Державний фінансовий контроль

1. Етапи розвитку господарського контролю

Перехід від однієї формації до іншої завжди супроводжується трансформацією контрольних функцій суб'єктів контролю: змінюються зміст і завдання контролю, його організаційні форми й методи внаслідок причин економічного та політичногохарактеру. Це дає підстави стверджувати, що цілісна система господарського контролю й різні його види, які до неї входять, не є статичними, остаточно ви­значеними.

Зміни в соціально-економічній ситуації та системі державного управління су­часної України спричинили необхідність перетворень в організації та методиці господарського контролю. Передумови таких змін подано нижче (рис.).

Рис. Передумови формування нової системи господарського контролю в ринкових умовах

Таким чином, зміцнення економічних позицій різноманітних форм власнос­ті зумовлює необхідність переосмислення поняття "господарський контроль", пе­регляду його теоретико-методологічних основ у напрямі адаптації до змін, що від­буваються в системі корпоративного менеджменту й державного управління.

Тому методологічно сучасну систему господарського контролю слід сприйма­ти як органічну єдність його видів: державного, внутрішньогосподарського, ауди­торського й суспільного контролю. Необхідною умовою стійкого розвитку еконо­мічних систем, у тому числі національної системи господарського контролю, є узгодження цілей між системою в цілому та її окремими частинами й елементами, між процесами організації та самоорганізації в суспільстві. Це потребує застосуван­ня синергетики як міждисциплінарного методу, що досліджує процеси самооргані­зації у відкритих системах. В основу системного аналізу покладено принцип сис­темності, а в основу теорій самоорганізації — принцип розвитку. Розвиток можна представити як: реалізацію нових цілей, цілеспрямованих змін; процес адаптації до навколишнього середовища; розв'язання суперечностей системи тощо. Економіч­на система функціонує, з одного боку, відповідно до встановлених законів її роз­витку, правил і норм, з другого — до управлінських рішень, що приймаються. Сис­тема контролю дає змогу виявляти зростаючі суперечності й надавати інформацію

для їх усунення. Цей процес залежить від ступеня охоплення відносинами контро­лю всієї економічної системи. Отже, існує нагальна потреба в розвитку цілісної сис­теми господарського контролю в Україні.

У ході здійснення реформ використання синергетичних механізмів є виправда­ним, оскільки володіння синергетичними принципами допомагає обрати оптималь­ний шлях розвитку. Синергетика дає змогу поєднати сучасні досягнення системно­го підходу й концепцій самоорганізації з метою дослідження фундаментальних питань теорії економічного розвитку.

Перевищення результату діяльності об'єднаних у систему елементів над сумою результатів роботи діючих відокремлено елементів свідчить про існування синер­гетичного ефекту. В аспекті контролю це означає, що для ефективного функціо­нування системного господарського контролю потрібно розвивати функціональну непротидію державного, внутрішньогосподарського, аудиторського й суспільного контролю, які в сукупності формують цілісну систему господарського контролю. Крім того, у сучасних умовах господарювання об'єктивною є потреба розвитку сис­теми господарського контролю в контексті вдосконалення взаємодії різних її ви­дів і рівнів, що зумовлено:

— посиленням взаємної відповідальності різних суб'єктів господарського конт­ролю для забезпечення об'єктивності та якості звітів із контролю;

— багаточисельністю об'єктів контролю й обмеженістю ресурсів (кадрових, часових) на його проведення;

— спільністю проблем різних видів господарського контролю.

Разом із тим досить часто між суб'єктами державного, внутрішньогосподарсь­кого, аудиторського й суспільного контролю виникають об'єктивні суперечності, пов'язані з різним розумінням цілей системи господарського контролю. Пропо­нуємо нівелювати їх такими способами, які не є взаємовиключними, тому можуть застосовуватися комплексно.

Спосіб 1. Удосконалення законодавства у сфері господарського контролю, прийняття цілісної Концепції розвитку системи господарського контролю в Украї­ні, а також стандартизація всіх видів господарського контролю.

Якщо концепції систем державного й аудиторського контролю в різних дер­жавах є різними та залежать від державного устрою й національної специфіки, то концепції системи внутрішньогосподарського контролю, що їх розробляють учені різних країн, сьогодні зближаються з причини посилення як транснаціоналізації бізнесу, так і наявності загальних законів ефективності функціонування організа­цій3. У зв'язку з цим доцільною є розробка стандартів для всіх видів господарсько­го контролю з урахуванням специфіки державного, внутрішньогосподарського, аудиторського й суспільного контролю. При розробці стандартів слід зважати на

Існування стандартів контролю за кордоном, однак не прагнути до повного їх ко­піювання, а враховувати вітчизняний досвід і національні традиції у становленні й розвитку системи господарського контролю.

Спосіб 2. Удосконалення державного контролю й поліпшення координації йо­го відокремлених органів.

Неефективна координація суб'єктів державного контролю між собою зумов­лена відсутністю узгодженої нормативно-правової бази, що визначає межі функ­ціонування таких суб'єктів. Незавершеність у питаннях формування правової ба­зи державного контролю призводить до зосередження зусиль контрольних органів на здійсненні його у власних відомчих інтересах, що спричиняє дублювання функ­цій суб'єктами контролю. Усунути цей недолік можна за рахунок забезпечення системності контролю.

