План

1. Основні завдання та принципи реабілітаційної педагогіки

2. Педагогічні основи реабілітації хворих на алкоголізм

2. Педагогічні основи реабілітації хворих на алкоголізм

Найзагальніше визначення реабілітації дане у резолюціях IX Наради міністрів охорони здоров'я і соціального забезпечення соціалістичних країн як системи державних, соціально-економічних, медичних, педагогічних і інших заходів, направлених на попередження розвитку патологічних процесів, ефективне і раннє повернення хворих і інвалідів в суспільство і до суспільно корисної праці.

Реабілітація - це комплексна і багаторівнева, етапна і динамічна система взаємозв'язаних компонентів, об'єднаних в рамках однієї концепції єдністю цілей, і принципів, методів і процесів. У загальній програмі реабілітацій-них заходів виділяють 3 етапи: відновне лікування, реадаптацію, реабілітацію. Реабілітація хворих на алкоголізм - це система заходів медичного, психологічного і соціального характеру, що проводяться після виникнення захворювання, а також направлених на його профілактику. У реабілітації хворих на алкоголізм можна виділити медичний, професійний і соціальний етапи. На першому з них застосовуються загальновідомі заходи терапії і ізоляції. На етапі професійної реабілітації в абсолютній більшості випадків проводиться не навчання нової професії, а закріплення на колишньому місці роботи. Нарешті, соціальний етап реабілітації включає переорієнтацію відносно традицій, обрядів і культурних цінностей .

У реабілітації хворих на алкоголізм досягнуті певні успіхи, але ця проблема вимагає рішення ще багатьох задач організаційного і методичного порядку. Прийняті в даний час рекомендації, але питанням медикаментозної, соціальної і професійної реабілітації хворих на алкоголізм ще не увійшли до повсякденної практики наркологічних установ. Не менш важливі методичні підходи до реабілітаційних програм і втілення їх в життя.

Найглибше і послідовно дослідження проблем реабілітації хворих на алкоголізм проводиться в області Томська. Виходячи з принципу поєднання протиалкогольного медикаментозного лікування з професійною і соціальною реабілітацією хворих на хронічний алкоголізм в психіатричній лікарні Томська на початку 70-х років був створений наркологічний комплекс, який включає диспансерне наркологічне відділення, відділення при обласній психіатричній лікарні і стаціонар на базі взуттєвої фабрики.

Для підвищення ефективності реабілітаційних програм, чіткішого розподілу сил і засобів наркологічної служби, оптимальної диференціації і інтеграції зусиль лікарів і середнього медичного персоналу в області Томська упроваджений принцип територіального (район, місто, область) амбулаторно-стаціонарного наркологічного об'єднання (ТАСНО). Його структура носить функціональний блоковий характер, що дозволяє диференційовано здійснювати динамічний комплекс медикаментозних, психологічних і соціально-трудових дій. З метою оптимізації реабілітаційної роботи складені режими спостережень і варіанти відновної терапії хворих на алкоголізм в наркологічних стаціонарах при промислових підприємствах, що є адаптованими режимами і програмами реабілітації для психічно хворих, розроблені Е. Д. Красиком.

Структура ТАСНО. включає чотири основні блоки, що тісно взаємодіють між собою.

1. Консультативно-діагностичний блок об'єднує кабінет функціональної діагностики, клініко-біохімічну лабораторію і кабінети фахівців (невропатолога, терапевта, психолога). Задача співробітників цього блоку - в найкоротші терміни (2-3 дні) провести повне обстеження, виявити соматичні і неврологічні відхилення, визначити ступінь інтоксикації організму хворого. Основною метою даного блоку є коректування початого дезинтоксикаційного, симптоматичного лікування, додання йому психотерапевтичної спрямованості, рішення питання про трудовлаштування на час лікування. Ті ж задачі стоять при виборі реабілітаційних програм, особливо для медикаментозного лікування хворих без відриву від основного виробництва.

2. Блок інтенсивної терапії і активних методів лікування об'єднує лікувальні і процедурні кімнати, палати інтенсивної терапії, кабінети фізіотерапії, психотерапії, хірургічний. Основні задачі блоку - інтенсивно провести дезинтоксикаційні заходи і перевести хворого на комплексну протиалкогольну терапію на фоні загальнозміцнюючого, симптоматичного лікування.

3. Блок трудової реабілітації працює в тісному контакті з відділом кадрів, начальниками і майстрами цехів. За свідченнями соматичного і неврологічного характеру активно розв'язуються питання трудовлаштування хворих; медичні працівники беруть участь в зборах бригад і цехів; велике значення надається організації роботи ради самоврядування і внутрішньо відділових занять хворих.

Після закінчення курсу лікування хворих співробітники блоку активно займаються їх трудовлаштуванням на підприємствах з допомогою не тільки прямих контактів з адміністрацією, але і міських бюро трудовлаштування.

4. Блок соціальної реабілітації об'єднує працівників амбулаторної служби, культтерапевтів і соціотерапевтів. Тут розв'язуються такі питання, як отримання паспорта, відновлення на роботі .Амбулаторна наркологічна служба об'єднання, здійснююча активне динамічне спостереження за хворими і їх диспансеризацію, вирішує питання, що стосуються також профілактичного прийому, роботи психотерапевтичних груп в рамках клубу тверезості.

