План

1. Сутність понять «автономія навчального закладу» та «академічні свободи викладачів».

2. Сутність понять «освітня політика», «політика в галузі освіти», «державна освітня політика».

3. Сутність та нормативна база реалізації освітньої політики в Україні (дошкільна освіта).

4. Сутність та нормативна база реалізації освітньої політики в Україні (загальна середня освіта).

5. Сутність та нормативна база реалізації освітньої політики в Україні (спеціальна освіта).

6. Сутність та нормативна база реалізації освітньої політики в Україні (позашкільна освіта).

7. Сутність та нормативна база реалізації освітньої політики в Україні (професійно-технічна освіта).

8. Сутність та нормативна база реалізації освітньої політики в Україні (освіта дорослих).

9. Сучасні пріоритети освітньої політики, їх характеристика.

5. Сутність та нормативна база реалізації освітньої політики в Україні (спеціальна освіта).

Завдання спеціальної освіти:

Забезпечити кожній дитині з особливостями психофізичного розвитку:

- Доступність навчання

- Вибір альтернативних форм закладів освіти

- Надання необхідного корекційно-реабілітаційного та психолого-педагогічного супроводу.

Недоліками сучасної системи спеціальної освіти є:

- Уніфікованість, що унеможливлює забезпечення освітніх потреб усіх учнів;

- Ізольованість дітей з особливими потребами в спеціальних школах-інтернатах;

- Недостатня соціально-практична та особистісна спрямованість навчального процесу

- Відсутність ліцензованого психолого-педагогічного інструментарію для діагностики психофізичних порушень, що утруднює правильне комплектування спеціальних закладів і груп, організацію навчання

- Недостатнє науково-методичне забезпечення освітнього процесу дітей з тяжкими автологіями, атиповими порушеннями.

На особливу увагу заслуговує:

Інклюзивна форми навчання – ґрунтується на праві здобувати освіту за місцем проживання та передбачає навчання дитини з особливими потребами в умовах загальноосвітнього навчального закладу)

Підготовка та перепідготовка педагогічних кадрів – передбачає оволодіння педагогами всіх ланок системи освіти основними методами навчання і корекції розвитку дітей з особливостями психофізичного розвитку до роботи в умовах інклюзії.

- створення належних умов для навчання дітей, які потребують соціально-педагогічної допомоги та реабілітації, законодавче закріплення логопедичної допомоги в системі освіти та її кадрове забезпечення;

У жовтні 2010 року Міністерство освіти і науки України затвердило «Концепцію розвитку інклюзивної освіти», яка передбачає необхідне навчально-методичне забезпечення освітнього процесу в умовах інклюзивного навчання та здійснення відповідних інституційних змін.

На виконання поставлених завдань у серпні 2011 року Кабінет Міністрів України затвердив «Порядок організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах», а Міністерство освіти і науки України для розвитку (реалізації) норм і положень цієї постанови видало низку відповідних нормативних актів. Вони визначають порядок формування інклюзивних класів та їхню наповнюваність, передбачають корекційну спрямованість навчально-виховного процесу, організацію психологічного й соціального супроводу, запровадження посади вихователя (асистента вчителя), який забезпечує соціально-педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах інклюзивного навчання.


6. Сутність та нормативна база реалізації освітньої політики в Україні (позашкільна освіта).

Розвиток демократичних інститутів у державі, формування духовної культури та моральних цінностей особистості, її соціально-економічний статус великою мірою визначається рівнем освіти дітей, ставленням до них як до найвищої соціальної цінності. Саме тому уряди багатьох країн світу дбають про соціальний захист дітей, про дотримання права на доступну освіту, зокрема й дітей-інвалідів та дітей з особливими потребами. Прагнення створити правову основу захисту дітей знайшло відображення у Конвенції про права дитини, яку було схвалено 1989 р.

