Оцінка ефективності використання основних фондів підприємства на прикладі Автотранспортного підприємства ЗАТ “Управління будівництва Рівненської АЕС” м. Кузнецовська

3.1.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів.

Змінність використання ОВФ характеризується коефіцієнтом змінності. Підвищення коефіцієнта змінності використання ОВФ забезпечує збільшення тривалості роботи цих фондів, особливо активної частини, що впливає на збільшення обсягу виробництва продукції підприємством. Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ, можливо на основі впровадження комплексу технічних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на підвищення рівня технічного стану ОВФ, забезпечення процесу виробництва матеріально-технічними та трудовими ресурсами, поліпшення організації виробництва праці тощо. Як свідчить виробничий досвід, запроектовані заходи дозволяють збільшити змінність використання ОВФ на 5 – 30%% в рік. В практиці збільшення змінності використання ОВФ відбувається в першу, другу чи третю зміни роботи підприємства. Проте, впровадження запроектованих заходів по збільшенню змінності використання ОВФ потребує додаткових витрат, які необхідно врахувати при визначенні ефективності використання цих фондів.

На основі запроектованих заходів будемо визначати величину збільшення тривалості використання ОВФ на підприємстві, а також в яку зміну буде збільшуватись тривалість використання та обсяг ОВФ. Визначимо величину збільшення змінності використання ОВФ на підприємстві. До розрахунків приймемо, що додатково буде використовуватися ОВФів:

-у першу зміну – 100 тис. грн.

-у другу зміну – 75 тис. грн.

-у третю зміну – 50 тис. грн.

Тобто обсяг використання – 225 тис. грн. ( 100 + 75 + 50 );

Виходячи із наведених даних, збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ становитиме:

КЗМ_пл = Е Б_ві / Б_в ,

де КЗМ_пл – збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ , Б_ві – балансова вартість приросту ОВФ підприємства (Е – сума).

Отже, КЗМ_пл = (100 + 75 + 50) / 5400 = 0,042.

Визначаємо коефіцієнт змінності використання ОВФ у плановому році: КЗМ_пл = КЗМ_б + КЗМ_пл ,

де КЗМ_б і КЗМ_пл – коефіцієнти змінності використання основних виробничих фондів відповідно у плановому і базовому роках.

Отже, КЗМ_пл = 1,667 + 0,042 = 1,709.

Визначаємо число змін використання ОВФ у плановому році із збільшенням коефіцієнта змінності:

З_мпл = РЧ_пл х КЗМ_пл ,

де З_мпл – число змін використання ОВФ у плановому році, РЧ_пл – робочий час використання ОВФ у плановому році, КЗМ_пл – коефіцієнт змінності використання ОВФ у плановому році.

Отже, З_мпл = 146,3 х 1,709 = 250 (змін).

Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції у зв”язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ підприємства виходячи із обсягу виробництва продукції в одну зміну у базовому році:

ОЗМ_пл = ( Об / З_мб ) х З_мпл ,

де ОЗМ_пл – збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта змінності (у тис.грн.), О_б – обсяг виробництва продукції у базовому році, З_мб – число змін використання ОВФ у базовому році, З_мпл – приріст числа змін використання ОВФ у плановому році ( З_мпл = З_мпл – З_мб ).

Отже, ОЗМ_пл = (8100 / (1,667 х 140)) х (250 – (1,667 х 146,3)) = 212,334.

Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов”язані із збільшеням коефіцієнта змінності використання ОВФ. До них відносять витрати на технічне обслуговування і ремонти обладнання, на організацію робіт при багатозмінній роботі обладнання, організаційно-господарські витрати тощо. Величину цих витрат можна визначити на основі нормативу витрат, які необхідні для організації робіт при багатозмінній роботі підприємств – 1 тис. грн. на одну зміну в рік:

Д_зм = З_мпл х С_зм ,

де Д_зм – додаткові витрати, пов”язані із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ, С_зм – норма витрат з розрахунку на одну зміну використання ОВФ підприємства в рік.

Отже, Д_зм = 6,1179 х 1 = 6,1179 (тис. грн.).

