Навчання іноземних мов

Щодо середнього навчального закладу значення мають такі сфери спілкування як соціально-побутова, соціально-культурна, професійно-трудова та громадсько-політична.

Другий компонент змісту навчання ІМ включає відібраний мовний та мовленнєвий матеріал. Відбір мовного матеріалу зумовлюється необхідністю упорядкувати певну кількість мовних одиниць. Отже, до змісту навчання включають мовні мінімуми з фонетики, лексики і граматики.

Мовленнєвий матеріал складається з мовленнєвих зразків різних рівнів:

1. рівня словоформи /слова в його граматичній формі/;

2. рівня вільного словосполучення;

3. рівня фрази;

4. рівня понадфразової єдності;

5. рівня тексту.

Третій компонент. Для того, щоб процес спілкування відбувся, дії учнів з мовним і мовленнєвим матеріалом мають бути доведені до рівня навичок та вмінь. В сучасній методиці розрізняють слухо-вимовні, лексичні, граматичні, орфографічні та графічні навички, а також вміння аудіювання, говоріння у діалогічній та монологічній формах, читання та письма.

Отже, для успішного здійснення іншомовного спілкування учнів необхідно навчити в межах певної сфери, теми і ситуації спілкування. Це досягається шляхом засвоєння конкретного мовного та мовленнєвого матеріалу, який забезпечує комунікацію ІМ на основі реалізації навичок і вмінь іншомовного мовлення.

6. Вправи для формування іншом. комун. комп. «вправа», «структура вправи», «класифікація вправ».

Вправа– це спеціально організоване у навчальних умовах багаторазове виконання певного виду діяльності (мовної, мовленнєвої) з метою формування первинних навичок або розвитку та удосконалення умінь. Вправа має три або чотирифазову структуру:

1 фаза –завдання. Ця фаза передбачає постановку завдання-що треба зробити, як, у якій формі (письмовій або усній), з якою метою? Варто визначити, що правильний, з точки зору точності та деталізації важливих на даному етапі навчання моментів інструктаж вчителем щодо вправи, є запорукою успішного її виконання. Отже саме від пояснень і допомоги вчителя залежатиме ефективність засвоєння певного мовного матеріалу, навички оперування яким є грунтом для розвитку мовленнєвих умінь.

2 фаза –зразок виконання. Зразок виконання може міститись, а може бути відсутній. Як правило, у сучасних підручниках з іноземних мов зразок до вправи має місце, оскільки його наявність суттєво полегшує її виконання, унаочнює правильний алгоритм дій, а вчитель контролює рівень свідомого розуміння учнями завдання і у разі неточного розуміння консультує учнів щодо незрозумілих моментів індивідуально.

3 фаза –виконання завдання. Це й є певна навчальна дія (власне вправа), у процесі виконання якої, у залежності від визначеної мети, триває засвоєння мовно – мовленнєвого матеріалу або формування навичок й умінь оперування ним.

4 фаза –контрользавдання. Ця фаза може бути повноцінно наявною, проте можливе співпадіння з фазою №3, оскільки контроль може відбуватись безпосередньо під час виконання вправи. Контроль може бути з боку вчителя, з боку учнів, взаємоконтроль тощо.

Вправи, що їх використовують на уроках іноземних мов можна умовно розділити на підготовчі та мовленнєві. Підготовчі вправи передбачають засвоєння мовного матеріалу у вигляді комунікативних одиниць, словосполучень, граматичної форми слова, для розвитку орфоепічних та вимовних навичок і спрямовані на відпрацювання матеріалу, який використовується у мовленнєвих вправах. Мовленнєві вправи передбачають практичне відпрацювання у спеціально створеній навчальній іншомовній ситуації попередньо засвоєного лінгвістичного (мовного) матеріалу.

З точки зору комунікативності у навчанні іноземних мов методисти розділяють іншомовні вправи на: некомунікативні, умовно-комунікативні, комунікативні.

Некомунікативні вправи використовуються для засвоєння та усвідомлення мовного матеріалу, що, як відомо, є точкою відліку оволодіння мовою з позамовною метою. Відпрацювання фонетичного, граматичного, лексичного матеріалу відбувається переважно у письмовій формі. Матеріалом для виконання не комунікативних вправ, є різноманітні форми (граматичні, лексичні, фонетичні), а також слова і речення. Наприклад:Подивись на малюнок і допиши пропущену букву

Так, некомунікативні вправи можуть бути рецептивними (сприйняття, впізнавання або розрізнення звука, термінального тону, орфограми, графеми, лексичної одиниці, граматичної структури);репродуктивними(заучування напам’ять (лексичних одиниць, текстів); повторення (звуків, лексичних одиниць, речень), заміна/вставка лексичних одиниць, зміна граматичної форми, переклад; звуження та розширення речень, об’єднання простих речень у складне; переказ тексту (відомого слухачам).

Умовно-комунікативні вправи передбачають формування в учнів спроможності володіти мовним матеріалом через мовленнєву діяльність, що повторюється багаторазово, формуючи таким чином стійки мовленнєві кліше, що надалі використовуються у вільному спілкуванні. Переважно такими умовно-комунікативними вправами є вправи на відтворення, підстановку, трансформацію

Умовно-комунікативні за сприйняттям розділяють на рецептивні (аудіювання або читання повідомлень, запитань, розпоряджень тощо на рівні фрази/речення або групи речень); рецептивно-репродуктивні (імітація зразка мовлення (ЗМ), підстановка у ЗМ, трансформація ЗМ, розширення ЗМ, завершення ЗМ, відповіді на запитання різних типів, переказ тексту (відомого слухачам, але від імені персонажа); продуктивні (об’єднання ЗМ (одноструктурних і різноструктурних) у понадфразову єдність; об’єднання ЗМ у діалогічні єдності: запитання-відповідь; запитання-контр-запитання; повідомлення – запитання; спонукання – згода/відмова; спонукання-запитання і т.п.).

Прикладами комунікативних рецептивних вправ можуть бути вправи на аудіювання або читання тексту з метою одержання інформації, комунікативних рецептивно-репродуктивних вправ – переказ тексту (невідомого слухачам), комунікативних продуктивних вправ – повідомлення якогось факту (фактів); опис (погоди, квартири, людини); розповідь (про якісь події); доказ (якихось положень, фактів і т.п.; бесіда (між учнем/учнями і вчителем, між двома учнями; групова); написання записки, листа, плану, анотації тощо.