Зміст

1. Управління прибутком від різних видів діяльності

2. Облігації

3. Аналіз фінансового стану підприємства

4. Оцінка та управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства

1. Управління прибутком від різних видів діяльності.

Прибуток - це частина чистого доходу, що залишається підприємству після відшкодування всіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності.

Прибуток підприємства - це перевищення доходів від його діяльності над сумою витрат; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.

Фінансові результати від операційної діяльності складаються у підприємства згідно з формулою:

По.д.= П вал - АВ - ЗВ + ОД - ОВ ,

де По.д - фінансові результати (прибуток) від операційної діяльності;

П вал - валовий прибуток;

АВ - адміністративні витрати;

ЗВ - витрати на збут;

ОД - інші операційні доходи;

ОВ - інші операційні витрати.

У зв'язку з реформуванням бухгалтерського обліку і застосу­ванням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) дещо змінилося традиційне розуміння таких понять, як доходи, витрати, відшкодування.

На підприємстві використовуються такі показники фінансових результатів:

-доходи від реалізації продукції;

-доходи від інших операцій;

-доходи від надзвичайних операцій;

-прибуток на одиницю продукції;

-прибуток від реалізації продукції;

-прибуток від операційної діяльності;

-прибуток від звичайної діяльності;

-прибуток від надзвичайних подій;

-оподаткований прибуток;

-чистий прибуток.

Існують ще інші види прибутків:

-прибуток від реалізації цінних паперів;

-неоподаткований (пільговий) прибуток;

-нерозподілений прибуток.

Перші два види прибутку відображаються в журналі-ордері № 15, останній - у балансі.

Отже, прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства представляє собою різницю між загальною сумою доходів і затратами на виробництво і продажу продукції з урахуванням збитків від різних господарських операцій.

Для реальної оцінки рівня прибутковості організації користуються методами комплексного аналізу прибутку по техніко-економічним факторам.

Основне джерело доходів підприємства – виручка від продажу продукції. Вона обчислюється у діючих цінах. В умовах ринкової економіки цей показник стає одним із найважливіших показників господарюючого суб’єкту. Даний показник створює зацікавленість трудового колективу не стільки у зростанні обсягу виробництва, як у зростанні обсягу реалізованої продукції (с урахуванням зниження залишків нереалізованої продукції). Виручка від реалізації може обчислюватися різними методами у залежності від ринкових умов господарювання, наявності чи відсутності договорів, шляхів просування товарів на ринок.

Традиційний метод виручки від реалізації полягає у тому, що реалізація вважається здійсненою у міру оплати продукції і поступлення грошей чи на рахунок підприємства у банк, чи готівкою у касу. Поряд з цим виручка від реалізації може бути обчислена у міру відвантаження продукції покупцю і пред’явленню йому розрахункових документів.

Обсяг виручки від реалізації продукції залежить не тільки від кількості і якості виготовленої і реалізованої продукції, а й від рівня цін.

Ціна – важливий фактор, від якого залежить рівень прибутку. На сьогодні діють вільні ринкові ціни, державне регулювання цін застосовується лише до вузького кола товарів, які виготовляються як правило підприємствами-монополістами. Ціни можуть бути оптовими (відпускними) і роздрібними. Варто враховувати два можливих методи встановлення цін: затратний (передбачає покриття всіх затрат, надбавку, що забезпечує певну прибутковість і рентабельну роботу підприємства без урахування попиту і пропозиції) та ринковий (з урахуванням конкуренції, обсягу продаж, еластичності попиту, рівня беззбитковості).

Крім виручки від реалізації продукції, в результаті основної діяльності можуть поступати проценти по виданим комерційним кредитам, аванси від покупців, суми у погашення дебіторської заборгованості та інші надходження.

Поряд з основною діяльністю підприємство займається інвестиційною і фінансовою діяльністю, в результаті чого теж утворюються певні види доходів.

Від інвестиційної діяльності можуть поступати доходи від продажу основних фондів, нематеріальних активів, дивіденди, проценти від довгострокових фінансових вкладень, від погашення раніше виданих кредитів та інші.

В результаті фінансової діяльності поступають доходи від випуску і реалізації акцій, облігацій та інших цінних паперів.

Всі потоки грошових засобів по трьох сферах пов’язані між собою і перетікають із однієї сфери в іншу.

Розглянемо як перераховані категорії відображаються у бухгалтерській звітності підприємства.