Визначаємо величину зниження витрат на виробництво продукції за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахуваннь у вартості (собівартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. продукції:

Д_а/В_і = (Б_ві х А) /О_і ,

де Д_а/В_і – доля амортизаційних відрахуваннь у вартості у одиниці продукції, Б_ві – балансова вартість ОВФ підприємства, А – середньозважена річна доля амортизаційних відрахуваннь, О_і – обсяг виробництва продукції в і-му році.

Доля річних амортизаційних відрахуваннь в одиниці вартості продукції становить:

у базовому році Д_а/В_б = (5400 х 0,088) / 8100 = 0,0586 (грн./грн.).

у плановому році Д_а/В_пл =(5420 х 0,088) / (8100 + 212,334)= 0,0574(грн./грн.).

Зменшення річних амортизаційних відрахувань на плановий обсяг виробництва продукції становитиме (у тис. грн.):

А/В_пл = (Д_а/В_б – Д_а/В_пл) х О_пл = (0,0586-0,0574)х8312,334=9,975.

Економія собівартості річного обсягу виробництва продукції підприємства у плановому році:

С_змпл = А/В_пл - Дзм = 9,975 – 6,1179 = 3,857 (тис. грн.).

Визначаємо величину додаткових робочих місць у зв”язку із збільшенням змінності використання ОВФ на підприємстві.

Збільшення змінності використання ОВФ призводить до збільшення робочих місць, а це відповідно, у свою чергу, веде до збільшення чисельності працівників підприємства. Потребу в додатковій чисельності працівників підприємства у зв”язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ підприємства можна визначити виходячи із балансової вартості ОВФ, що будуть додатково залучатися до використання в першу, другу та третю зміни роботи підприємства і фондоозброєності праці працівників:

Ч_п = Е Б_ві / Ф_п ,

де Ч_п – додаткова потреба підприємства у працівниках (чоловік), Б_ві – балансова вартість ОВФ, що додатково залучаються до використання в і-ту зміну (гривень), Ф_п – фондоозброєність праці працівників підприємства (гривень).

Отже, Ч_п = 225000 / 25714,29 = ~ 9 (чол.)

в тому числі в першу зміну:

Ч_п1 = 100000 / 25714,29 = ~ 4 (чол.)

в другу зміну:

Ч_п2 = 75000 / 25714,29 = ~ 3 (чол.)

в третю зміну:

Ч_п3 = 50000 / 25714,29 = ~ 2 (чол.)

3.1.4. Підвищення ефективності використання календарного часу.

Тривалість використання ОВФ підприємства на протязі року характеризується коефіцієнтом використання календарного часу. За умови, коли підприємство не в змозі забезпечити необхідний обсяг продукції за рахунок поліпшення використання фонду робочого часу, внутрізмінного часу та змінності використання ОВФ, передбачаються заходи по підвищенню коефіцієнта використання календарного робочого часу, тобто по збільшенню фонду робочого часу.

Підвищення коефіцієнта використання календарного часу ОВФ на підприємстві може досягнутися за рахунок скорочення тривалості технічного обслуговування та ремонтів; здійснення частини технічного обслуговування та ремонтів у вихідні дні; впровадження системи планово-попереджувального ремонту ОВФ тощо.

За даними виробничої практики, застосування вищенаведених заходів дозволяє збільшити фонд робочого часу на 8 – 12 %.

Припустимо, що проведені на підприємстві заходи по підвищенню використання календарного часу дозволили збільшити фонд робочого часу на 8 %.

Проте, впровадження заходів щодо підвищення коефіцієнта використання календарного часу потребує додаткових витрат підприємства.

Визначаємо величину збільшення фонду робочого часу використання основних виробничих фондів:

Р_ч = РЧ_пл х Д_вч ,

де Р_ч – збільшення фонду робочого часу використання ОВФ (днів), РЧ_пл – розрахований фонд робочого часу на плановий період (днів), Д_вч – величина збільшення планового фонду робочого часу за рахунок запроектованих заходів (у відсотках).

Отже, Р_ч = 230 х 0,08 = 18,4 (днів).

Визначаємо число додаткових змін використання ОВФ ( ЗМ_кч) підприємства:

ЗМ_кч = Р_ч х К_зм = 18,4 х 1,709 = 31,45 (змін).

Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта використання календарного часу, тобто збільшення числа змін у плановому році:

О_кч = (О_пл /ЗМ_пл) х ЗМ_кч.

