Історія походження грошей

Роль загального еквівалента в різний час у різних народів ви­конували різні товари. Це була і худоба, і хутро, і зерно, і навіть люди-раби. Людство начебто пробувало окремі товари для ролі загального еквівалента. Об’єктивний же бік наявності різних за­гальних еквівалентів пояснювався тим, що ринок спочатку фор­мувався як регіональний, а отже, і відносно замкнутий. Тому ре­альне, тілесне втілення загального еквівалента на кожному окремому ринку відображало не тільки його об’ єктивну функці­ональну роль у товарному виробництві, а й історичні умови, тра­диції та особливості розвитку кожного конкретного ринку.

З розвитком товарного виробництва з маси товарів виокрем­люється такий товар, який найбільше підходить для ролі загаль­ного еквівалента. Поступово (через такі товари, як мідь, бронза, залізо) роль загального еквівалента закріплюється за дорогоцін­ними металами - золотом і сріблом. Виникає остання і найбільш розвинута форма вартості - грошова форма. Вона може бути виражена формулою:

Висунення золота і срібла на роль загального еквівалента обу­мовлено тим, що вони виявилися тими товарами, які через свої фізико-хімічні властивості найбільш придатні для цієї ролі. Золо­то і срібло однорідні за своїм складом, добре діляться, не підда­ються корозії, мають велику вартість за невеликого об’ єму і т. ін. Жодний товар не має такої сукупності властивостей, які роблять ці метали найбільш зручними для виконання ролі загального ек­вівалента. Тому можна з повною підставою сказати, що гроші (а їх суть полягає в тому, що вони виступають загальним еквівален­том) за своєю природою - це золото й срібло. Проте це абсолю­тно не дає ніяких підстав стверджувати, що золото за своєю при­родою - гроші. За дуже влучним, викладеним у лапідарній фор­мі, виразом К. Маркса, «золото і срібло за своєю природою не гроші, але гроші за своєю природою - золото і срібло». Гроші - це, насамперед, товар, гіршими міг би стати будь-який інший товар (наприклад, зерно, шкіри, черепашки тощо), якби сукупність притаманних кожному з них властивостей, що роблять його придатним для ро­лі загального еквівалента, була б більшою, ніж у золота та срібла.

Поява грошової форми вартості привела до певного розвитку загального еквівалента, однак цей розвиток є скоріше зовнішнім.

Справа в тому, що грошова форма вартості, власне кажучи, нічим не відрізняється від загальної форми вартості. «Прогрес тут полягає тільки в тому, що форма безпосередньої загальної обмінюваності, або загальна еквівалентна форма, тепер остаточ­но зрослась, у силу суспільної звички, з натуральною специфіч­ною формою товару - золотом». І все-таки деякі якісні зміни в загальному еквіваленті ма­ють місце. Вони пов’язані з тим, що загальний еквівалент, зрос­таючись у своїй ролі з золотом і сріблом, остаточно втрачає де­яку випадковість надання йому ролі загального еквівалента. Якщо вона ще властива грошам у загальній формі вартості і зна­ходить своє вираження в регіональних відмінностях натуральної форми загального еквівалента, то в грошовій формі вона вже ос­таточно зникає. Деякий відгомін цієї випадковості ще зберігаєть­ся в умовах біметалізму, коли роль грошей виконують два това­ри - золото й срібло. Але й він зникає під кінець XIX ст., коли більшість країн переходить до золотого монометалізму, і роль за­гального еквівалента закріплюється тільки за одним товаром - золотом.

Із закріпленням ролі загального еквівалента за шляхетними металами в товарному виробництві відбувається дуже важливий процес, що знаходить своє відображення у відокремленні вартос­ті від споживчої вартості. Золото і срібло як загальний еквівалент зберігають свою споживну вартість як товари, але вона поступа­ється місцем їхній новій споживній вартості - бути загальним еквівалентом. Ці благородні метали стають утіленням вартості як такої. З остаточним закріпленням за ними ролі загального еквіва­лента внутрішнє протиріччя, що має місце в кожному товарі і знаходить свій вияв у протиріччі між споживною вартістю і вар­тістю, посилюється і знаходить свій зовнішній вияв. Увесь това­рний світ розколюється на два протилежних полюси. На одному полюсі знаходиться все розмаїття товарів, що виступають як споживні вартості, а на іншому - один товар - золото, який є загальним еквівалентом, носієм і втіленням самої вартості.

