Логопедія 11

1. Логопедична робота з дітьми третього-четвертого рівнів мовленнєвого розвитку

На третьому етапі (ІІІ-й рівень ЗНМ) навчання головним завданням є розвиток зв’язного мовлення, тобто повне послідовне системне викладення думки (переказ побаченого, прочитаного, почутого, будь-яку подію, яка відбулася на основі подальшого розширення і уточнення словника імпресивного та експресивного мовлення, можливосі диференційованого використання граматичних форм слова та словотворних моделей різних синтаксичних конструкцій. Таким чином корекційно-логопедичний вплив спрямований на розвиток різних компонентів мовленнєвої здібності (фонетичного, лексичного, словотворного, морфологічного, семантичного). Більш ефективне оволодіння усним мовленням дітей із ЗНМ ІІІ-го рівня, їх підготовку до навчання грамоти забезпечує формування елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення.

Логопедичні підгрупові заняття поділяються на два типи: формування лексико-граматичних засобів мови і розвиток зв’язного мовлення та формування звукової сторони мовлення і плануються з урахуванням завдань і змісту кожного періоду навчання. Основна мета занять – забезпечити перехід від накопичених уявлень і пасивного мовленнєвого запасу до активного використання мовних засобів.

Зміст корекційного навчання включає розширення і уточнення пасивного і активного словника, розвиток імпресивного та експресивного мовлення в процесі сприймання, диференціювання та правильного використання граматичних форм словозміни і словотворення, різних типів синтаксичних конструкцій, формування зв’язного мовлення, корекція фонетико-фонематичної сторони мовлення. Засвоєні системи мають бути включені в безпосередні спілкування в нових ситуаціях і в різних видах діяльності.

Формування граматичної правильності мовлення відбувається на основі попередньо засвоєного матеріалу з лексики і фонетики. Використовують вправи на розрізнення і співставлення форм слів. Навчають розрізняти закінчення іменників, дієслів, однини і множини, відмінкові зміни одного й того ж слова. Особливу увагу звертають на засвоєння споріднених понять (ліс, лісник). Утворюють порівняльні ступені прикметників та прислівників (високий, вищий, найвищий), навчають творенню складних слів (довговухий, чорноокий).

У дітей розвивають навички правильної побудови простих поширених речень, речень з однорідними членами, простих складносурядних та складнопідрядних речень із використанням сполучників причини, мети, умови і часу.

У формуванні зв’язного мовлення удосконалюють навички описових розповідей, переказу літературних творів та народної творчості, творчого розповідання на основі творчої уяви з використанням набутих знань.

Корекція порушень ФФН мовлення дітей з ІІІ-м рівнем ЗНМ передбачає формування правильної артикуляції відсутніх та порушених у вимові приголосних звуків пізнього онтогенезу, їх автоматизація та диференціація у різних фонетичних умовах. Розвивають слухову та слуховимовну диференціацію звуків, формують здібності здійснювати складні форми фонематичного аналізу та синтезу (знаходити місце звука у слові, послідовність і кількість звуків у слові) з урахуванням поетапного формування розумових дій. Удосконалюють навички утворення слів різної звуко-складової структури (ізольованих і у різних фонетичних контекстах). Знайомлять дітей з поняттями «речення», «слово», «звук», «склад».

Планування корекційно-виховної роботи проводиться з урахуванням індивідуальних здібностей дітей.

Таким чином, логопедична робота при третьому рівні ЗНМ включає:

1. Практичне засвоєння лексичних та граматичних засобів мовлення.

2. Удосконалення зв'язного мовлення.

3. Формування правильної звуковимови.

4. Підготовка до навчання грамоти.

Діти з четвертим рівнем мовного розвитку володіють розгорнутою фразовою промовою, досить комунікабельні, охоче відповідають на питання, самі ставлять їх оточуючим. Вони використовують в мовній практиці всі частини мови; граматичне і фонетичне оформлення висловлювань близько до нормативним вимогам.

Виділяючи напрямки корекційного навчання дітей даної категорії, необхідно визначити:

- залишкові явища в недорозвинену мовну функції у дитини;

- зберіганню компоненти в мовній структурі мови, які послужать базою для подальшого вдосконалення мовного розвитку дитини;

- особливості психічного розвитку дитини, важливі при формуванні мовних компонентів мови.

Процес засвоєння мовних засобів в умовах спеціального навчання орієнтований на два аспекти: опора на осмислення і тренувальні вправи. Виховані у дітей уміння порівнювати, аналізувати, виділяти відмінності в певних лексико-граматичних категоріях дозволяють узагальнювати мовні закономірності, що, в свою чергу, сприяє виробленню явища переносу і почуття мови.

Результативність логопедичної роботи багато в чому залежить від систематичності і практичної спрямованості мовних вправ. Це забезпечує формування активної мовленнєвої діяльності, автоматизацію мовних навичок.

2. Порушення темпо-ритмічної сторони мовлення несудомного характеру: загальна характеристика дефекту та напрями корекційної роботи

Порушення темпо-ритмічної сторони мовлення несудомного характеру:

- брадилалія — патологічне сповільнення темпу мовлення,

- тахилалія — патологічне пришвидшення темпу мовлення,

- ринолалія - порушення просодичної сторони мовлення, спричинене вродженим незрощенням губи та піднебіння;

Патологічне мовлення внаслідок вад темпо-ритмічної сторони має свою природу походження і потребує корекційних заходів.