Препарати вітамінів

У печінці вітамін В6 перетворюється на активну форму – піридоксальфосфат, який бере участь у метаболізмі оксиамінокислот, триптофану, сірковмісних амінокислот, у процесах дезамінування, трансамінування, декарбоксилювання амінокислот, їх транспорті через клітинні мембрани та ін. У центральній нервовій системі вітамін використовується для перетворення глутамінової кислоти (стимулюючий фактор) на g-аміномасляну кислоту (гальмівний фактор), синтезу серотоніну. Він бере участь у синтезі трансферину, який транспортує іон заліза у крові, в утворенні КоА у печінці, у синтезі пуринів, піримідинів, нуклеїнових кислот, утворенні гему.

Явища гіповітамінозу В6 можуть спостерігатися при призначенні протитуберкульозних засобів – похідних гідразиду ізонікотинової кислоти (ізоніазид та ін.), які є його антивітамінами.

Піридоксин у вигляді піридоксину гідрохлориду застосовують при ранніх токсикозах вагітності, при призначенні антибіотиків, препаратів – похідних ГІНК. Він показаний при колагенозах, при гіпохромних анеміях, гепатитах, холециститах, для підсилення скоротливої діяльності міокарда, при рахіті. Його призначають також при патології центральної і периферичної нервової системи, дерматитах, цукровому діабеті. Призначають всередину або парентерально (підшкірно, в м’язи, у вену).

З обережністю піридоксин необхідно застосовувати у хворих на виразку шлунка та дванадцятипалої кишки (підвищує кислотність шлункового соку), при тяжких ураженнях печінки, ішемічній хворобі серця.

Кислота нікотинова – вітамін РР, або вітамін В3, протипелагричний вітамін. У великих кількостях міститься у дріжджах, арахісі, є в овочах, фруктах, м’ясі, молоці, рибі, гречаній крупі. У цих продуктах кислота нікотинова міститься переважно у вигляді аміду. Добова потреба становить 15-20 мг.

Кислота нікотинова входить до складу НАД (нікотинамідаденін¬динуклеотиду) і НАДФ (нікотинамідаденіндинуклеотидфосфату). Ці кофактори входять до складу великої кількості різних дегідрогеназ, що забезпечують перебіг численних метаболічних процесів. Вітамін РР сприяє вивільненню у тканинах гістаміну, активує систему кінінів, що призводить до покращання процесів мікроциркуляції. У великих дозах кислота нікотинова викликає короткочасне розширення судин, особливо верхньої половини тіла, зниження артеріального тиску.

При гіповітамінозі РР розвивається пелагра – захворювання, яке характеризується дерматитом, діареєю, деменцією, глоситом, гастритом тощо.

Нікотинову кислоту застосовують для покращання процесів мікроциркуляції при судинній патології, гіпоксії, спазмах судин кінцівок, головного мозку, нирок. Здатність вітаміну РР покращувати мікроциркуляцію та його гепатопротекторна дія використовується при лікуванні гепатитів, холециститів. Препарат показаний для усунення проявів пелагри, алкоголізму та ін.

Препарат призначають при атеросклерозі, ранах, виразках, які погано загоюються, гастритах зі зниженою кислотністю, інфекційних захворюваннях, ентероколітах, спазмах гладеньких м’язів кишечника, жовчо- сечовивідних шляхів, при гіпоксії, ацидозі.

При тривалому застосуванні кислоти нікотинової для попередження ожиріння печінки необхідно призначати метіонін та інші ліпотропні засоби. При швидкому внутрішньовенному введенні препарату може розвиватися колаптоїдний стан. Тому краще застосовувати нікотинамід, який не викликає подібних явищ. Внутрішньом’язові та підшкірні ін’єкції кислоти нікотинової болючі. При поєднаному застосуванні препарату та антигіпертен¬зивних засобів можливий розвиток ортостатичного колапсу. Кислота нікотинова при прийомі натще та в осіб із підвищеною чутливістю може спричинити почервоніння обличчя та верхньої частини тіла, відчуття жару, кропивницю, парестезії.

