Методика викладання математики 15

1. Методика навчання відлічуванню.

Особливе значення надаються навчання дітей лічильній діяльності: діти вчаться перелічувати елементи множин у межах п'яти;відлічувати меншу кількість елементів множини від більшої за названим числом.

Одним із важливих завдань у цій групі(лічбі й обчисленню)є навчання дітей умінню відлічувати певну кількість предметів із більшої, це більш складне завдання порівняно з перелічуваними. При перелічуванні множина обмежую дії дитини, а при відлічуванні дитина повинна сама створити множину; вказаним числом, тобто довільно припинити лічбу. А це значно складніше.

Яке завдання вихователь може пропонувати: відібрати на столі потрібну кількість предметів; відлічити задану кількість предметів і принести їй. Найскладніше завдання - одночасне відлічування двох множин (відлічити дві собачки і два півники). Поступово, в результаті систематичного навчання, діти оволодівають лічбою і відлічуванням предметів, вчаться самостійно створювати групи за певним числом. Так,наприклад, на одному із занять вихователь заздалегідь на столах, стільчиках групами по 1, 2, 3, 4 розставляють іграшки (ті самі іграшки подано у різній кількості). Застосовують різну наочність (кольорові палички та олівці, фішки, тощо). Так наприклад, вихователь пропонує роздивитися різнокольорові палички та приклад викладений на фланелеграфі. Потім діти викладають палички відповідно до цифр та складають арифметичні задачі.

2. Обчислення. Роль арифметичних задач і числових прикладів у навчанні обчисленню.

Формування обчислювальної діяльності пов’язуємо із орієнтацією на розвиток операційних структур мислення, що передбачає накопичення операційного досвіду обчислювальної діяльності. У дошкільників закладаються основи операційного досвіду, тоді як у початковій школі узагальнюються та систематизуються знання змістовної (знання законів арифметичних дій, знання арифметичних дій) та операційної (автоматизація обчислювальних прийомів, раціоналізація обчислень) сторін обчислювальної діяльності. Вибір та структурування системи обчислювальних завдань здійснюється за принципом поступового ускладнення та наступності, тобто кожне наступне математичне завдання базується на вже вивченому та включає елементи нового при поступовому розширенні класу математичних завдань. Дітей старшої групи вчать розв'язувати і складати прості арифметичні задачі на додаваннѐ і відніманнѐ чисел у межах 10.

Арифметична задача - невеличке оповідання, що містить числові величини, які перебувають у певній залежності між собою, відносно чого поставлено завдання: знайти значення певної величини, якщо відоме значення інших величин. При цьому діти усвідомлять зміст арифметичної задачі, вчаться формулявати арифметичну дія. аргументувати вибір дії, оволодіваять прийомами додаваннѐ і відніманнѐ. арифметичні задачі за своїм змістом можуть бути різними, а математичне вираження (розв'язання) їх однакове. Вихователі допомагають дітям глибше засвоїти суттєві і несуттєві ознаки арифметичної задачі. Під їхнім керівництвом діти починають при розв'язуванні задач орієнтуватися тільки на суттєві ознаки - відношення між умовою і запитанням, між числовими даними.

Рішення задач формує у дітей практичні уміння, необхідні кожній людині в повсякденному житті. Наприклад, підрахувати вартість покупки, ремонту квартири, вичислити, в який час потрібно вийти, щоб не запізнитися на потяг, і тощо. Вирішуючи задачі, дитина впевнюється, що багато математичних понять (число, арифметичні дії...) мають початок з повсякденного життя та практики людей. Через рішення задач діти знайомляться з важливими в пізнанні і виховному відношенні фактами.

Поряд із розв'язуванням арифметичних задач дітям пропонують Арифметичні Приклади, які сприяють вироблення міцних навичок обчислювальної діяльності. На початкових заняттях з видів арифметичних задач основну увагу приділяють ознайомлення дітей з структурою арифметичної задачі, уміння дітей порівнювати і виділяти числові дані, встановлювати зв'язки між ними, називати й виконувати арифметичні дії додавання і віднімання.

3. Види та типи арифметичних задач.

Види арифметичних задач:

I група - прості задачі: потрібно осмислити зв'язок між компонентами і результатами арифметичних дій - це задачі на знаходження невідомих компонентів.

ІI група - прості задачі: діти засвоюють конкретний зміст кожної арифметичної дії (додавання чи віднімання) - це задачі на знаходження суми двох чисел і на знаходження залишку.

III група - прості задачі на різницеве порівняння задачі з питанням «На скільки більше?

Види арифметичних задач в залежності від використання наочного матеріалу:

Задачі - драматизації: відображають життя самих дітей, тобто те, що вони тільки що робили або зазвичай роблять; діти вчаться складати задачі про самих себе, розповідають про дії товариша, ставлять питання для рішення, тому структура задачі на прикладі задач- драматизацій найбільш доступна дітям.

Задачі - ілюстрації (за картинками, з іграшками) служать розвитку самостійності і накопиченню досвіду встановлення кількісних відносин в різних життєвих ситуаціях.

Усні задачі (без опори на наочний матеріал)

1.Задачі на знаходження суми та остачі - прості задачі, при розв’язуванні яких діти усвідомлюють конкретний зміст кожної з арифметичних дій, тобто те, яка арифметична дія відповідає тій чи тій операції з множинами - об’єднання та поділ.

2.Задачі на знаходження невідомого компонента - прості задачі, при розв’язуванні яких необхідно проаналізувати зв’язок між компонентами та результатом арифметичних дій:

а) на знаходження першого доданка за відомою сумою та другим доданком.

б) на знаходження другого доданка за відомою сумою та першим доданком.

в) на знаходження зменшуваного за відомим від’ємником та різницею.

г) на знаходження від’ємника за відомими зменшуваними та різницею.

3.Прості задачі, що розкривають відношення між числами:

а) на збільшення числа на декілька одиниць.

б) на зменшення числа на декілька одиниць.

в) на різницеве порівняння чисел.