її індивідуальних особливостей. Їхнє врахування означає реалізацію вихователями індивідуального підходу – який полягає в урахуванні в освітньому процесі індивідуальних відмінностей кожної дитини, з варіативним використанням змісту, форм і методів роботи, що забезпечує її повноцінний особистісний розвиток.

З метою створення умов для підвищення якості дошкільної освіти, відповідно до Концепції розвитку дошкільної освіти на 2010–2016 рр., новим напрямом реалізації особистісно-орієнтованої моделі дошкільної освіти є індивідуалізація освітнього процесу, вибір дітьми різних видів діяльності, їх складності, партнерів по спільній діяльності (диференціація), право зростаючої особистості на відкритий освітній простір, самодіяльність, елементарну творчість, особистий час. У зв’язку з цим оновлений зміст дошкільної освіти має розвивати у дитини перших шести (семи) років життя такі фундаментальні якості як особистість та індивідуальність.

Це досягатиметься шляхом виконання основних завдань: по-перше, через зміну організаційної структури дошкільного навчального закладу відповідно до принципів варіативності, індивідуального підходу, доступності, співробітництва з сім’єю та соціальними партнерами; по-друге, через модернізацію змісту дошкільної освіти шляхом забезпечення різнобічного розвитку дітей дошкільного віку відповідно до їхніх задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб. Крім того, відповідно до цього документу під час організації освітнього процесу мають враховуватися досягнення психологічної і педагогічної науки, використовуватися інноваційні педагогічні технології, що забезпечують індивідуальну освітню траєкторію розвитку кожної дитини і її готовність до переходу на нову ступінь розвитку [8].