Структура міжнародних інвестицій

Було зафіксовано значне збільшення інвестицій, пов’язаних зі злиттям та поглинанням, і в країнах Західної Європи. Так, подібного роду інвестиції в Західну Європу за період з 1990 до 1999 р. збільшилися із 64 до 359 млрд дол., а з країн цього самого регіону — з 97 млрд до 582 млрд дол.

Приплив інвестицій, пов’язаних із придбанням місцевих фірм у Латинській Америці, зріс із 8 до 39 млрд дол., в азіатсько-тихоокеанському регіоні — з 16 до 56 млрд дол., а в Центральній та Східній Європі — з 6 до 13 млрд дол. (у 1999 р. 6 із 13 млрд дол. припадало на Польщу).

У 1998—2000 рр. було виконано 10 найбільших угод останнього десятиліття. До них, зокрема, відносять:

Vodafone — Airtouch (69,3 млрд дол.);

BP — Amoco (61 млрд дол.);

BP Amoco — Atlantic Richfield (25 млрд дол.);

Unilever — Bestfoods (20 млрд дол.);

Credit Suisse Group — Donaldson, Lufkin & Jenrette (12,4 млрд дол.);

Vivendi — Seagram (24 млрд дол.);

Vodafone — Mannesman (172 млрд дол.).

Провідними галузями за 1990—1999 рр. стали зв’язок (304 млрд дол.), газо- та нафтовидобування (254 млрд дол.), хімічна промисловість (263 млрд дол.) та фінансово-банківський сектор (226 млрд дол.).

В останньому десятилітті минулого сторіччя саме злиття та поглинання, а не інвестиції у створення нових підприємств, стали основою зростання інтернаціонального виробництва. Ринок злиття та поглинання здебільшого охоплює розвинені країни й у значно меншій кількості — країни, що розвиваються, й постсоціалістичні країни з переважним інвестуванням у створення нових підприємств.

У постсоціалістичних країнах створення сприятливого інвестиційного клімату здебільшого було пов’язане з функціонуванням вільних економічних зон із системою пільг для іноземних інвесторів. Так, у Китаї протягом двох десятиліть підприємствам з іноземними інвестиціями надавався сприятливіший режим господарювання, ніж внутрішнім інвесторам, а численні вільні економічні зони вирізнялись широкою відкритістю для національного та іноземного промислового капіталу.

З 1993 до 1997 р. Китай посідав друге місце серед країн — провідних імпортерів прямих іноземних інвестицій. Максимальний обсяг прямих іноземних інвестицій у цій країні було зафіксовано у 1998 р. — 45,6 млрд дол.

Сьогодні найбільш привабливими для іноземних інвесторів серед ринків, що формуються, є Бразилія, Аргентина, Мексика, а також Польща та Чехія.

Нарощування припливу іноземних інвестицій у східноєвропейських країнах також пов’язане з політикою встановлення суттєвих податкових пільг для іноземних інвесторів та широкомасштабними програмами приватизації державної власності. Обсяги накопичених прямих інвестицій до 2000 р. досягли в Угорщині — 19,1 млрд дол., у Польщі — 30 млрд дол.

Збільшився приплив прямих іноземних інвестицій в економіку України, обсяг яких на 1 липня 2003 р. становив 6037,5 млн дол., приріст іноземного капіталу в I півріччі 2003 р. — 573,6 млн дол. (10,5 %) (рис. 6.4, табл. 6.3). Проте обсяг прямих іноземних інвестицій на душу населення є одним із найнижчих серед країн Схід­ної Європи та СНД і станом на 1 липня 2003 р. дорівнював 126 дол. США.

Рис. 4. Обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку України, млн дол. США

Для іноземних інвесторів традиційно інвестиційно привабливими залишаються підприємства зі швидким обігом капіталу. Так, у підприємства харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів у І півріччі 2003 р. вкладено 917,7 млн дол. (15,2 % загального обсягу інвестицій), підприємства оптової торгівлі та посередництва в торгівлі — 871 млн дол. (14,4 %).

Таблиця 3

ЧИСТИЙ ПРИРІСТ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНУ

* Розраховано з урахуванням показника чистого приросту прямих іноземних інвестицій за 1994 р. — 264,1 млн дол. США.

** Розраховано з урахуванням показника чистого приросту прямих іноземних інвестицій за І півріччя 2002 р. — 275,8 млн дол. США.

Джерело: За даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

Вихід України на ринок міжнародних інвестицій визначається такими важливими факторами, як:

стале економічне зростання;

політична стабільність;

запровадження відповідних правових та економічних механізмів;

вихід на світові фінансові ринки.

Детальніше питання «Пряме іноземне інвестування» розглянуто в темі «Фінанси транснаціональних корпорацій».

Література

1.Боди Зви, Кейн Алекс, Маркус Алан. Принципы инвестиций. — 4-е изд.: Пер. с англ. — М.: Издат. дом «Вильямс», 2002. — 984 с.

2.Игонина Л. Л. Международный рынок инвестиций: современные тенденции развития // Финансы. — 2002. — № 9. — С. 75—77.

3.Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник / Д. Г. Лук’яненко, Б. В. Губський, О. М. Мозговий та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук’яненка. — К.: КНЕУ, 2003. — 387 с.

4.Мировая экономика: глобальные тенденции за 100 лет / Под ред. И. С. Королева. — М.: Юристъ, 2003. — 604 с.

5.Мозговий О. М. Фондовий ринок: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 316 с.

6.Мозговой О. Н. Зарубежный фондовый рынок. — К.: УАННП «Феникс», 1998.

7.Петрашко Л. П. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 221 с.

8.Ромашко О. Ю. Регулювання міжнародних фондових ринків: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000.

9.Рубцов Б. Б. Мировые рынки ценных бумаг. — М.: Экзамен, 2002. — 448 с.

10.Рынок ценных бумаг: Учебник / Под ред. В. А. Галанова, А. И. Басова. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 448 с.

11.Федоров Б. Г. Новый англо-русский банковский и экономический словарь. — СПб.: Лимбус Пресс, 2000. — 848 с.

12.Черкасов В. Е. Международные инвестиции: Учеб.-практ. пособие. — М.: Дело, 1999. — 160 с.