Спосіб 3. Нівелювання суперечностей через функціонування систем аудиторсь­кого й суспільного контролю. У сучасних умовах цим двом видам контролю відве­дено особливу роль, пов'язану з необхідністю узгодження інтересів управлінського персоналу підприємств і користувачів інформації про його фінансовий стан.

Спосіб 4. Удосконалення систем внутрішньогосподарського контролю підпри­ємств у напрямі їх модернізації. Задоволення суспільної потреби в достовірній і структурованій інформації можливе на основі розвинутих систем внутрішньогос­подарського контролю, орієнтованих не лише на зовнішній аудит, а й на управ­ління внутрішніми господарськими процесами.

Водночас зазначимо, що практична реалізація наведених способів пов'язана з подоланням загальних проблем у справі вдосконалення державного, внутрішньо­господарського, аудиторського й суспільного контролю. Основні проблеми гос­подарського контролю в розрізі окремих його видів подано в таблиці. Перелік на­ведених проблем можна значно деталізувати.

Таблиця. Основні проблеми господарського контролю в розрізі його видів

Із метою розв'язання проблем, існуючих у системі господарського контролю, вважаємо за потрібне здійснити такі заходи:

1) для підвищення ефективності системи державного контролю:

— розробити Концепцію державного фінансового контролю, що сприятиме створенню цілісної системи державного фінансового контролю в Україні;

— створити єдину інформаційну базу даних про господарські правопорушен­ня для суб'єктів державного контролю з метою ефективної координації органів державного контролю;

— підготувати проект Закону України "Про систему фінансового контролю", в якому передбачити функціональні обов'язки й механізми взаємодії різних суб'єк­тів контролю;

— розробити й щороку затверджувати Єдиний план заходів із координації ді­яльності суб'єктів державного контролю, що дасть змогу запобігти дублюванню контрольних заходів;

— посилити механізми регулювання аудиторської діяльності з метою недопу­щення шахрайства аудиторських фірм;

2) для підвищення ефективності системи внутрішньогосподарського контролю:

— запровадити стандартизацію діяльності органів внутрішньогосподарського контролю з метою недопущення дублювання функцій бухгалтерського обліку й контролю, а також угодженої координації суб'єктів контролю;

— регламентувати обов'язкову підпорядкованість органу внутрішньогоспо­дарського контролю першому керівнику підприємства або його власнику з метою забезпечення незалежності контролю;

— розробити методики оцінки ефективності внутрішньогосподарського конт­ролю на підприємствах різних організаційно-правових форм власності з метою вдосконалення організації контрольної діяльності;

3) для підвищення ефективності незалежного аудиторського контролю:

— запровадити принцип обов'язкової ротації аудиторських фірм для корпо­рацій із метою забезпечення об'єктивності аудиторських висновків;

— здійснити перехід від адміністративного механізму регулювання аудиту до економічного;

4) для підвищення ефективності системи суспільного контролю:

— проводити громадські експертизи проектів нормативно-правових актів, кон­цепцій і програм із питань господарського контролю та враховувати їхні висновки, що сприятиме створенню необхідної соціальної основи для ефективного запровад­ження засад державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

— залучати засоби масової інформації до проблем господарського контролю в таких формах: публікації з докладним обговоренням проектів і законодавчих ак­тів, стандартів господарського контролю тощо; включення журналістів, що зай­маються тематикою господарського контролю, до складу комісій з удосконален­ня законодавства у сфері контролю, що сприятиме підвищенню його гласності;

— створити громадські експертні ради при органах виконавчої влади, які ді­ють у сфері господарського контролю.

Деякі проблеми, зазначені в таблиці, доцільно розв'язувати в межах удоскона­лення всієї системи господарського контролю, що пов'язано з наявністю спільних рис у державного, внутрішньогосподарського, аудиторського й суспільного контро­лю. Зокрема, спільні моменти є в концептуальних основах, методах, виділенні об'єктів контролю. Відповідно можливим стає виділення спільних проблем, які по­требують розв'язання в межах удосконалення загальної теорії контролю, зокрема:

— проблема стандартизації, зумовлена схожістю стандартів контролю, процедур їх створення, оновлення й використання для веж видів господарського контролю (за винятком суспільного);

— проблема реальної можливості змови між органами контролю й підприєм­ствами для будь-якого виду контролю;

— проблема оцінки якості системи контролю і створення методичних реко­мендацій щодо оцінки ефективності систем контролю;

— проблема підвищення рівня незалежності й об'єктивності контролю.

Розв'язання зазначених проблем сприятиме подальшому вдосконаленню наці­ональної системи господарського контролю, а саме: підвищенню ефективності гос­подарської діяльності економічних суб'єктів, у тому числі за рахунок ефективної організації систем внутрішньогосподарського контролю; удосконаленню законо­давчих актів, які регламентують організацію державного й регулюють діяльність внутрішньогосподарського контролю й зовнішнього аудиту; створенню цілісної сис­теми державного контролю в Україні; підвищенню рівня незалежності контролерів і зростанню довіри суспільства до аудиторських фірм.