Збірні іменники та їх структурно-семантична характеристика в сучасній польській мові
Зміст
Вступ. 3
Основна частина. 5
Розділ 1. Теоретичні засади опису збірних іменників у сучасній польській мові 5
1.1. Поняття про іменник. Лексико-граматичні групи іменників у сучасній польській мові 5
1.2. Категорія збірності іменників у слов'янських мовах. 6
1.3. З історії творення збірних іменників у слов’янських мовах. 16
Розділ 2. Структурно семантична характеристика збірних іменників у сучасній польській мові 20
2.1. Коротка характеристика джерела дослідження –Slownika jezyka polskiego / Red. M. Szymczak – t. 1-3 – Warszawa, 1992. 20
2.3. Збірні іменники на позначення тварин: 21
2.4.1. Збірні іменники на позначення предметі:. 21
2.4.2. Польські іменники із загальним значенням збірності: 21
2.4.3. Збірні іменники на позначення родинних зв’язків або шлюбних пар: 22
2.4.4. Збірні іменники, які позначають професію людини: 22
2.4.5. Збірні іменники на позначення військових та інших угруповань. 22
3.1. Збірні іменники на позначення сукупностей творів мистецтва, які утворені від власних назв: 22
3.2. Збірні іменники, що позначають назви спортивних змагань. 22
3.3. Збірні іменники, що позначають назви сховищ: 22
3.4. Збірні іменники, що позначають установи, в які входять певні групи людей: 23
Висновки. 24
Бібліографія. 26
Вступ
Актуальність теми. Іменникові форми на сьогодні є актуальною проблемою для дослідження. Усі граматичні категорії іменника, особливо збірні іменники вимагають поглибленого, теоретичного вивчення. Найактуальнішим видається аналіз збірності в складній системі іменникової структури.
Актуальність також проявляється в тому, що іменник – це головна частина мови, яка завжди відіграє велике значення, вона позначає предмет і виражає це узагальнене значення за допомогою граматичних категорій роду, числа і відмінка. Іменник виступає в польській мові найважливішою формою вираження номінації, об’єднуючи у своєму складі слова, які служать для називання найрізноманітніших фрагментів дійсності і формування відповідних понять про них. Тільки частина іменників називає субстанції, яким у реальній дійсності відповідають такі найрізноманітніші конкретні предмети, як речі щоденного побуту, знаряддя і продукти виробництва, речовини і матеріали, істоти, об’єкти природного середовища. Предметність матеріального світу не збігається з предметністю у власне лінгвістичному розумінні. У мисленнєвій діяльності будь-які процеси, явища, ознаки сприймаються як опредмеченні поняття, набуваючи мовного вираження у формі назв – іменників.
Вивчення іменникових форм є одним з центральних питань на усіх етапах розвитку слов’янського мовознавства.
Стан розробки проблеми. Дана проблема розроблювалась багатьма провідними ученими.
Троянський Й. М. і Потебня А. А. досліджували історію виникнення збірних іменників. Троянський вважає, що взагалі розмежуванню однини і множини передувала збірність, хоч успадкована з праіндоєвропейської мови категорія збірності, вірогідно пізніше від категорії множинності.
Потебня зазначає, що старослов’янські пам’ятки засвідчують цілу низку збірних слів, які вказують на суцільну множинність, сприйняту як одиниця або множинність.
Врубель і Нагурко досліджували іменники з лексичними значеннями сукупності предметів, які виражаються за допомогою специфічних суфіксів.
Далі дослідження буде спиратися саме за цими та іншими авторами.
Мета роботи. Мета даної роботи полягає в тому, щоб більш детально і поглиблено розглянути творення збірних іменників, їх семантику, та місце яке вони займають в системі частин мови.
Поставлена в роботі мета конкретизується через вирішення таких завдань:
- якомога повніше описати способи вираження граматичних груп в які входять збірні іменники у сучасній польській мові;
- описати категорію збірності іменників;
- більш глибше зазирнути в історію виникнення збірних іменників.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, бібліографії та додатків.