Економіка природокористування 3

6. Екологічне нормування, його суть і види

Сучасний стан довкілля свідчить про те, що екологічні проблеми виникають внаслідок двох головних факторів: нераціонального використання природних ресурсів, яке знижує продуктивність біосфери, та забрудненням, що загрожує усьому живому, насамперед благополуччю людини та її здоров’ю.

Екологічні стандарти та нормативи покликані служити мірою поєднання екологічних інтересів стосовно здорового та сприятливого для життя людини навколишнього середовища з економічними інтересами суспільного прогресу (Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, статті 31-33).

Мета екологічної стандартизації та нормування – це встановлення комплексу обов’язкових норм, правил та зобов’язань з охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки (ст.31).

Державні стандарти визначають поняття та терміни, а також режим використання та охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги з передбачення шкідливого впливу забрудненого навколишнього природного середовища на здоров’я людей, інші питання, пов’язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів (ст. 32).

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію та сертифікацію” (ст.4) нормативні документи з стандартизації розподіляються на:

- державні стандарти України;

- галузеві стандарти;

- стандарти науково-технічних та інженерних товариств і союзів;

- технічні умови;

- стандарти підприємств.

Правила використання стандартів на території України встановлює Державний комітет з стандартизації, метрології та сертифікації.

Виконання екологічних стандартів є обов’язковим і охороняється діючим законодавством. Так, згідно закону “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” (1994), за виготовлення та реалізацію продукції, яка внаслідок порушень вимог стандартів, санітарних норм, є небезпечною для життя та здоров’я людей, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф в розмірі 100 відсотків вартості виготовленої або реалізованої продукції.

ЕКОЛОГІЧНІ НОРМАТИВИ являють собою систему, яка вміщує у собі:

а) нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин в навколишньому природному середовищі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого впливу на навколишнє природне середовище, гранично допустимий вміст шкідливих речовин в продуктах харчування;

б) гранично допустимі викиди (ГДВ) та скиди (ГДС) в навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.

Українським законодавством встановлюються також нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.

Центральне місце серед перелічених екологічних нормативів займають нормативи гранично допустимих концентрацій шкідливих речових в атмосфері, водоймах, грунтах, а також нормативи гранично допустимих викидів шкідливих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення.

Якщо перший вид екологічних нормативів дає характеристику екологічного стану в республіці, області, місті, районі без уточнення джерела впливу, то другий вид має на увазі конкретне джерело такого впливу.

Нормативні ГДВ в атмосферу, ГДС в водойми, грунт, надра шкідливих та інших хімічних речовин, фізичних, біологічних впливів на навколишнє природне середовище встановлюються для кожного стаціонарного джерела викидів або іншого шкідливого впливу, для кожної моделі транспортних або інших пересувних засобів та установок.

Екологічні нормативи розроблюються та впроваджуються в дію Міністерством охорони навколишнього природного середовища, Міністерством охорони здоров’я та іншими вповноваженими на те державними органами згідно з законодавством України.

Грунтуючись на екологічних стандартах та екологічних нормативах, Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлює для суб’єктів господарювання наступні екологічні вимоги (ст.51-56):

- стосовно розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, вводу у дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об’єктів;

- стосовно використання засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин та інших препаратів;

- стосовно неконтрольованого та шкідливого біологічного впливу, акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого впливу фізичних факторів та радіаційного забруднення;

- стосовно забруднень виробничими, побутовими та іншими відходами;

- стосовно екологічної безпеки транспортних засобів.

Закон передбачає спеціальні екологічні вимоги щодо проведення наукових досліджень, впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного обладнання, технологій та систем; відносно воєнних, захисних об’єктів та воєнної діяльності; під час розміщення та розвитку населених пунктів.

В усіх перелічених випадках законодавство передбачає сумісництво екологічних та економічних інтересів за рахунок встановлення стандартів та нормативів, за винятком зон надзвичайних екологічних ситуацій та природних територій та об’єктів, що особливо охороняються. Перша категорія територій створюється для запобігання подальшої деградації природного середовища, відновлення по можливості втрат в природному середовищі. Друга категорія територій створюється для захисту природного середовища від можливих негативних наслідків економічного впливу (ст.60-64), тому для курортних, лікувально-оздоровлюючих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. На таких територіях має місце повна або часткова заборона господарчої або іншої діяльності, якщо ця діяльність протидіє вимогам охорони природного середовища цих територій.