Трудові ресурси і розміщення продуктивних сил

На державну службу зайнятості покладаються:

— аналіз ринку праці, прогнозування попиту та пропозиції на роботу, підготовка із зацікавленими організаціями республіканської та територіальних програм зайнятості населення, забезпечення їх реалізації;

— облік громадян, які звертаються з питань працевлаштування, надання їм допомоги в пошуках роботи та працевлаштуванні;

— забезпечення населення достовірною, повною, оперативною інформацією про можливості працевлаштування на основі обліку вільних робочих місць та вакантних посад;

— професійна орієнтація та консультування населення, в тому числі молоді;

— організація професійної підготовки і перепідготовки працівників, вивільнених з підприємств, установ та організацій, осіб, які відчувають труднощі в працевлаштуванні, та інших категорій незайнятого населення;

— надання підприємствам, установам, організаціям, незалежно від форми власності та господарювання, допомоги в доборі кадрів, консультуванні й забезпеченні їх інформацією про ринок праці;

— підготовка пропозицій та висновків щодо використання праці іноземних громадян в Україні, у виконанні робіт за міжурядовими угодами та ліцензіями;

— забезпечення у межах компетенції соціального захисту незайнятих громадян;

— здійснення контролю за виконанням підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності та господарювання, законодавства про зайнятість населення.

Майже на 25% зменшилася чисельність безробітних на Волині за 9 місяців поточного року. Але ще в області офіційно безробітних зареєстровано 24,5 тис., тобто майже кожен п'ятий з числа працездатного населення у працездатному віці. Проблема існує, її вирішення у значній мірі має посприяти Програма зайнятості населення області на 2003 рік. Відповідні базові програми зайнятості населення розроблені в усіх районах і містах Волині. Відрадно, що попит на робочу силу в області зростає: в цьому році вже працевлаштоване майже 21 тисячу осіб, що в 1,6 раза більше, ніж за відповідний період минулого року.

У Рівному рівень безробіття знизився більш ніж на три відсотки у порівнянні з минулим роком. 13 тисяч осіб пройшли перекваліфікацію та здобули нові, більш конкурентоспроможні професії. За цей рік у Рівному було створено 1445 нових робочих місць.

Працівники центру зайнятості у своїй діяльності роблять акцент на підняття престижу робітничих професій. Саме водіїв, токарів, слюсарів, мулярів, будівельників й інших спеціалістів нижньої ланки бракує сьогодні підприємствам. А йти на заробітну плату 150 — 200 грн. молодь не поспішає.

Крім галузевих, не менш важливими є регіональні проблеми раціонального використання трудових ресурсів, їх актуальність зумовлена насамперед нерівномірним розміщенням населення на території України (див. додаток 2).

Області різняться густотою населення, його природнім приростом, рівнем розвитку продуктивних сил, спеціалізацією господарства, рівнем урбанізації. Відтак, існують об'єктивні умови для територіальної диференціації процесів формування і використання трудових ресурсів, їх раціональне використання вимагає насамперед структурних змін в інвестиційній політиці. Це стосується місцевостей з надлишком трудових ресурсів, де слід передбачити витрати на створення нових робочих місць, а також відповідні капіталовкладення в соціальну сферу. Здійснення заходів раціонального використання трудових ресурсів - одна з найважливіших умов пропорційного розвитку економіки України. Ефективність використання трудових ресурсів значно залежить від розподілу їх по галузях господарства. Аналіз галузевої структури зайнятості населення (див. дод. 3) свідчить про те, що останніми роками у ній відбуваються справді прогресивні структурні зрушення.

В Україні знижується чисельність і частка зайнятих у промисловості та будівництві і зростає - в галузях матеріального виробництва. Щоправда, ці зрушення дуже повільні. У невиробничій сфері це пояснюється певними причинами. Однак невиробнича сфера залишається основним споживачем робочої сили, що вивільняється та вивільнятиметься з галузей матеріального виробництва.