Із обережністю препарат призначають при ішемічній хворобі серця та гіпертонічній хворобі. Кислота нікотинова протипоказана при загостренні виразкової хвороби, алергічних реакціях тощо.

Ціанокобаламін, або вітамін В12 (стор. 425), широко використовують для лікування мегалобластичної анемії. Препарат отримують із печінки тварин, де він міститься у значних кількостях, з культур деяких бактерій та грибів. Добова потреба – 1-2 мкг.

Кислоту фолієву, або вітамін Вс (стор. 427), застосовують для лікування мегалобластичної та макроцитарної анемій, хронічних гастроентеритів. Міститься у значній кількості в пивних дріжджах, зеленому горошку, моркві, шпинаті, яйцях, картоплі тощо. Добова потреба становить 2 мг.

Кислота пантотенова – вітамін В5. Джерелами його є дріжджі, печінка, яєчний жовток, ікра, зерна злакових, цвітна капуста. Синтезується мікрофлорою кишечника.

Кислота пантотенова бере участь у синтезі ацетилкоензиму А. Цей кофермент необхідний для нормального перебігу багатьох обмінних процесів: син¬тезу кортикостероїдів, ацетилхоліну, декарбоксилювання кетокислот (піровиноградної, a-кетоглутарової). За його участю здійснюється синтез жирних кислот, які необхідні для утворення фосфоліпідів, синтез холестерину. Завдяки цьому ацетилкоензим А сприяє підтриманню нормальної структури клітинних мембран усіх тканин, у тому числі слизової оболонки кишечника, міокарда, печінки, нирок.

Кислоту пантотенову застосовують у вигляді кальцію пантотенату. Призначають усередину або парентерально при невритах, невралгіях, цукровому діабеті, атонії кишечника, сечового міхура, при ревматизмі, у ситуаціях, коли збільшена потреба у вітаміні (тяжкі інфекції, травми, операції, підвищене фізичне навантаження). Показаний також для лікування алергічних захворювань: бронхіальної астми, сінної лихоманки, дерматитів тощо.

Кислота пангамова – вітамін В15 – належить до вітаміноподібних сполук. У значній кількості міститься у печінці, дріжджах, зернах злакових культур. Явища гіпо- та авітамінозу в людей не описані. У механізмі дії цієї сполуки відіграє роль здатність постачати різні обмінні процеси активними метильними групами. Вітамін В15 покращує ліпідний обмін, проявляє антигіпоксичні властивості. Під його впливом активується біосинтез холіну, метіоніну та креатину, збільшується вміст креатинфосфату у м’язовій тканині, відбувається накопичення глікогену в м’язах і печінці. Використовують у вигляді кальцію пангамату в лікуванні ішемічної хвороби серця, атеросклерозу судин нижніх кінцівок, склерозі мозкових судин. Показаний також при емфіземі легень та пневмосклерозі, при жировій дистрофії печінки, хронічних гепатитах, алкоголізмі, при шкірних та венеричних захворюваннях.

Кислота аскорбінова – вітамін С. Харчовими джерелами вітаміну є чорна смородина, шипшина, агрус, цитрусові, петрушка, перець, капуста тощо.

Аскорбінова кислота синтезується в організмі всіх тварин, за винятком людини, мавпи і морської свинки. Добова потреба становить 50-80 мг. Вона зростає при фізичній і розумовій праці, інфекційних захворюваннях, вагітності і лактації, але навіть у цих випадках не перевищує 150-200 мг.

Всмоктується кислота аскорбінова у тонкій кишці. З підвищенням дози вітаміну до 200 мг всмоктування зростає. При подальшому збільшенні дози воно зменшується до 50-20 %. Накопичується у задній частці гіпофіза, наднир¬кових залозах, печінці, селезінці, підшлунковій залозі, нирках, серці, легенях, скелетних м’язах, щитоподібній залозі, статевих залозах. У печінці вітамін перетворюється на дезоксиаскорбінову та дикетогулонову кислоти. Куріння і алкоголь значно зменшують запаси аскорбінової кислоти в організмі.