Вартість товару, виражена в грошах, є його ціна. Ціна - це форма вартості товару і тому вона, як правило, не збігається з ва­ртістю. Вона відхиляється від вартості вгору або вниз залежно від дії тих чинників, що впливають на ціну (мода, сезонні коли­вання попиту, зміна співвідношення попиту і пропозиції і ін.), але це відхилення не відкидає дії об’єктивного закону товарного виробництва: закону вартості. Так само цей реальний вияв закону вартості не створює ніяких перешкод з погляду виконання гро­шима своєї функціональної ролі.

Розвиток товарного виробництва супроводжувався таким чи­ном певною еволюцією в розвитку форм вартості і становленні загального еквівалента. З розвитком останнього змінювався і по­стійно удосконалювався й сам обмін. Якщо він спочатку мав фо­рму безпосереднього обміну (бартеру), то нині він здійснюється за допомогою посередника. Це, у свою чергу, привело до вдоско­налення обміну.

По-перше, обмін став менш витратним і більш багатоплановим.

По-друге, зменшився комерційний ризик, пов’язаний з можливі­стю нереалізації товару внаслідок відсутності в тому самому місці і в той самий час товару, призначеного для обміну на перший.

По-третє, з’явилась можливість пов’язати між собою сучасні й майбутні обмінні операції.

Таким чином, гроші у процесі своєї еволюції пройшли склад­ний шлях розвитку від простої випадкової форми еквівалента до блискучої і загальної форми еквівалента у вигляді дорогоцінних металів, тобто гроші за своєю природою є товаром і цей висно­вок - один із великих наукових внесків, що зробив К. Маркс, досліджуючи походження і суть грошей.

Розвиток товарного виробництва не припиняється, а це, у свою чергу, зумовлює зміни як самого обміну, так і посередника цього обміну - грошей. Суть цих змін, а історично вони припа­дають на другу половину минулого століття, полягає в поступо­вій втраті ними товарної природи і набутті грошима нетоварного характеру.

Втрачаючи свою товарну природу, гроші набувають кредит­ного характеру. Цей процес трансформації їх природи є об’єк­тивним і закономірним. У його основі лежить об’єктивний про­цес розвитку товарного виробництва, який приводить до перетворення товарного виробництва в товарно-кредитне. Останнє являє собою якісно новий і більш високий рівень усус­пільнення виробництва, що реалізується в посиленні єдності, взаємозв’язків і, як би це не було нонсенсом щодо товарного виробництва, плановості суспільного виробництва. База цього посилення така: якщо в умовах товарно-грошового виробництва вирішальним елементом суспільних зв’язків виробників є ринок і його товарно-грошові відносини, то товарно-кредитна форма організації виробництва за допомогою кредитних відносин за­безпечує зв’язок виробників задовго до продажу товару на рин­ку. Кредит, що отримує товаровиробник, наприклад від банку, вже в момент самого виробництва до появи товару на ринку, обумовлює його кількість і якість, а певною мірою і його ціну. Кредит, а в сучасному виробництві він відіграє вирішальну роль, і пов’язані з тим кредитні відносини суттєво змінюють саму форму організації суспільного виробництва, а разом з цим і його найважливіший елемент - гроші. Останні, не втрачаючи своєї ролі загального еквівалента, змінюють свою товарну при­роду на кредитну.

Використана література

1.Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасів. — К.: КНЕУ, 1999. — 404 с.

2.Мирун М. І., Савлук М. І., Пуховкіна М. Ф. та ін. Гроші та кредит: Навч. метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 1999. — 76 с.

3.Сазонець І. Л., Джусов О. А., Сазонець О. М. Міжнародна інвес­тиційна діяльність: Навч. посіб. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. — 178 с.

4.Ющенко В. А., Міщенко В. І. Валютне регулювання: Навч. посіб. — К.: Знання, 1998. — 444с.