План

1. Міжнародні портфельні інвестиції

2. Перешкоди для іноземних інвестицій

3. Ринки акцій країн, що формуються, та їх типи

4. Системи встановлення рівня цін на фондових біржах

5. Міжнародна диверсифікація портфелів

6. Оцінювання інвестицій та управління ними

7. Інвестиційні механізмий індивідуальні інвестори

Література

Процес зростання ринків деяких країн Південно-Східної Азії розпочався ще у 80-ті роки ХХ ст. і продовжувався аж до 1997 р. Найбільш помітно зросли у 1990-ті роки ринки акцій країн Латинської Америки. Так, розмір капіталізації основних ринків цієї групи країн за період з 1990 р. до 1997 р. збільшився у 8 разів (табл. 1).

Таблиця 1

РИНКИ АКЦІЙ ОКРЕМИХ КРАЇН ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

Країна Капіталізація
ринку, млн дол.
Обсяг торгівлі
акціями, млн дол.
Кількість національних лістингових
компаній
1990 1997 2001 1990 1997 2001 1990 1997 2001
Аргентина 3268 59252 33384 852 25702 7532 179 136 116
Бразилія 16354 255478 186238 5598 203260 64606 581 545 426
Мексика 32725 156695 126258 12212 52646 69661 199 198 167
Перу 812 17586 9790 99 4033 935 294 248 204
Чилі 13645 72046 56310 783 7445 4282 215 295 249
Разом: 66804 561057 411980 19544 293086 147016 1468 1422 1162

Джерела:

Emerging Stock Markets Factbook, IFC, Washington 1998, 1999; база даних World Federation of Exchanges.Зростання окремих ринків країн Африки було досить суттєвим, однак для більшості країн цього регіону (окрім північноафриканських країн та Південної Африки) він почався з надто низького вихідного рівня. Зростання ринків, що формуються, в Центральній та Східній Європі у 1990-х роках виявилося достатньо динамічним, хоча і з перепадами (табл. 2).

Таблиця 2

РИНКИ АКЦІЙ ОКРЕМИХ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Країна Капіталізація
ринку, млн дол.
Обсяг торгівлі
акціями, млн дол.
Кількість національних лістингових компаній
1995 1997 2000 1995 1997 2000 1995 1997 2000
Польща 4564 12135 31279 2770 7977 19305 65 143 225
Словаччина 1235 1826 436 832 2165 535 18 872 845
Словенія 311 1613 3100 345 352 925 17 26 149
Угорщина 2399 14975 11908 355 7684 12100 42 49 58
Чехія 15664 12786 9746 3630 7055 6898 1635 276 57
Разом: 24173 43335 56469 7932 25233 39763 1777 1366 1334

На багатьох ринках, що формуються, рідко здійснюються операції з цінними паперами лістингових компаній. Більше того, у зв’язку з високою часткою внутрішніх акціонерів, що не торгують своїми акціями, в обіг здебільшого потрапляє менша половина акцій. Прикладами того є великі пакети акцій засновників конгломератів та державні пакети акцій частково приватизованих компаній.

Тенденція екстремальної концентрації власності спостерігається зокрема, в Угорщині, Польщі та Чехії. Схожі тенденції з концентрації власності на акціонерні капітали, що перешкоджають формуванню масового та ліквідного ринку акцій, характерні також для країн СНД. У цих країнах у 1995-1997 рр. зафіксовано підвищення частки менеджерів як власників із правом контролю та зниження частки персоналу в акціонерній власності на підприємствах. Роль великих корпоративних інвесторів (особливо іноземних) на підприємствах нині зростає.

Незважаючи на підвищення рівня капіталізації та кількості національних лістингових компаній, левова частка ринку, як правило, припадає на незначну кількість компаній. Так, на азіатських ринках, де ступінь концентрації є найменшим, на 10 найбільших компаній у 1997р. припадало в середньому 40 % загальної капіталізації ринку. У країнах Латинської Америки частка 10 найбільших компаній у капіталізації ринку в той самий період становила близько 50 %. Зростання капіталізації ринку в країнах Африки також пов’язане з підвищенням вартості акцій обмеженого кола провідних компаній. Подібний показник у країнах Центральної та Східної Європи, а також у країнах СНД свідчить про різну політику цих країн у сфері приватизації.

Сьогодні конкуренція національних ринків цінних паперів щодо залучення інвестицій є дуже жорсткою. У групі фондових ринків, що формуються, у довгостроковому періоді (1987-2000 рр.) можна виділити:

ринки, що втрачають власну ринкову нішу (частку в сукупному обсязі інвестиційних ресурсів, що залучаються) відносно інших ринків (Тайвань, Південна Корея, а в останні роки і Малайзія);

ринки, що поступово збільшують ринкову нішу (Бразилія, Індія);

ринки, котрі швидко збільшують свою ринкову нішу (Індонезія, Китай, Туреччина, Мексика).

