Професійна компетентність вчителя початкових класів у педагогічній теорії і практиці

ВСТУП

Реформування освіти в Україні є частиною процесів оновлення освітніх систем, пов’язаних з визнанням значимості знань як рушія суспільного добробуту та прогресу. Ці зміни стосуються створення нових освітніх стандартів, оновлення та перегляду навчальних програм, змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, форм і методів навчання. Стає очевидним, що досягнення мети сучасної освіти пов’язане з особистісним потенціалом учителя, його загальною та професійною культурою, без яких неможливе вирішення наявних проблем навчання та виховання відповідно до нових освітніх парадигм.

Формування і розвиток професійної компетентності вчителя виступають сьогодні однією з центральних проблем у цілісній системі безперервної освіти. Її актуальність пояснюється необхідністю вирішення протиріччя, що створилося, між новими вимогами, запропонованими до педагогічної діяльності, самого вчителя як цілісної особистості, суб'єкта освітнього процесу, здатного до професійно-особистісного самовизначення і саморозвитку, конструювання і здійснення гуманістично спрямованих систем і технологій, і реальним рівнем професійної компетентності вчителя, його готовності вирішувати завдання школи.

Сучасна освітня система має відповідати високим вимогам суспільства до особистості педагога. Стає очевидним, що досягнення цілей сучасної освіти багато в чому пов'язано з особистісним потенціалом вчителя, його загальною та професійною культурою. Перехід до нової освітньої парадигми, домінуючим чинником якої є культура, виховання «людини культури», визначає орієнтири вищої педагогічної освіти.

Динаміка розвитку сучасного суспільства зумовлює інтенсивні пошуки освітніх технологій виховання творчої особистості, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку її культури, здатності до ефективної взаємодії у професійній діяльності.

Характерними відмінностями кінця ХХ — початку ХХІ століття є зміни в системі освіти: її спрямованості, цілях, змістові, значною мірою орієнтують на вільний розвиток особистості, творчу ініціативу, самостійність, конкурентоспроможність майбутнього педагога.

Питання визначення професіоналізму, оцінки професійної компетентності і діяльності вчителя стали в центрі вивчення психологів, фізіологів, спеціалістів-практиків. Національна освіта і наука прагнуть досягти подальшого поступу у світі сучасних знань з певної проблеми. Саме педагогічні працівники мають стати основною рушійною силою відродження та створення якісно нової національної освіти.

Професія вчителя, призначення якої – виховувати підростаюче покоління, вимагає від людини бути громадянсько-зрілою особистістю, якій мають бути притаманні ідейно-моральні якості, вона має усвідомлювати свої права, обов'язки, відповідальність перед державою, суспільством, самим собою, а також володіти сформованою професійною компетентністю, щоб відповідати тенденціям розвитку українського суспільства.

Сучасному учителеві необхідні гнучкість і нестандартність мислення, вміння адаптуватися до швидких змін умов життя. А це можливо лише за умови високого рівня професійної компетентності, наявності розвинених професійних здібностей. Ця проблема зафіксована у державній національній програмі "Освіта", де наголошується, що один з головних шляхів реформування освіти полягає в необхідності "підготовки нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їх професійного та загальнокультурного рівня".

У Концепції загальної середньої освіти зазначена необхідність розв'язання проблеми підготовки вчителя, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, постійно дбає про своє особистісне і професійне зростання, уміє досягти нових педагогічних цілей.

Сучасне суспільство вимагає особистості, яка не тільки поінформована з певних галузей знань, а й здатна свідомо пізнавати оточуючу дійсність, що швидко змінюється, особистості, яка осмислено зберігає ті цінності, які накопичило людство і, в той же час розуміє результати своєї діяльності з погляду особистого вкладу у збереження та створення нових суспільних цінностей. Для досягнення такої мети необхідна цілеспрямована діяльність освітян, що також вимагає зміни у підготовці педагогічних кадрів, особливо в підготовці вчителів початкових класів, які закладають основи розвитку особистості, здатної жити, працювати у швидкоплинних умовах сьогодення.

Реалії сьогоднішнього розвитку суспільства спонукають до реалізації різних підходів в професійній освіті майбутніх педагогів, педагогічна діяльність яких передбачає здатність освоювати нову інформацію, оволодівати і впроваджувати нові методи навчання і виховання, що враховували б соціальні та культурні зміни, які відбуваються в країні.

Головна мета державної політики у сфері освіти відповідно до Державної національної програми "Освіта" ("Україна ХХІ століття") полягає у визначенні стратегії розвитку освіти в Україні на перспективу ХХІ століття, створенні життєздатної системи безперервного навчання й виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпеченні можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формуванні інтелектуального та культурного потенціалу нації.

Вимоги до учителя в Україні сформовані у ряді документів і законів. У них передбачено, що «педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати професійні обов'язки в навчальних закладах системи загальної середньої освіти».

На початку XXI століття з'явився новий напрям у теорії педагогічної освіти — компетентнісний підхід, у контексті якого реалізація змісту педагогічної освіти має забезпечити формування у майбутніх фахівців ряду взаємопов'язаних ключових компетентностей (здатностей кваліфіковано працювати чи розв'язувати завдання): професійної, особистісної, соціальної, комунікативної, етичної тощо (Н.Бібік, О.Овчарук, О.Пометун, О.Савченко, Л.Хоружа та ін.)

