Вступ

У розвиненому суспільстві процеси виробництва, обігу і споживання не співпадають ні в просторі, ні у часі. Тому для забезпечення розширеного відтворювання товарів, для безперебійного їх продажу, більш повного задоволення потреб споживачів при мінімальних витратах виробництва та обігу.

Метою курсової роботи являється вивчення менеджменту товарно-матеріальних цінностей.

Основні завдання полягають у проведенні аналізу управління запасами та пошуку напрямків вдосконалення менеджменту товарних запасів.

Об’єктом досліджень є первинні та зведені документи, пов’язані з обліком товарних запасів на складах.

Предмет дослідження – це управління товарними запасами.

У курсовій роботі використовуються такі методи дослідження: системний, діалектичний, статистичний, економіко-математичного аналізу, економічного моделювання та метод економічного аналізу.

Основними дослідниками із зазначеного питання є: Грузінов В.П., Крушельницька О.В., Лень В.С., Панкратов Ф.Г., Шегда А.В.

І. Суть та особливості менеджменту товарно-матеріальних запасів

1.1. Суть та класифікація виробничих запасів

Закономірності руху матеріальних ресурсів від їх виробників до споживачів зумовлюють об'єктивну необхідність утворення запасів на різних стадіях товарообігу. Сформовані запаси забез­печують постійність і безперервність обігу, гарантують споживачеві задоволення його повсякденних потреб у матеріальних ресурсах.

На рівні промислових підприємств виробничі запаси належать до числа об'єктів, що потребують великих капіталовкладень, і тому є одним із факторів, що визначає політику підприємства. Проте бага­то підприємств не приділяє цьому належної уваги і постійно недоо­цінює майбутні потреби в наявних запасах. Внаслідок цього підприє­мства звичайно стикаються з тим, що їм доводиться вкладати у ви­робничі запаси більше капіталів, ніж передбачалося. Зміна обсягів виробничих запасів значною мірою залежить від переважаючого на даний момент ставлення до них підприємств, яке, безумовно, визна­чається кон'юнктурою ринку.

Виробничі запаси — це продукція виробничо-технічного призначення, яка є на підприємствах або будовах споживачів, або вже вступила в сферу виробництва, але ще не використовується безпосеред­ньо у виробничому процесі. Отже, це предмети праці, що надійшли до споживача різного рівня, що ще не використовувалися і не підда­валися переробці.

До складу виробничих запасів входять: сировина, основні та до­поміжні матеріали, паливо, напівфабрикати, вироби, деталі та інстру­менти.

Вони призначені для виробничого споживання і мають забезпе­чувати безперебійність виробничого процесу. Виробничі запаси вра­ховуються в натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірни­ках.

Виробничі запаси входять у число факторів, що забезпечують безпеку матеріально-технічного постачання, його гнучку роботу і є «страховкою» виробництва.

В залежності від цільового призначення запаси поділяють на такі види: підготовчі, гарантійні (резервні, буферні), перехідні (техно­логічні), поточні, страхові.

Підготовчі запаси виділяються з виробничих запасів при необхі­дності додаткової їх підготовки перед використанням у виробництві.

Гарантійні запаси призначені для безперервного постачання у разі непередбачених обставин — відхилення в періодичності та ве­личині партій поставок від запланованих, зміни інтенсивності спо­живання, затримки поставок. На відміну від поточних запасів розмір гарантійних запасів — величина постійна. За нормальних умов робо­ти ці запаси непорушні. Сюди входять:

Сезонні запаси утворюються при сезонному характері виробниц­тва, споживання чи транспортування продуктів. Сезонні запаси по­винні забезпечувати нормальну роботу організації під час сезонної перерви у виробництві, споживанні чи транспортуванні продукції.

За часом виробничі запаси класифікуються по рівнях:

Також на підприємстві необхідно виділити неліквідні запаси — так називають виробничі запаси, що довго не використовуються. Вони утворюються внаслідок погіршення якості при зберіганні.

Виробничі запаси як економічна категорія і як натурально-ре­чові елементи за своїм змістом єдині та неподільні. Класифікація за цільовим призначенням необхідна з метою обґрунтування величини нормативу і організації оперативного управління. На підприємствах існує багато причин для створення товарно-матеріальних запасів, але основна — це забезпечення своєї економічної безпеки. За відсутності необхідних виробничих запасів підприємство може втратити своїх замовників та ринки збуту.