Загальновизнаним є те, що група ринків, що формуються, характеризується більш високим значенням волатильності та ринкового ризику, ніж розвинені ринки. У зв’язку з цим важливою є психологічна готовність ринку до екстремальної волатильності та до управління ринковим ризиком, а не тільки до постійного та неминучого зростання в момент, коли почнеться приплив довгострокових іноземних інвестицій через фондовий ринок.

Для оцінювання ринкового ризику має значення регіональне групування ринків. Рівень взаємного впливу ринків усередині регіонів дуже великий. Так, наприкінці 1990-х років із регіонального підходу іноземних інвесторів, ринки, що формуються, країн Латинської Америки, Центральної та Східної Європи були більш зрілими, ніж ринки Південно-Східної Азії та країн СНД. Вплив спекулятивних потоків капіталу на більш зрілі ринки з числа тих, що формуються, виявився меншим, а рівень волатильності деяких ринків країн Латинської Америки, Центральної та Східної Європи був у 2-4 рази меншим, ніж у країнах СНД та Азії.

У кризові 1997-1998 рр. ринки, що за ступенем розвитку наближаються до індустріальних країн (Греція, Польща, Туреччина, Угорщина, Чехія), зазнали менш значного падіння фондового ринку, ніж країни Азії, Латинської Америки та країни СНД.

Серед ринків, що формуються, в 1995-2000 рр. утворилася група країн, які характеризуються високим значенням ринкового ризику (Індонезія, Таїланд, Малайзія, певною мірою країни СНД, Туреччина, Філіппіни). Таїланд та Індонезія мають найбільшу волатильність ринку акцій (оцінювання проведено за коефіцієнтом варіації значень фондових індексів). Коефіцієнт варіації, розрахований на підставі місячних значень фондових індексів країн за 1995-2000 рр., склав 84,08 % для Таїланду та 75,34 % для Індонезії. Найменші значення коефіцієнта варіації серед ринків, що формуються, за той самий період зафіксовано в Аргентині (13,99 %), Польщі (14,73 %) та Чехії (14,93 %). Для порівняння: найменше значення коефіцієнта варіації серед розвинених ринків зафіксовано в Австралії (6,46 %).

Розмір ринкового ризику нарівні з обсягом інвестицій, що залучаються через фондовий ринок, має стати ключовим параметром, котрий свідчитиме про успіхи або невдачі ринків, що формуються.


4. Системи встановлення рівня цін на фондових біржах

Ціни у процесі біржової торгівлі формуються кількома способами (залежно від практики, що використовується різними біржами). Загалом можна виділити три основні системи встановлення рівня цін на фондових біржах:

«залповий» аукціон (онкольний ринок);

безперервна торгівля (аукціон);

безперервно-дилерська торгівля.

Залповий спосіб установлення цін на біржі означає, що заявки клієнтів на купівлю та продаж накопичуються, а потім один або кілька разів (на ліквідних ринках) на день вони викидаються («вистрілюються залпом») у торговельний зал для одночасного виконання під контролем брокерів або співробітників біржі. Введення заявок може проводитися як в усній, так і в письмовій формі.

При усному введенні заявок уповноважений біржі проводить аукціон за кожним випуском, відштовхуючись від ціни останньої угоди вчорашнього дня. У міру надходження заявок на купівлю та продаж він збільшує або зменшує ціну доти, доки не настане найменший дисбаланс або баланс попиту та пропозиції. Зазначимо, що при усному введенні заявок трейдер може змінити своє первісне замовлення.

За письмового введення заявок початкова ціна встановлюється офіційним брокером, котрий збирає та порівнює замовлення на купівлю та продаж з метою вибору ціни, що максимізує біржовий оборот. На відміну від усного введення заявок, при письмовому трейдер позбавлений можливості змінити своє первісне замовлення.

«Залповий» аукціон сприяє встановленню єдиної, найбільш справедливої з погляду ринку ціни. До найбільших «залпових» ринків відносять біржі Австрії, Бельгії, Німеччини та Ізраїлю. Часті залпи свідчать про наявність постійного попиту та пропозиції на цінні папери, про ліквідність ринку, що дозволяє переходити до безперервної торгівлі (аукціону).

Безперервна торгівля (аукціон) передбачає здійснення угод у будь-який час протягом торговельної сесії біржі. Тут агентами клієнтів виступають брокери. Цей спосіб установлення цін має три різновиди: книга замовлень, табло та натовп.

Безперервну торгівлю (аукціон) організовано за допомогою книги замовлень, зокрема, на Токійській фондовій біржі. Брокери усно передають заявки клерку (уповноваженому біржі), який заносить їх у книгу та виконує, порівнюючи ціни та обсяги у міру їх надходження. Таким чином здійснюється підбір замовлень, завдяки якому конкретні покупці торгують із певними продавцями, причому в угоді можуть брати участь кілька замовлень. Так, велике замовлення на купівлю може виконуватися кількома замовленнями на продаж, і навпаки.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 23

Безкоштовна робота

Закрити

Ринок міжнародних інвестицій

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.