Такий розподіл сил і засобів Томська ТАСНО допомагає здійснювати цілеспрямовану реабілітаційну дію на хворих на алкоголізм, полегшує управління реабілітаційним процесом, підвищує професійний рівень лікарів і середнього медичного персоналу.

Отже, відповідно до клінічних свідчень призначаються диференційовані режими і програми реабілітації хворих на алкоголізм.. І. Прядухин виділив три основні режими: лікувально-охоронний, лікувально-активуючий, лікувально-трудовий.

1. Лікувально-охоронний режим. Залежно від клінічного стану хворого передбачаються постільний і щадний режими:

а) постільний режим показаний при передпсихопатичних, психічних і депресивних станах, різко вираженому абстинентному синдромі, а також при потребі у фізичному комфорті, рецидиві захворювання з компульсивним вабленням до алкоголю, стані після вираженої алкоголь-тетурамовоновою реакцією; реабілітаційні програми, вживані при цьому режимі, перш за все медикаментозні і соціальні (дозована індивідуальна психотерапія); трудові програми при цьому режимі не рекомендуються.

б) щадний режим призначається при абстинентному синдромі легкого ступеня, потреби в психічному комфорті, алкогольному ексцесі під час лікування, сильномувабленні до спиртного, соматоневрологічних розладах і ускладненнях; при цьому режимі в числі медикаментозних програм застосовуються: комплексна терапія, що копіює психофармакотерапію, інсульнотерапія і фізеотерапія. З професійних програм маються на увазі дозована працетерапія внутрі відділення, а з соціальних - індивідуальна і групова психотерапія, дозована культтерапія і лікувальна фізкультура.

2. Лікувально-активуючий режим. Він передбачений на етапі становлення ремісії з установкою на тверезість при соціально-трудовій дезадаптації на фоні стабільного рівня світлого проміжку. Арсенал реабілітаційних заходів при цьому режимі вельми різноманітний. З медикаментозних - загальнозміцнююча, стимулююча, тонізуюча терапія, психотропні засоби, симптоматичне лікування, фізіотерапія, умовно-рефлекторна і сенсибілізуюча терапія.

Професійні програми передбачають раціональне трудовлаштування на промислових об’єктах за фахом, а також на промислових підприємствах з трудовим навчанням нової професії або відновленням колишньої.

3. Лікувально-трудовий режим призначається для стабілізації і поглиблення ремісії, твердої установки на тверезість. При цьому режимі максимально використовуються всі реабілітаційні програми: медикаментозні, професійні і соціальні. У числі останніх - індивідуальна і колективна психотерапія з хворими і їх родичами, зміцнення соціальних зв'язків (сімейних, виробничих, юридичних), проводяться індивідуальні, сімейні, групові і колективні культурні заходи, організація тематичних вечорів відпочинку, концертів і зустрічей з колишніми хворими, спортивні заходи з організацією змагань.

Отже, доречно сказати, що ефективність реабілітації багато в чому залежить від її спрямованості на максимально раннє виявлення найуразливішого контингенту і своєчасну психопрофілактичну роботу з ним. Тому, реалізація перерахованих напрямів дозволить істотно поліпшити реабілітацію хворих на алкоголізм.

Також, важливе місце в системі реабілітації хворих на алкоголізм займає ситуативно-психологічний тренінг, сприяючий подоланню анозогнозії, аутоїдентифікації патологічного ваблення до алкоголю, навчання пацієнтів способам боротьби з ним. Тим самим методика є основою для профілактики рецидивів захворювання. Ситуативно-психологічний тренінг хворих на алкоголізм направлений на рішення наступних задач: підвищення ступеня усвідомлення хворими у себе патологічного ваблення до алкоголю і виявлення конкретних ознак його актуалізації; виявлення типових індивідуальних чинників актуалізації патологічного ваблення до алкоголю і навчання методам протидії ним; вироблення аутогенної релаксації і використовування її для боротьби з патологічним вабленням до алкоголю. Тривалість курсу складає 3 заняття, тривалість одного заняття 1,5-2 год.

Основними складовими ситуативно-психологічного тренінгу стали: групові дискусії, ролеве відтворення основних ситуацій і станів, сприяючих актуалізації патологічного ваблення до алкоголю, аутогенне тренування.

Застосування ситуативно-психологічного тренінгу дозволяє підвищити ефективність терапевтичних і реабілітаційних заходів, своєчасно попереджувати загострення патологічного ваблення до алкоголю і попереджати рецидиви алкоголізму.

Реалізовуючи профілактичний потенціал реабілітації, останнім часом з'являються програми, направлені на комплексну роботу з уразливим з погляду алкоголізації контингентом.

У останнє десятиліття в лікувально-реабілітаційній роботі з хворими на алкоголізм все більш рельєфно виступає тенденція розширення використовування немедикаментозних методів і, зокрема, різних варіантів лікувальної фізкультури і спортивних ігор. Показанням до застосування спортивних програм є і що знаходиться у 50-60% хворих на алкоголізм працездатного віку зниження фізичної працездатності. Причиною зниження працездатності, мабуть, є функціональна неповноцінність міокарду з порушенням метаболічних процесів і зниженням його скоротливої функції під впливом токсичної дії алкоголю, а також порушення адаптаційних механізмів, уповільнення пристосованої реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження . 

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 12

Безкоштовна робота

Закрити

Реабілітаційна педагогіка

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.