Проблема формування ключових, загально-предметних та предметних компетентностей учнів завжди була у центрі уваги українських науковців – Т. Байбари, Н. Бібік, О. Біди, С. Бондар, М. Вашуленка, І. Гудзик, Л. Коваль, О. Локшиної, О. Онопріенко, О.Овчарук, О. Пометун, К. Пономарьової, О.Савченко, С. Трубачевої та ін.

Окремі аспекти професійної компетентності вчителя початкових класів розглядалися в працях Н. Кічук, Є. Клімова, А. Макарової, Л. Митіної, Л.Онищук, С. Рубінштейна, С. Смирнової, І. Харламова та ін., професійної компетентності – С. Вітвицької, Л. Калініної, І. Халимон та ін. Процес формування особистості педагога став предметом наукового дослідження О.Дубасенюк, В. Орлова, Л. Рувинського, В. Семиченко, В. Якуніна. Становлення й розвиток педагогічної майстерності вивчали Є. Барбіна, І.Зязюн, Н. Тарасевич та ін. Проблеми формування професійно-педагогічної культури педагога аналізувалися в працях В. Кан-Калика, Н. Кузьміної, О.Рудницької, Р. Шакурова. Підготовці майбутніх учителів до роботи з обдарованими дітьми присвятили свої дослідження О. Антонова, В. Моляко, О. Музика; професійній готовності до педагогічної праці – К. Дурай-Новакова, Л. Кондрашова, В. Сластьонін; порівняльному аналізу моделей професійної підготовки вчителя – Н. Абашкіна, Л. Пуховська та ін. У наукових дослідженнях І. Багаєвої розкрито проблеми розвитку професіоналізму педагогічної діяльності, а в працях О. Анісімова, З.Курлянди – зміст формування професійно значущих якостей майбутнього вчителя.

Шкільний учитель має надзвичайні потенційні можливості впливати на формування особистості, світогляду, політичних переконань, настроїв і моралі підростаючого покоління. Але реалізація цих можливостей залежить в кожному окремому випадку від особистих якостей педагога, реальну роль відіграють його талант, любов до дітей, бажання працювати. Окрім цього, височінь соціального положення професії педагога, її престиж залежить від тієї системи суспільних відносин, у якій живе і працює вчитель.

Завдяки науковим розробкам з’ясовано, що близько третини учителів мають низький рівень професійної компетентності, більше половини – середній, і лише 10-15% – високий. Це і є категорія педагогів, здатних до реалізації інноваційних освітньої політики. Поняття професійної компетентності вчителя формулюється в педагогічному словнику наступним чином: «володіння вчителем необхідною кількістю знань, вмінь і навичок, що визначають сформованість його педагогічної діяльності, педагогічного спілкування і особистості вчителя як носія певних цінностей, ідеалів і педагогічної свідомості» [8].

Поняття професійної компетентності вчителя формулюється в довідковій літературі наступним чином: «володіння вчителем необхідною кількістю знань, вмінь і навичок, що визначають сформованість його педагогічної діяльності, педагогічного спілкування і особистості вчителя як носія певних цінностей, ідеалів і педагогічної свідомості»[12]. Проте єдиного підходу до визначення поняття «професійна компетентність вчителя» нема.

На думку В.А. Адольфа «професійна компетентність — це складне утворення, що включає в себе комплекс знань, вмінь, властивостей і особистісних якостей, які забезпечують варіативність, оптимізацію та ефективність побудови навчально-виховного процесу» [56].

Професійно компетентний вчитель початкових класів є чи не найголовнішою частиною української інтелігенції, яка дієво впливає на формування нації, молодшої її частини — дітей і молоді. Закономірно, що саме педагоги мають стати своєрідним еталоном, взірцем не тільки для молоді, а й для старшого покоління, носіями культури. Запорука ефективності навчально-виховного процесу — професійна компетентність вчителя, яка розширює можливості вчителів розв'язувати проблеми і конфлікти, що виникають у професійній діяльності і взагалі в особистому житті. Покликання педагога не тільки і не стільки передача знань, умінь і навичок, але і всебічний гармонійний розвиток здібностей та можливостей учня, виховання порядного, відповідального, свідомого громадянина країни.

Об'єкт дослідження: професійна компетентність вчителя початкових класів.

Предмет дослідження: шляхи і умови формування професійної компетентності вчителя початкових класів у педагогічній теорії і практиці.

Мета дослідження: висвітлити проблеми професійної компетентності вчителя початкових класів у педагогічній теорії і практиці.

Завдання:

1. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури науково обґрунтувати сутність поняття „професійна компетентність вчителя» і висвітлити проблеми професійної компетентності вчителя початкових класів у педагогічній теорії і практиці;

2. Теоретично обґрунтувати педагогічні умови формування професійної компетентності вчителя.

3. Визначити роль професійної компетентності вчителя початкових класів.

4. Виявити шляхи підвищення професійної компетентності вчителя початкових класів.

Методи дослідження:

теоретичні — загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, класифікація історико-педагогічних джерел, архівних документів, матеріалів періодичних видань), що дозволило узагальнити та систематизувати погляди вітчизняних педагогів на проблему, яка розглядається;

емпіричні — спостереження для виявлення та врахування.

Новизна дослідження та практична значущість полягають у тому, що формування професійної компетентності вчителя початкових класів забезпечує ефективність навчально-виховного процесу, сприяє різнобічному розвитку особистості учнів початкових класів.

Структура роботи: Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел до 1 та 2 розділу, список використаних джерел до 3 розділу, додатків.