Методика викладання образотворчого мистецтва 13

1. Вправи та завдання на засвоєння графічних виражальних засобів (ігрові, абстрактні композиції, фантастичні персонажі).

Лінія, пляма, тон – основні виражальні засоби в графіці.

1. Пофантазуйте і мовою графіки (лініями, плямами, штрихами) створіть образ клоуна, як на малюнках ваших ровесників. Для роботи використовуйте фломастери.

2. Сьогодні ми з вами будемо виконувати морський пейзаж простим олівцем. Називається наша композиція «Парус». Слід використовувати такі засоби виразності графіки, як лінія, штрих, крапка.

3. Створення малюнку з використання виразних ліній, крапок, штрихів, плям (на вибір учня). Матеріал: простий олівець, фломастер

2. Розкрийте значення підготовчих вправ (тренувальних та навчальних) на уроках образотворчого мистецтва.

Мета підготовчих вправ полягає в тому, щоб навчити дітей правильно тримати олівець і виконувати ним прості графічні дії за зразком та інструкцією вчителя; розташовувати аркуш паперу на площині парти і притримувати його у процесі роботи рукою; користуватися гумкою; малювати за опорними крапками прості предмети;замальовувати контури предметів за трафаретом, не знімаючи його; малювати контури предметів за шаблоном, зафарбовувати їх поверхні; працювати з мозаїкою.

Підготовчі вправи мають велике значення для корекції рухової сфери, удосконалення дрібної моторики та диференційованих рухів пальців, кисті руки; сприяють розвиткові уваги, сприймання, уявлень про форму, колір предметів, розмір, будову складових частин, їхні просторові відношення; уміння слухати вчителя, малювати від руки прості лінії, нескладні малюнки, користуватися основними матеріально-технічними засобами (олівцем, гумкою, зошитом для малювання та ін.).

Корекційно-розвивальну роль відіграють вправи, які включають зображення предметів квадратної, круглої і трикутної форми; вправи, які спрямовані на формування елементарних уявлень про просторові ознаки та відношення; вправи на розпізнавання та називання кольорів; виконання нескладних малюнків; вправи на викладання за показом, за зразком; ігри «четвертий зайвий» тощо.

Інтерес до роботи в учнів значно підвищується, якщо застосовувати нетрадиційні форми роботи, які полегшують процес виконання зображення: малювання долоньками, пальчиками, штампами, ватними тампончиками; ниткографія; малювання «по мокрому»; малювання восковими крейдочками; «набризгом» тощо (за вибором вчителя).

3. Вимоги програми щодо знань та уявлень учнів початкових класів про види, жанри мистецтва, їх виражальні засоби.

У 1-2 класах учні ознайомилися з творами живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва та архітектури. Тому засвоєння програми 3-го класу передбачає актуалізацію раніше набутих знань, їхнє поглиблення та розширення завдяки уявним подорожам до майстерень митців і перевтіленн учнів на художників – графіків, живописців; скульпторів тощо. Це дозволяє органічно продовжити формування художньої компетентності учнів щодо основ образотворчої грамоти. Із основними жанрами образотворчого мистецтва (пейзаж, портрет, натюрморт, анімалістичний жанр) учні учні ознайомлюються на пропедевтичному рівні.

Крім того, програмою передбачено ознайомленн зі специфікою роботи з графічними, живописними та іншими матеріалами й техніками; збагачення засобів композиційної організації площини, ускладнення палітри кольорів.

У 4-му класі розширюється коло відомостей про основні жанри образотворчого мистецтва.

Види образотворчого мистецтва: живопис, графіка, скульптура, архітектура, дизайн, декоративно-ужиткове мистецтво.

4. Особливості побудови та пропорцій, послідовність зображення свійських тварин.

Малювання тварин, як і птахів, потрібно починати з іграшок і чучел у профіль. Малюнок починають з розміщення зображення на аркуші паперу, визначення загальної величини і пропорцій тіла тварин. Осьовими лініями визначають положення в просторі тулуба, голови, ніг тварин, узагальнено зображують їхню форму.

Перевіривши і уточнивши за натурою визначені пропорції тіла, їхній взаємний зв'язок, промальовують необхідні деталі і виявляють об'ємність форми світлотінню.

Послідовність роботи тривалого рисунку тварини з натури чи з опудала можна сформулювати так: відносно до композиційного задуму і формату листка потрібно виділити кордони зображення, легкими штрихами намітити загальні обриси форм тварини, з врахуванням його рухів, слідкуючи за тим, щоб фігура була стійко поставлена. Потім визначають співвідношення частин тіла: встановлюють довжину тулуба і знаходять його ширину, розміри голови, помічають лапи і хвіст. Вишукуючи співвідношення частин тіла, слід починати з найбільш масивних частин, необхідно проводити роботу від загального до конкретного, від головного до другорядного, від великих частин до малих, піклуючись про цільність рисунку.