План

Вступ

1. Розвиток української мови

2. Українська мова серед інших мов світу

3. Функції мови

4. Мовна норма

5. Функціональні стилі сучасної української літературної мови

Висновок

Використана література

Функціональні стилі сучасної української літературної мови

Стиль літературної мови – різновид мови (її функціональна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах і обставинах.

Кожний стиль має:

1)сферу поширення і уживання (коло мовців);

2)функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив тощо);

3)характерні ознаки (форма та спосіб викладу);

4)систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, типи речень тощо)

Термін „стиль мовлення” слід розглядати як спосіб функціонування певних мовних явищ. Розрізнення стилів залежить безпосередньо від основних функцій мови – спілкування, повідомлення і дії, впливу.

У межах кожного функціонального стилю сформувалися свої різновиди – підстилі – для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування та реалізація конкретних завдань.

Поряд із функціональними стилями, ураховуючи характер експресивності мовних елементів, виділяємо їх різновиди: урочистий, офіційний, фамільярний, інтимно-ласкавий, гумористичний, сатиричний та ін.

Стилі літературної мови

Розмовний стиль. Використовуєтьсяв усному повсякденному спілкуванні в побуті, у родині, на виробництві. Основне призначення – бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих і побутових стосунків.

Основні ознаки:

-безпосередня участь у спілкуванні;

-усна форма спілкування;

-неофіційність стосунків між мовцями;

-невимушеність спілкування;

-непідготовленість до спілкування;

-використання несловесних засобів;

-використання позамовних чинників;

-емоційні реакції;

-потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, акцентувати головне.

Розмовний стиль поділяється на два підстилі:

1.розмовно-побутовий;

2.розмовно-офіційний.

Типові форми мовлення – усні діалоги та полілоги.

Публіцистичний стиль. Використовується в громадсько-політичній, суспільно—виробничій, культурно-освітній діяльності, навчанні.

Основні ознаки:

-доступність мови і формулювань;

-поєднання логічності доказів і полемічності викладу;

-наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційний характер;

-широке використання художніх засобів;

Публіцистичний стиль за жанрами, мовними особливостями та способом подачі інформації поділяється на такі підстилі:

1.стиль ЗМІ – засобів масової інформації;

2.художньо-публіцистичний стиль;

3.есей (короткі нариси вишуканої форми);

4.науково-публіцистичний стиль;

Художній стиль. Широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті.

Основні ознаки:

-найхарактерніша ознака художнього відтворення дійсності – образність;

-поетичний опис словом навіть у прозових і драматичних творах;

-естетика мовлення, призначення якої – викликати в читача почуття прекрасного;

-зображувальність, конкретно-чуттєве живописання дійсності;

-відсутня певна регламентація використання засобів;

-визначальним є суб’єктивізм розуміння та відображення.

За родами й жанрами літератури художній стиль поділяється на підстилі, які мають особливості мовної організації тексту:

1.епічні (прозові: епопея, казка, роман, нарис);

2.ліричні (поезія, поема, балада);

3.драматичні (драма, трагедія, комедія);

4.комбіновані (ліро-епічний твір, ода);

Науковий стиль. Використовується у науковій діяльності, науково-технічному прогресі, освіті.

Основні ознаки:

-ясність (понятійність) і предметність тлумачень;

-логічна послідовність і доказовість викладу;

-узагальненість понять і явищ;

-об’єктивний аналіз;

-точність і лаконічність висловлювань;

-аргументація та переконливість тверджень;

-однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень;

-докладні висновки.

Науковий стиль унаслідок різнорідності галузей науки та освіти складається з таких підстилів:

1.науковий (реферат, стаття, наукова доповідь), який у свою чергу поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти;

2.науково-популярний – застосовується для дохідливого, доступного викладу інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, із використанням у неспеціальних часописах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів;

3.науково-навчальний – реалізується у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу й не виключає використання елементів емоційності.

Епістолярний стиль. Використовується в приватному листуванні.

Основні ознаки – наявність певної композиції; початок, що містить шанобливе звертання; головна частина, у якій розкривається зміст листа; кінцівка, де підсумовується написане, та іноді постскриптум.

Конфесійний стиль. Використовується в релігії та церкві. Призначення – обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства. Конфесійний стиль від інших відрізняє небуденна урочистість, піднесеність.

Офіційно-діловий стиль – функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

Офіційно-діловий стиль має такі підстилі:

Законодавчий – використовується в законодавчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки.

Дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури.

Юридичний – використовується у юриспруденції.

Адміністративно-канцелярський – використовується у професійно-виробничій сфері, правових відносинах і діловодстві.


Висновок

Розвиток мови особистості – непростий процес. Лише людина, яка невпинно працює над оволодінням мовою, повсякчас прагне правильно говорити, виявляти в усному та писемному мовленні свою індивідуальність, може наблизитись до мовної довершеності. Досягти ж її – ілюзорна мрія, оскільки мова – це океан, який не має меж. Нерозумно вважати, що знаєш рідну мову досконало.

У світі налічується близько трьох тисяч мов, споріднених і далеких одна від одної. Близько спорідненими є східнослов’янські мови (російська, українська, білоруська), близькими до них є інші слов’янські мови (польська, чеська, словацька, болгарська, македонська, сербсько-хорватська, верхньолужицька, нижньолужицька ). В Європі існують ще германські (німецька, датська, шведська, англійська та інші) і романські (французька, італійська, португальська, молдавська, румунська та ін.) мови. Ці групи мов становлять одну сім`ю індоєвропейських мов. Є багато мов інших систем.


Використана література

1.М.Зубков Сучасна українська ділова мова –Харків: Торсінг, 2005.- 448с.

2.І.О.Ладоня Українська мова /навчальний посібник/ К.: Вища школа, 2001р.- 150с.

3.Г.Т.Шелехова Рідна мова /підручник/ К.: Школяр, 2001.-255с.

4.С.Шевчук Українське ділове мовлення. - К.,2000

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 17

Безкоштовна робота

Закрити

Українська мова серед інших мов

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.