Методика викладання та педагогіка вищої освіти 13

1. Підготовка викладача до занять з дисциплін психолого-педагогічного циклу.

Сутність професійної діяльності викладача з формування готовності студентів до вивчення психолого-педагогічних дисциплін не є тотожною професійній діяльності вчителя загальноосвітнього навчального закладу, що зумовлено специфікою навчального процесу вищої школи, віковими особливостям студентів, і це необхідно враховувати, адже вимоги до методичної компетентності викладачів багато в чому визначаються специфікою професійної діяльності. Професійна діяльність викладача є складно організованою, у ній поєднуються різні види діяльності (навчальна, методична, науково-дослідна), але педагогічна діяльність є системоутворювальною та інтегруючою для всіх інших видів діяльності. Виходячи з цього, положення про напрями гуманізації педагогічної діяльності, педагогічну позицію,

Зазначимо, що викладання психолого-педагогічних дисциплін визначається, виходячи з:

1) пізнання та використання закономірностей педагогіки і дидактики;

2) розробки та застосування методів, організаційних форм, засобів, прийомів, технологій тощо, які забезпечують викладання гуманітарних дисциплін як основи світогляду і методології пізнання, культури особистості;

3) необхідності гуманітаризації та гуманізації освіти [2].

Специфіка викладання психолого-педагогічних дисциплін в вищому технічному закладі визначає й специфіку міждисциплінарного змісту методичної компетентності викладачів дисциплін гуманітарного циклу: уміння відбирати та застосувати методи, технології, засоби навчання, які забезпечують реалізацію світоглядно розвивальної функції гуманітарної освіти.

Навчання педагогіки та психології ґрунтується на принципах та повинно здійснюватися у відповідних умовах. Принципи ми вважаємо за доцільне поділити на загальнодидактичні та специфічні. Сприяти успішності навчання майбутнього фахівця повинні організаційно-педагогічні та психолого-педагогічні умови. Проведений аналіз засвідчив наявність декількох напрямів вдосконалення психолого-педагогічної підготовки фахівців, серед яких найбільш перспективними для нашого дослідження є зміни в змісті природничонаукових та професійно-орієнтованих дисциплін, впровадження у практику закладу освіти навчального середовища та використання активних методів навчання для успішного оволодіння студентами професійними

Таким чином, психолого-педагогічна освіта з гуманітарних дисциплін спрямовується на виявлення інтегруючих факторів розвитку особистості студента на основі міждисциплінарних підходів, формування ціннісно-смислової позиції.

2. Педагогічна майстерність викладача вищого навчального закладу. Педагогічний артистизм.

Викладач вищого навчального закладу повинен постійно працювати над удосконаленням своєї педагогічної майстерності, від чого значною мірою залежать результати його роботи.

Педагогічна майстерність – сукупність якостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності педагога.

Складовими професійної майстерності є професійні знання, педагогічна техніка, педагогічні здібності, педагогічна моральність, професійно значущі якості, зовнішня культура.

Професійні знання є фундаментальною основою педагогічної майстерності і охоплюють три блоки навчальних дисциплін: психолого-педагогічні, фахові, соціально-гуманітарні.

Педагогічна техніка передбачає наявність трьох груп умінь: здійснювати навчально-виховний процес, виховну роботу; взаємодіяти зі студентами, управляти ними в процесі різноманітної діяльності; управляти собою, своїм емоційним станом, мовленням, тілом, що виявляється у поведінці. Педагогічні вміння допомагають формуванню професійної позиції викладача, дають змогу отримати результат, адекватний цілям, задумам.

Допедагогічних здібностей належать комунікативність, креативність (творчість), рефлексія (аналіз власного психічного стану); перцептивні (здібності до сприйняття нового), інтелектуальні, організаторські.

Педагогічна моральність передбачає гуманістичну спрямованість особистості викладача і охоплює його ціннісні орієнтації, ідеали, інтереси. Втілюється вона в педагогічній позиції викладача, у виборі конкретних завдань навчально-виховного процесу, впливає на взаємини зі студентами, визначає гуманістичну стратегію педагогічної діяльності.

Допрофесійно значущих якостей зараховують доброзичливість, об'єктивність, вимогливість, самостійність, самоконтроль, порядність, оптимізм, наявність педагогічних здібностей. Ці якості підвищують продуктивність та ефективність педагогічної діяльності.

Зовнішню культуру викладача формують одяг, зачіска, макіяж, постава, мовлення, форми невербального спілкування тощо.

Особистісні якості викладача вищого навчального закладу відіграють важливу роль у вихованні і навчанні студентів, оскільки він постійно перебуває у сфері уваги молодих людей. Викладач є для студента і взірцем, і засобом виховного впливу на нього. Студент, наслідуючи викладача, переймає його знання, вміння, манери тощо. Знання педагога, його кращі моральні й вольові якості є потужним засобом переконання і впливу на студента.

Артистизм передбачає вміння педагога створити власний стиль діяльності, свій неповторний імідж, показниками якого виступають такі вміння: подобатися дітям, молоді, захоплювати їх; самоконтроль, саморегуляція, установлення контакту з будь-якою аудиторією; здатність розуміти психіку дітей, їх почуття та співчувати їм, а також ставити себе на місце молодої людини та зрозуміти її реакцію, поведінку; здатність перевтілюватися і виконувати різні ролі; бути режисером, вдало використовувати театральне мистецтво та його творчий метод – театралізацію.

Педагогічний артистизм передбачає відвертість і безпосередність педагога, уміння говорити і діяти прямо, ділитися тим, що є усередині. Артистичний педагог володіє також здатністю зараження своїми переживаннями, сумнівами, радістю інших людей.

Педагогічний артистизм може виявлятися як здібність особистості, але, у міру накопичення професійного досвіду, буде інтегрувати всі складники роботи педагога, синтезувати й робити цілісною всю його творчу діяльність.