Основи медичних знань 4

11. Ревматизм – це системне інфекційно-алергічне зах-ня сполучної тканини з ураженням переважно ССС. Найчастіше на ревматизм хворіють діти у віці 6-15 рр.

Мала хорея. Особливістю ревматизму в дитячому віці є ураження НС у вигляді малої хореї, що розвивається у 11-13% дітей, хворих на ревматизм. Це підкірковий і частково кірковий енцефаліт. Починається він поступово. Виникають швидка втомлюваність, дратівливість, поганий сон, плаксивість. Змінюється характер письма, ходи. Через 2-3 тижні розвиваються гіперкінези (вимушені рухи різних м’язових груп), м’язова гіпотонія, порушується координація рухів.Гіперкінези хар-ться появою гримас, мимовільними рухами тіла і кінцівок, які посилюються під час емоційних станів під впливом зовнішніх подразників, але зникають під час сну. При різко виражених гіперкінезах хворі не можуть стояти, ходити, приймати їжу, може порушитися мовлення. У багатьох дітей спостерігаєтсья гіпотонія м’язів. Її можна виявити при потискуванні руки, за симптомами “кволих плечей”. У дітей часто зустрічаються стерті форми хореї. Гіперкінези і гіпотонія виражені нечітко. Відмічають посіпування окремих м’язів обличчя (моргання або жувальні рухи язиком) чи окремих м’язів кінцівок або тулуба.У типових випадках хорея триває 2-3 міс, часто бувають рецидиви. Ревматична пневмонія, гепатит, гломерулонефрит спостерігається рідко і тільки в активній фазі.

Лікування ревматизму включає три етапи.I етап – лікування активної фази в стаціонарі при ревмокардиті не менше 45 днів, при малій хореї – 2-3 міс.II етап – після виписування із стаціонару хворий продовжує лікування в місцевому ревматологічному санаторії (1-3 міс).III етап – після виписування з місцевого санаторію багаторічне диспансерне спостереження і профіл. лік-ня в кардіоревматологічному кабінеті поліклініки. Дитину з активною фазою ревматизму обов’язково госпіталізують у стаціонар. Обмежити руховий режим. При II-III ступені активності ревмокардиту призначають суворий постільний режим на 1-2 тижні, потім постільний режим ще протягом 2-3 тижнів. Через 1-1,5 міс під контролем функціональних проб дітей переводять на щадний режим. Їжа повинна бути багатою на вітаміни, білки, солі калію. Приймати 5-6 разів на день дрібними порціями, з виключенням алергенів.При малій хореї застосовують увесь комплекс протиревматичного лікування.

Хворим забезпечують повний фізичний і психічний спокій (в окремій палаті). Призначають також броміди, аміназин, фенобарбітал, тіаміну бромід і піридоксин (вітаміни В1 і В6) в/м через день (15-20 ін’єкцій на курс). При зниженні активності процесу хворого переводять до місцевого ревматологічного санаторію (II етап), де протягом 2-3 міс здійснюють медикаментозне (біцилін, протизапальні препарати) лікування в половинній дозі, розширяють режим, проводять загальнозміцнювальні заходи, аеротерапію.Після виписування з санаторію хворого беруть на диспансерний облік у поліклініці (III етап). Проводиться цілорічна біциліно-профілактика протягом 3 років, а потім протягом 2 років сезонна профілактика біциліном і ацетилсаліциловою кислотою. Діти, що перехворіли на первинний ревмокардит, малу хорею, одержують цілорічну біцілінопрофілактику протягом 5 років.

Первинна профілактика – це профілактика виникнення ревматизму у ще здорової дитини. Вона включає заходи, спрямовані на підвищення природного імунітету (повноцінне харчування, правильне чергування праці і відпочинку, загартовування, достатнє перебування на свіжому повітрі, дозовані заняття фізкультурою і спортом, приймання аскорбінової кислоти і полівітамінів) і запобігання стрептоковому інфікуванню (оздоровлення осіб, що оточують дитину, ліквідація скупченості у школі і занять у дві зміни, поліпшення житлових умов); своєчасне і повне лікування стрептококових захворювань у дітей (ангіна, скарлатина, хронічний тонзиліт, хронічний фарингіт тощо). У разі гострого або загострення хронічного тонзиліту, фарингіту призначають постільний режим і курс антибактеріальної та протизапальної терапії (пеніцилін протягом 7 днів, потім біцилін-5).

13. Підготувати все необхідне та гігієнічна обробити руки персоналу, прополоскати хв. носоглотку, спочатку водою потім сольовим розчином. Випльовує цю рідину в склянку, цю проц. повтор тричі для змивів що розу брати 10-15 мл рідини, посадити хв. до світла, ватним тампоном на металевих стержнях потерти носові ходи і занурити їх у склянку зі зігнутий,з мивами, відкрити рот хв. шпателем притримати язик ввести в рот і ватним тампоном протерти задню стінку глотки зняти ватний тампон з металевого стержня і занурити його у склянку із змивами, закрити склянку і відправити в лаб виписавши направлення. Зібраний матер негайно потрібно доправити в лаб в охолодж вигляді.

14. Вірусні гепатити (ВГ) – група антропонозних захворювань з фекально-оральним і раневим механізмом зараження, що супроводжуються інтоксикацією і переважним ураженням печінки, нерідко жовтяницею.Розрізняють ВГ А, В, С, Д і Е, кожен з яких має свого збудника. До цієї групи не належать вторинні гепатити, що їх спричинюють віруси цитомегалії, герпесу, аденовіруси.

Епідеміологія. ВГ А - типова кишкова інфекція, джерелом якої є хвора людина, переважно в початковому періоді хвороби.

Профілактика та заходи в осередку. Раннє виявлення та ізоляцію хворих. Приділити особливу увагу хворим із хронічними захворюваннями печінки, обстежити їх на маркери вірусів гепатиту. Всіх хворих ВГ реєструють у територіальній СЕС, на адресу якої посилають термінове повідомлення.За особами, які були в контакті з хворими на ВГ А, протягом 35 днів з дня роз’єднання ведуть систематичний (не рідше 1 разу на тиждень) медичний нагляд: опитування, термометрія, клінічний огляд з визначенням розмірів печінки і селезінки, оцінки кольору шкіри і сечі; з інтервалом 15-20 днів визначають активність АлАТ і АсАТ у крові, жовчні пігменти у сечі.За особами, контактними по ВГ В, спостерігають протягом 6 міс. з моменту роз’єднання. Особливу увагу приділяють клініко-епідеміологічному і лабораторному обстеженню донорів крові.

В епідемічному осередку ВГ А дітям і вагітним жінкам вводять донорський імуноглобулін у перші 7-10 днів контакту (у віці 1-6 років – 0,75 мл, 7-10 років – 1,5 мл, дітям старшого віку і дорослим – до 3,0 мл) або мефенамінову кислоту, яка є індуктором ендогенного інтерфероноутворення (дітям від 5 до 10 років – по 0,25 г 2 рази на добу 3 дні підряд, дорослим – по 0,5 г 2 рази на добу трьома одноденним курсами з інтервалом 10 днів).В епідемічних осередках ВГ проводять поточну і заключну дезінфекцію. З метою специфічної профілактики ВГ А і ВГ В створені вакцини, які дозволяють знизити рівень захворюваності в кілька разів.