Так, стаття "Доходи (виручка) від реалі­зації" формується від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності. Тут також відображаю­ться суми знижок, наданих покупцям.

Крім доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), під­приємство може мати також інший дохід від операційної діяльності.

До інших операційних доходів належать: доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій); від операційної оренди активів; від операційної курсо­вої різниці за операціями в іноземній валюті, суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських догово­рів, які одержано від боржників, або коли є рішення суду, арбіт­ражного суду про їх стягнення; доходи від списання кредиторсь­кої заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних грантів і субсидій, інші доходи від операційної діяльності.

Статтю "Доходи від участі в капіталі" призначено для уза­гальнення інформації про доходи від інвестицій, здійснених в асоційовані, дочірні або спільні підприємства.

До статті "Інші фінансові доходи" входять доходи, які вини­кають у ході фінансової діяльності підприємства, зокрема диві­денди, відсотки тощо.

Інші доходи від звичайної діяльності формуються з доходів від реалізації фінансових інвестицій, реалізації необоротних ак­тивів, майнових комплексів, неопераційної курсової різниці, бе­зоплатно одержаних активів.

Стаття "Надзвичайні доходи" використовується для відобра­ження доходів, які виникли внаслідок надзвичайних подій (сти­хійні лиха, пожежі, техногенні аварії і т. д.).

Витрати на виробництво і продаж продукції, що визначають собівартість – важливий фактор, що впливає на формування прибутку.

Національні економічні стандарти визначають витрати підприємства як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками.

Як трактується поняття «валові витрати» у Законі «Про оподаткування…»? Це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваний як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які, в свою чергу, купуються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Сюди включають будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції.

У чому різниця між витратами виробництва та валовими витратами? Вартість придбаних запасів відноситься до валових витрат відразу після оприбуткування на склад або за фактом оплати. А у витрати виробництва вони переходять по мірі їх списання та перенесення вартості на новостворену продукцію.

Витрати підприємства на рівні виробничих структурованих підрозділів виступають у формі виробничої собівартості продукції.

За вартісною формою продукція підприємства складається з трьох частин:

вартості витрачених засобів виробництва;

вартості продукту, створеного необхідною працею;

вартості продукту, створеного додатковою працею.

Перша частина вартості є результатом минулої, уречевленої праці, дві інші – результатом живої праці. Необхідний продукт – це предмети і послуги, які задовольняють особисті потреби працівників та їх сімей. Додатковий продукт – це продукт, який використовується для покриття суспільних витрат виробничого і культурно-побутового призначення для збільшення національного багатства в інтересах кожного громадянина і всього суспільства.

Витрачені в грошовій формі затрати на витрачені засоби виробництва, оплату праці, соціальні заходи становлять собівартість продукції. Іншими словами, собівартість – сума всіх затрат на створення продукції, виражена в грошовій сумі.

Собівартість продукції – об’єктивна економічна категорія. Її існування зумовлене, насамперед, тим, що кожне підприємство повинно в рамках собівартості замістити витрачені ним ресурси, щоб безперервно продовжувати виробництво. Економічне значення собівартості полягає і в тому, що вона показує величину витрат підприємства на виробництво продукції.

Класифікація витрат підприємства здійснюється з метою організації планування, бухгалтерського обліку, калькулювання та аналізу собівартості виготовленої продукції, наданих послуг .

Витрати класифікуються за такими ознаками:

–Види діяльності підприємства;

–Місце виникнення витрат;

–Подібність складу витрат.

За місцем виникнення витрати класифікують:

–Витрати основного виробництва;

–Витрати допоміжного виробництва;

–Витрати другорядних виробництв.

Витрати основного виробництва – витрати структурних підрозділів підприємства, які безпосередньо приймають участь у виготовленні продукції, включаючи витрати, пов’язані з управлінням, організацією та обслуговуванням виробництва.

Витрати допоміжного виробництва – витрати структурних підрозділів підприємства, які зайняті забезпеченням процесу основного виробництва, витрати пов’язані з управлінням, організацією та обслуговуванням виробництва:

–Технічний огляд;

–Технічне обслуговування;

–Ремонт власних та орендованих машин, механізмів та устаткування.

Витрати другорядних виробництв – витрати структурних підрозділів підприємства, що безпосередньо не беруть участі у виготовленні продукції. Витрати основного та допоміжних і другорядних виробництв, продукція яких в подальшому використовується, є неробочими витратами основної діяльності підприємства і включаються в виробничу собівартість виготовленої продукції

На які групи поділяють витрати для визначення фінансових результатів та оцінки запасів? вичерпні і невичерпні, прямі і непрямі, основні і накладні, собівартість продукції і витрати періоду.