О_пл = О_б + О_рчпл + О_взч + ОЗМ_пл =8100+405+63,99+212,334 = 8781,324;

ЗМ_пл = З_мпл + ЗМ_кч = 250 + 31,45 = 281,45;

Отже, О_кч = (8781,324 / 281,45) х 31,45 = 981,25 (тис. грн.).

Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов”язані із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу. Їх величина розраховується виходячи із нормативу витрат на ці цілі – 600,0 грн. в кожну зміну за рік.

Д_кч = ЗМ_кч х С_кч,

де Д_кч – додаткові витрати, пов”язані із збільшннням коефіцієнта використання календарного часу (грн.), С_кч – додаткові витрати з розрахунку на одну зміну в рік, (грн.).

Отже, Д_кч = 31,45 х 0,6 = 18,87 (тис. грн.).

Визначаємо зниження собівартості продукції за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. продукції:

Д_а/В_і = (Б_ві х А) / О_і,

де О_і – обсяг виробництва продукції у базовому і плановому році.

Отже, доля цих витрат у базовому році складе: Д_а/В_б = 0,0586;

У плановому році:

Д_а/В_пл = (5420 х 0,088) / (8781,324 + 981,25) = 0,0489 (грн./грн.).

Зменшення річних амортизаційних відрахувань на плановий обсяг виробництва продукції становитиме (у тис. грн.):

А/В_пл = ( Д_а/В_б – Д_а/В_пл)хО_пл = (0,0586-0,0489)х9717,526=94,7

(О_пл = О_кч + О_пл).

Економія собівартості річного обсягу виробництва продукції підприємства у плановому році буде становити:

С_кч = А/В_пл - Д_кч = 94,7 – 18,87 = 73,45(75,83) (тис. грн.).

Визначаємо коефіцієнт використання календарного часу ОВФ (К_кч):

К_кч = ((Р_чб + Р_ч) + Р_ч) / ККД ,

де Р_ч – в першому випадку – приріст робочого часу використання ОВФ, у другому випадку – збільшення фонду робочого часу використання ОВФ (днів), ККД – кількість календарних днів.

Отже, К_кч = ((140 + 6,3) + 18,4) / 365 = 0,45.

Визначаємо потребу підприємства в додатковому персоналі у зв”язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу, тобто фонду робочого часу використання ОВФ підприємства.

Ця потреба в додатковому персоналі для забезпечення використання ОВФ ( Чп) у зв”язку із збільшенням тривалості їх використання на протязі року визначається виходячи із фондоозброєності праці на підприємствах, балансової вартості ОВФ, що використовуються у різні зміни, та числа додаткових змін роботи цих фондів у зв”язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу:

Ч_п = (Е Б_ві / Ф_п) х ( ЗМ_кч / ЗМ_пл) ,

де Б_ві – балансова вартість ОВФ, що використовуються в і-ту зміну (грн.), (Е – сума), ЗМ_кч – число додаткових змін використаня ОВФ у зв”язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу (змін), Ф_п – фондоозброєність праці (грн.), ЗМ_пл – число змін використання ОВФ у плановому році (змін).

Ч_п = ((4300 + 3400 + 1300) / 25,71429) х (31,45 / 250)= 44 (чол.).

В тому числі в першу зміну:

Ч_п1 = (4300 / 25,71429) х (31,45 / 250) = 21 (чол.).

В другу зміну:

Ч_п2 = (3400 / 25,71429) х (31,45 / 250) = 17 (чол.).

В третю зміну:

Ч_п3 = (1300 / 25,71429) х (31,45 / 250) = 6 (чол.).

3.1.5. Аналіз одержаних результатів.

На підставі результатів економічного обгрунтування заходів по підвищенню ефективності використання ОВФ підприємства слід зробити аналіз ефективності запроектованих заходів.

Поліпшення використання ОВФ дозволяє без додаткових капітальних вкладень збільшити обсяг виробництва продукції за тих же наявних ОВФ на підприємстві.

Таким чином, поліпшення використання ОВФ забезпечує економію капітальних вкладень підприємства, величину якої можна визначити виходячи із обсягу виробництва додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базовому році:

К = О_пл / Ф_вб ,

де К- економія капітальних вкладень, О_пл – обсяг додаткової продукції в плановому році, Ф_вб – фондовіддача у базовому році.

Отже, К = 1658,04 / 1,5 = 1105,36 (тис. грн.).