Логопедія 2

10. Поясніть, які аномалії артикуляційного апарату впливають на звуковимову дітей.

Механічна дислалія найчастіше буває пов'язана з аномальним розвитком артикуляційного апарату. Воно виникає переважно у внутрішньоутробному періоді, як правило, в перші три місяці вагітності, коли відбувається закладка лицьової частини скелета. Особливо це стосується піднебінних ущелин. Але аномалії розвитку артикуляційних органів можуть носити і набутий характер, будучи результатом травм, опіків, поранень, звички дитини постійно тримати пальці в роті і т. П.

Відмічені аномалії в будові органів артикуляцій по - різному впливають на звуковимову. Одні з них (наприклад, коротка під'язикова вуздечка мови) відображаються на вимові лише окремих звуків, інші ж (наприклад, ущелини піднебіння) порушують вимова практично всіх звуків мови.

Аномалії в будові щелеп і зубів найбільше впливають на вимову свистячих і шиплячих звуків, при нормальному артикулюванні яких між верхніми і нижніми різцями повинна утворитися дуже вузька (не більше 1,5 - 2 мм) щілину. Наявність прогнатії, прогенії, відкритого переднього прикусу, відсутність передніх зубів позбавляє дитину можливості забезпечити цей момент артикуляції, що і призводить до дефектів у вимові названих звуків. Бічні відкриті прикуси сприяють «витоку» повітря з боків, що може зумовити «бічне» вимову багатьох мовних звуків.

Порушення звуковимови при механічній дислалії мають деякі особливості.

По-перше, в цих випадках одночасно страждають цілі групи звуків, які мають якісь - то загальні моменти артикуляції. Наприклад, при наявності у дитини відкритого переднього прикусу зазвичай спостерігається міжзубний вимова відразу всіх передньоязикових звуків (С, З, Ц, Ш, Ч, Щ, Т, Д, Н, Л), оскільки дана аномалія не дозволяє утримувати кінчик язика за передніми зубами.

По-друге, дефекти звуковимови при механічній дислалії виражаються головним чином у спотвореному вимові звуків, а не в замінах їх іншими звуками. Це пояснюється тим, що дитина розрізняти звуки на слух, прагне вимовити саме потрібний звук, не допустивши його заміни іншим звуком, але з - за дефектів у будові артикуляційного апарату звучання виходить спотвореним.

11. Опишіть основні прийоми корекції дислалії у дітей дошкільного віку: ламбдацизму, ротацизму.

Різноманітні недоліки вимови фонем Р і Р звуться ротацизма, який може виражатися в спотворенні цих фонем або в заміні їх іншими звуками. Другий вид дефекту називається параротацизмом.

Артикуляція звуку Р полягає в наступному. Положення губ залежить від суміжних фонем. Між верхніми і нижніми різцями зберігається деяку відстань. Мова приймає форму ложечки. Його бічні краї прилягають до верхніх корінних зубів, а передній край (кінчик язика) піднятий до альвеол, стикається з ними і вібрує під напором видихається. М'яке небо піднято і закриває прохід в ніс. Голосові зв'язки зімкнуті і вібрують.

М'який звук Р (Р) відрізняється за артикуляцією від твердого додатковим підйомом спинки мови до неба і деяким його переміщенням вперед.

Розглянемо різновиди ротацизма і параротацизма.

Часто звук Р виступає у вигляді горлового тремтячого звуку. Перший тип подібної артикуляції - це велярного Р, при якому коренева частина мови зближується з нижнім краєм м'якого піднебіння і утворює з ним щілину. Проходячи через цю щілину, видихається повітря викликає дрібну, безладну вібрацію м'якого піднебіння, в результаті чого виникає шум, повідомляє йому специфічне дефектне звучання.

Другий тип - увулярного Р, при якому вібрує тільки язичок. При цьому чується виразний рокіт.

Недоліки вимови звуків л і л 'носять назву ламбдацизм. Ті різновиди дефекту, які виражаються в заміні цих звуків якими-небудь іншими, носять назву параламб-дацізма.