Як бачимо з табл. З, у 1990 р. в усіх галузях господарства було зайнято 25,4 млн. осіб, а в 1998 р. - 22,3 млн. (або 87,8% проти рівня 1990 р.). у промисловості чисельність зайнятих залишилася майже вдвічі (з 7,8 млн. у 1990 р. до 4,7 млн. у 1998 р.), у будівництві у 2,9 раза (відповідно 2,4 млн. і 1,1 млн. осіб). Підвищення зайнятості спостерігається у фінансуванні, страхуванні, та пенсійному забезпеченні (з 0,1 млн. осіб у 1990 р. до 0,2 млн. у 1998 р.) та апараті органів державного й господарського управління, органах управління кооперативними та громадськими організаціями (відповідно 0,4 і 0,8 млн. осіб).

Не менш важливим є питання розподілу зайнятого населення за формами власності (див. дод. 4). Більшість населення зайнята на підприємствах колективної (39,5%) і державної (36,3%) форм власності. В галузевому розрізі найбільше населення зайнято у формуваннях з державною формою власності, в апараті органів державного та господарського управління, органах управління кооперативними та громадськими організаціями (93,9%), в установах охорони здоров'я, фізичної культури та соціального забезпечення (92,7%), освіти, культури, мистецтва, науки та наукового обслуговування (92,6%); найменше - у сільському господарстві (7,1%).

На підприємствах з колективною формою власності найбільше зайнятих у будівництві (75,2%), торгівлі, громадському харчуванні, матеріально-технічному постачанні і збуті, заготівлі (75,1%), промисловості (67,4%); найменше - в апараті органів державного та господарського управління, органів управління кооперативними та громадськими організаціями (6,0%). Серед усіх форм власності лише чверті (24,2%) населення зайнято у формуваннях з приватною формою власності.

За період становлення Української держави ситуація на ринку праці суттєво змінилася. Якщо в 1991 р. в усіх сферах економічної діяльності було зайнято 25 млн. осіб, що становить 13% трудових ресурсів України, то в 2000 p., відповідно до обстежень, чисельність населення, зайнятого економічною діяльністю, становила понад 20 млн. осіб.

Регіональні відмінності в зайнятості населення відображається в (додатку 5).

Звідси видно, що в державі постійно зменшується чисельність зайнятого населення майже по всіх областях, крім Одеської (у 1998 р. було зайнято 1138,5 тис. осіб проти 1127,3 тис. осіб у 1995 р.) і Тернопільської (відповідно 518,3 і 516,2 тис. осіб).

2.3. Баланс трудових ресурсів

Для раціонального розміщення виробництва, пропорційного розвитку продуктивних сил економічних районів та областей велике значення має аналіз балансу їх трудових ресурсів. Цей документ характеризує наявність і склад трудових ресурсів, їх розподіл за видами зайнятості, сферами і галузями господарства та суспільними групами.

Баланси трудових ресурсів поділяються на звітні і прогнозні. У звітних балансах відображають фактичний стан трудових ресурсів на певну календарну дату, в прогнозних - використання їх відповідно до завдань економічного та соціального розвитку (основні джерела й форми забезпечення господарства кадрами, зрушення в пропорціях затрат праці між сферами і галузями господарства). Баланс складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і витратної (розподіл трудових ресурсів). Обидві частини балансу мають кореспондувати. На регіональному рівні інколи виникає невідповідність між структурними частинами балансу. У разі, якщо переважає ресурсна частина балансу, в прогнозному балансі треба передбачити заходи щодо створення додаткових робочих місць з метою забезпечення повної зайнятості. Для аналізу регіональних балансів трудових ресурсів з урахуванням тенденцій до їх природного приросту відповідні органи розробляють заходи щодо оптимального використання трудових ресурсів у районах, де спостерігається їх надлишок, зниження трудомісткості виробництва та підвищення ефективності використання наявних трудових ресурсів у районах з дефіцитом робочої сили.