Визнання Україною Конвенції ООН про права дитини та Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захист і розвиток дітей посилило увагу громадськості до проблем дітей-інвалідів, викликало необхідність розробки цілеспрямованих дій держави для створення найсприятливіших умов їхньої інтеграції в систему сучасних суспільних відносин. Незважаючи на кризові явища в суспільному та духовному розвитку, в Україні вживаються всі необхідні заходи не тільки для того, щоб зберегти набутий досвід спеціальної освіти, а й примножити його, виробити сучасні технології корекційно-компенсаторної роботи з цією категорією дітей, створити умови для реалізації їхнього права на вибір типу навчального закладу та змісту і форм освіти.

Організація спеціальної освіти, зорієнтованої на ті чи інші проблеми розвитку дитини, передбачає комплексну медико-педагогічну, фізичну, трудову, соціальну реабілітацію дітей упродовж усього періоду їхнього навчання. Для її здійснення створено диференційовану мережу спеціальних закладів, у яких реалізуються різні можливості цих осіб в одержанні дошкільної, загальношкільної та професійної освіти шляхом переборення фізичних, фінансових та психологічних бар'єрів, які виключають або ускладнюють їхню повноцінну участь у житті суспільства.

Суттєвими у діяльності закладів спеціальної освіти є: усталення нормативно-правової бази освіти; психологічне забезпечення навчально-виховного процесу; стабілізація мережі спеціальних закладів і кадрової ситуації в освіті; розробка єдиних принципів і нормативів освітніх потреб дітей; обґрунтування потреб держави в цілому і окремих регіонів зокрема в перспективному розвитку мережі спеціальних закладів, їх варіативності; прогнозування підготовки спеціалістів-дефектологів на основі налагодження статистичного обліку дітей, які потребують особливих умов розвитку.

Організаційно не розв'язаною залишається й проблема розвитку психологічних служб, центрів діагностики, консультацій батьків. Народження дитини з особливими потребами - це не тільки велике горе, трагедія для сім'ї. Батьки бачать, що дитина розвивається не так, як в інших сім'ях, що вона потребує іншого підходу, специфічної допомоги, особливих умов розвитку, але виявляються безпорадними, не підготовленими до її виховання. Незадоволеність соціальним статусом, конфлікти в родині, а часом і розлучення є постійними проблемами таких сімей.


7. Сутність та нормативна база реалізації освітньої політики в Україні (професійно-технічна освіта).

Професійно-технічна освіта – це система підготовки кваліфікованих робітників. Професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України, це комплекс педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності. Така освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами. Передумовою до здобуття професійно-технічної освіти є базова або повна середня освіта. Типи професійно-технічних навчальних закладів такі: професійно-технічне училище відповідного профілю;професійне училище соціальної реабілітації;вище професійне училище;професійний ліцей;професійний ліцей відповідного профілю;професійно-художнє училище;художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти;центр професійної освіти;навчально-виробничий центр;центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів;навчально-курсовий комбінат;навчальний центр тощо.

Академічний рік у професійно-технічних закладах не повинен перевищувати 40 навчальних тижнів. Протягом навчання учні проходять поточний, тематичний, проміжний та вихідний контроль знань. Вихідний контроль знань відбувається наприкінці циклу навчання і передбачає кваліфікаційну атестацію, за якою необхідно провести: кваліфікаційну пробну роботу, що відповідає певним вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника професійно-технічного навчального закладу відповідного атестаційного рівня;захист дипломної роботи, проекту чи творчої роботи, що замінює пробну роботу.

Професійно-технічна освіта ступенева. Ступеневість у професійно-технічних навчальних закладах визначається відповідними рівнями кваліфікації, складністю професій та освітньо-кваліфікаційним рівнем. Кожний ступінь навчання у професійно-технічному навчальному закладі має теоретичну й практичну завершеність і підтверджується присвоєнням випускник(учням) освітньо-кваліфікаційних рівнів "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", згідно з набутими ними професійними знаннями, уміннями й навичками.

Випускнику професійно-технічного навчального закладу, який успішно пройшов кваліфікаційну атестацію, з набутої професії присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований робітник" відповідного розряду (категорії).Випускнику, який закінчив відповідний курс навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійно-технічної освіти певного рівня акредитації, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень "молодший спеціаліст".

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 19

Безкоштовна робота

Закрити

Освітня політика 7

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.