Артикуляція звуку л полягає в наступному. Положення губ залежить від подальшого вимовного голосного. Верхні і нижні різці знаходяться на незначній відстані один від одного. Мова впирається своїм кінчиком у верхні різці чи їх ясна. Бічні краї мови не замикаються з корінними зубами, в результаті чого з боків залишаються проходи для видихається. Коренева частина мови піднята, завдяки чому при наявності бічних проходів з обох сторін мова приймає форму сідла. М'яке небо піднято, закриває прохід в ніс. Голосові зв'язки зімкнуті і вібрують.

Найбільш поширеним видом ламбдацизм є проголошення в якості л звуку в чи стислого у. Мова при цьому відтягнуть вглиб рота, як при гласному у.

З аномалій анатомічної будови мовного апарату, що привертають до ламбдацизм, слід назвати коротку під'язикову вуздечку.

Для виправлення ламбдацизм використовуються наступні прийоми.

Спочатку дитині дають завдання за пропонованим зразком, користуючись дзеркалом, вільно висунути язик і затиснути його між зубами. Потім він повинен, не змінюючи положення мови, вимовити протяжно а чи и. Тепер логопед тільки формулює інструкцію, а сам артикулює перед дзеркалом без голосу. Вже при цьому положенні мовних органів може вийти протяжний л, на що, однак, не слід звертати увагу дитини, щоб він не збився на звичне вимову.

12. Схарактеризуйте основні види мовленнєвої патології: в усному й писемному мовленні.

Порушення мовлення — це термін для позначення відхилень від мовленнєвої норми, прийнятої в мовному середовищі, що частково або повністю перешкоджають мовленнєвому спілкуванню, обмежують можливості пізнавального розвитку та соціокультурної адаптації.

До недоліків розвитку мовлення належать відхилення від нормального формування мовних засобів спілкування. До складу поняття "недоліки мовленнєвого розвитку" входять не тільки недоліки усного мовлення, а й, як правило, порушення писемного мовлення.

Практичне розв'язання проблеми подолання мовленнєвого недорозвинення у дітей визначається розумінням співвідношення мови і мовлення. Часто ці терміни неправильно використовуються як синонімічні. У сучасних психологічних і лінгвістичних дослідженнях спостерігаються суттєві відмінності цих понять.

Усі види порушень, які розглядаються у клініко-педагогічній класифікації, на основі психолого-лінгвістичних критеріїв поділяються на дві великі групи залежно від порушеного виду мовлення — усного чи писемного.

Порушення усного мовлення, як правило, поділяють на два типи:

а) порушення вимовного аспекту мовлення або порушення фонаційного (зовнішнього) оформлення висловлювання (порушення голосоутворення, темпо-ритмічної, інтонаційно-мелодичної, звуковимовної організації мовлення);

б) порушення структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення висловлювання, що в логопедії називається системними або поліморфними порушеннями мовлення.

Порушення читання і письма — дислексія та дисграфія характерні як для дітей, так і для дорослих.

Дислексія — часткова специфічна вада процесу читання, що виявляється у помилках, які повторюються і мають стійкий характер. При дислексії спостерігаються типові помилки (зміни і сплутання звуків під час читання; читання по літерах; спотворення звукоскладової структури слова; порушення розуміння прочитаного, що виявляються на рівні окремого слова, речення, тексту без порушень технічного аспекту процесу читання; аграматизм, що виявляється на аналітико-синтетичному і синтетичному етапах опанування навичками читання тощо).

Дисграфія — часткове специфічне порушення процесу письма. Письмо є надзвичайно складною функцією, сутність якої полягає в рефлекторному механізмі, що забезпечується взаємодією аналізаторів — кінестетичного, рухового, слухового та зорового. Тобто процес письма має багаторівневу структуру й охоплює велику кількість операцій: аналіз звукової структури слова, співвіднесення виокремленої зі слова фонеми з графемою (зоровим образом літери), відтворення графеми за допомогою рухів руки, синтез літер у слові та послідовний перехід від одного слова до іншого, граматичне структурування, внутрішнє програмування окремих речень і тексту тощо. Порушення цих та інших операцій мовотворення спричинює порушення писемного мовлення.