Проблемне навчання на уроках природознавства

ВСТУП

Ідея про конструктивне зближення процесів науко­вого й навчального пізнання й на цій основі розви­ток розумових здібностей учнів та підвищення якості навчального процесу одержала всебічну розробку в тео­рії проблемного навчання. Однак було б необ'єктивно говорити про масштабне впровадження проблемності в практику школи, його високу ефективність. Сьогодні переважає малоусвідомлене застосування вчителями елементів проблемності в навчальному процесі.

Варіантність проблемного навчання. Теоретичні розробки проблемного навчання досить різнобічні. Саме поняття «проблемне навчання» вчені відносять до різних категорій, вкладаючи в нього різний зміст. Так, одні з них вважають його принципом дидактики, другі — методом навчання, треті — типом на­вчального процесу, четверті — психолого-педагогічною системою в організації навчально-пізнавального про­цесу, п'яті — особливим підходом до навчання, що виявляється насамперед у перетворюючому характері пізнавальної діяльності школярів та ін.

З нашої точки зору всі ці підходи до визначення місця проблемного навчання в теорії і практиці школи не позбавлені смислу, проте не самі по собі, а лише в сукупності, гармонійній єдності. Тут насамперед слід розрізняти теоретичний і практичний аспекти.

В науці проблемне навчання — теорія, а у практиці ніколи— система психолого-педагогічних засобів орга­нізації ефективного навчального пізнання., та форму­вання творчої особистості. Тому, відвідавши урок колеги, не можна однозначно відповісти на запитання: був він проблемним чи традиційним. Адже в обох випадках є пояснення вчителя, виконання вправ і від­повіді учнів, самостійна практична робота тощо. Однак тотожність цих уроків здебільшого за зовнішніми озна­ками ще не означає їхньої подібності за внутрішніми чинниками.

Основна відмінність проблемного уроку від тради­ційного полягає в змісті й характері організації вчителем пізнавальної діяльності школярів, яка пе­редбачає особливу взаємодію навчальних проблем, проблемних завдань і запитань (гл. П.1). Крім того, серцевиною проблемного навчання є цілісний процес спільної продуктивної взаємодії вчителя й учнів, який охоплює й виявлення проблеми, й відкриття знань учнем під час її розв'язуваная, й застосування відшу­каних способів дії до виконання нових навчальних завдань. Вчитель може обирати один з багатьох імо­вірних варіантів проблемного навчання до особливостей власної педагогічної діяльності, індивідуальних можливостей учнів, рівня розвитку класного колективу.

Інакше кажучи, проблемне навчання — це засіб для розвитку не лише учнів, а й для вдосконалення твор­чих обдарувань вчителя.

Методи і засоби проблемного навчання.

Проблемне навчання здійснюється різними мето­дами: монологічним і діалогічним викладом знань, евристичною бесідою й пошуковою самостійною робо­тою учнів, навчальним диспутом та учнівським дослі­дженням тощо,— які при цьому обов'язково більш-менш характеризуються пошуково-продуктивною спря­мованістю зустрічної пізнавальної активності між учи­телем і учнем. Так, учитель створює на уроці систему проблемних ситуацій, керує мислительною діяльністю учнів під час постановки й розв'язання проблем, а учень — усвідомлює й суб'єктивно приймає проблем­ну ситуацію, формулює та розв'язує проблемні завдан­ня, застосовує знання в нестандартних умовах.

Залежно від рівня пізнавальної активності й само­стійності учнів, характеру їхнього співробітництва з учителем, а також взаємовідношень між індивідуаль­ною й спільною пошуковою діяльністю школярів ми виділили чотири групи проблемно-пошукових методів та умови їхнього ефективного застосування в навчанні.

Наукові дослідження та передовий досвід учителів свідчать, що для організації ефективної пошукової діяльності учнів вирішальне значення має раціональ­ний вибір методів і прийомів навчання, їхній взаємо­зв'язок на кожному етапі уроку. Зокрема, навіть одна з найвищих форм проблемного підходу - учнівське дослідження - не може бути проведене одними проб­лемно-пошуковими методами. Крім того, проблемне навчання охоплює прояви пізнавальної активності учнів, починаючи від виконавчої й закінчуючи творчою діяльністю їх під час оволодіння знаннями. Наведемо приклад.