Які витрати відносять до витрат звітного періоду? Їх визнають одночасно із отриманням доходу, для якого вони здійснювалися. Якщо їх не можна прямо пов’язати з доходами певного періоду, то відображають у складі витрат того звітного періоду, коли вони були здійснені. Якщо витрати приносять вигоди протягом кількох періодів, то їх визначають шляхом систематичного розподілу (амортизації).

Дати визначення вичерпних і невичерпних витрат. Вичерпні – витрати, які принесли дохід в даному періоді і втратили здатність приносити дохід у майбутньому (актив балансу – у вигляді собівартості продукції, у звіті про фінансові результати). Невичерпні – витрати, що можуть приносити дохід у майбутньому. Відображаються у активі балансу у вигляді запасів і зарплати.

Що включають у витрати періоду та виробничу собівартість? Виробнича собівартість (виробничі витрати) : прямі матеріальні, пряма зарплата, інші прямі витрати, загально виробничі витрати. Витрати періоду (витрати діяльності): адміністративні витрати (витрати на відрядження адміністрації, ремонт, опалення, страхування майна, охорону), витрати на збут (витрати пакувальних матеріалів, ремонт тари, реклама, маркетинг, транспортування готової продукції), інші операційні витрати (на дослідження, собівартість реалізованої валюти, запасів, безнадійна дебіторська заборгованість, втрати, штрафи, пені, неустойки, матеріальна допомога, витрати на об’єкти соціально-культурного призначення).

Дати визначення прямих і непрямих витрат? Прямі витрати – це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкту витрат економічно можливим шляхом. Непрямі – навпаки. Поділяються на такі категорії залежно від обраного об’єкту витрат.

Дати визначення основних і накладних витрат. Основні витрати – це праця робітників, затрати матеріалів і виробничого обладнання, це прямі витрати на виробництво продукції. Накладні – пов’язані із організацією, управлінням та обслуговуванням процесу виробництва. Виробничі накладні – допоміжні матеріли, на обслуговуючий персонал, ремонт і утримання будівель. Інші – невиробничі накладні витрати, тобто витрати періоду.

Важливою є класифікація витрат на змінні і постійні у залежності від обсягу виробництва чи обсягу діяльності підприємства.

Залежність витрат підприємства від обсягів господарської діяльності та їх класифікація для потреб планування наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Залежність витрат від зміни обсягів господарської діяльності

Обсяг господарської діяльності Змінні витрати Постійні витрати Витрати по підприємству
Всього по підприємству На одиницю продукції Всього по підприємству На одиницю продукції Всього по підприємству На одиницю продукції
Зростає Збільшуються Постійні Постійні Зменшуються Збільшуються Зменшуються
Зменшується Зменшуються Постійні Постійні Збільшуються Зменшуються Збільшуються

У звітності підприємства представлено класифікацію витрати за однорідними економічними елементами.

Витрати операційної діяльності групуються за наступними еко­номічними елементами:

-матеріальні витрати;

-витрати на оплату праці;

-відрахування на соціальні заходи;

-амортизація;

-інші операційні витрати.

Це групування є єдиним для всіх видів економічної діяльності.

Зміст їх розкривається у «Методичних рекомендаціях …».

Крім групування витрати за економічними елементами практикується групування затрат за калькуляційними статтями, тобто за цільовим призначенням витрат.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), гру­пуються за статтями калькуляції. Перелік і склад статей калькулю­вання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлю­ються підприємством. Наприклад, підприємство може формувати ви­робничу собівартість за наступними статтями калькуляції:

-сировина та матеріали;

-купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та ор­ганізацій;

-паливо й енергія на технологічні цілі;

-зворотні відходи (вираховуються);

-основна заробітна плата;

-додаткова заробітна плата;

-відрахування на соціальні заходи;

-витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

-загальновиробничі витрати;

-втрати від браку;

-інші виробничі витрати.

До наведеної вище номенклатури статей калькуляції підприємст­ва можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, тех­нології та організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати кілька статей калькуляції в одну або виділяти з однієї статті кілька статей калькуляції.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 26

Безкоштовна робота

Закрити

Фінансовий менеджмент. Управління прибутком від різних видів діяльності

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.