Головне питання, яке необхідно розв'язати в системі управління — це визначення потреби в тому чи іншому виді виробничих запасів. Однак потреба виробництва –не єдиний критерій для обґрунтуван­ня рівня запасів.

Керівництво повинне визначити мету створення запасів певних матеріалів, які слід мати у виробничому запасі, а також визначити їх обсяг і з погляду на ці завдання розглядати питання потреби в мате­ріалах. Більшість підприємств прагне до того, щоб забезпечити:

Підприємство завжди повинне володіти достатньою кількістю наявних матеріалів, щоб бути здатним без затримки виконувати за­мовлення і підтримувати ритмічний хід виробництва, однак не мож­на вкладати великі кошти для створення надмірних запасів, які бу­дуть даремно знаходитися на складі і в коморах. Більшість підприємств прагне запобігти створенню великих запасів з великою оборотністю, оскільки це пов'язано з ризиком. Замість цього вони прагнуть мати якомога більше вільних коштів шляхом прискорення оборотності запасів.

Для ілюстрації припустимо, що підприємство щорічно випускає продукції на 100 тис. грн. (за собівартістю). Якщо запаси підприєм­ства обертаються (використовуються і поновлюються) раз на рік, це означає, що підприємство має середній річний запас на 100 тис. грн. Якщо ж запаси обертаються два рази на рік, то середній рівень капіта­ловкладень у запаси зменшується до 50тис.грн., сума, що залишаєть­ся, вивільняється для інших виробничих цілей. Чим швидше оберта­ються запаси, тим нижчі середньорічні капіталовкладення на їх утво­рення, тим меншим стає ризик і тим більше вивільнюється грошей на придбання нового обладнання, удосконалення та розширення вироб­ництва або на інші цілі, що потребують капітальних вкладень.

Усі підприємства, навіть і ті, які працюють за системою «точно в строк», зберігають певний запас товарно-матеріальних цінностей. При цьому вони керуються таким:

— забезпечення незалежності своєї виробничої діяльності. Запас матеріалів на окремих робочих місцях забезпечує певну гнучкість у виробництві;

— незалежність робочих місць бажана на збиральних лініях. Час, необхідний на виконання ідентичних операцій, змінюється від од­ного виробу до іншого, тому на робочому місці потрібно мати запас із декількох деталей, щоб при перевищенні планової норми часу на виконання операції конкретною деталлю можна було б із запасу де­талей компенсувати таку затримку обробки;

— необхідністю врахування коливань попиту на продукцію. Так, зазвичай, неможливо абсолютно точно визначити попит на продук­цію, і тому, щоб знайти коливання попиту, необхідно підтримувати певний резервний (буферний) запас готової продукції;

— забезпечення гнучкості виробництва, наявність товарно-ма­теріальних запасів дозволяє зменшити тиск обсягу випуску продукції на виробничу систему;

— забезпечення захисту від коливань періоду поставок сирови­ни, матеріалів. Якщо постачальник через ряд причин не може забез­печити ресурсами у встановлений час у зв'язку з непередбачуваними причинами: дефіцит матеріалу в постачальника, страйки на підприємстві тощо;

— врахування переваг економічного характеру, розміщення за­мовлення пов'язане з певними витратами: трудові витрати, телефонні переговори, поштові витрати. Таким чином, чим більший обсяг кож­ного окремого замовлення, тим менша кількість замовлень, які по­трібно підготовляти; чим більші обсяги поставок, тим менші витра­ти на одиницю завезених ресурсів;

— потреба створення великих запасів обумовлена тривалими ци­клами поставок.

Запаси створюються з метою сприяння:

Створення та зберігання запасів потребують значних витрат, і щорічна їх сума перевищує чверть вартості самих запасів. Тому важ­ливо керувати запасами, щоб зазначені витрати були мінімальними і щоб забезпечувався той рівень обслуговування та задоволення запитів клієнтів, що сприяє економічному розвитку підприємства.

Затрати, пов'язані зі створенням і зберіганням запасів, охоплю­ють:

A. Затрати на підтримування запасів, тобто пов'язані з володінням запасами.

Б. Затрати, пов'язані з розміром партій, тобто затрати, пропорційні до кількості замовлених партій, а не кількості виробленої продукції.

B. Затрати пов'язані з дефіцитом запасів, тобто такі, що виника­ють за відсутності необхідних матеріалів.

Г. Затрати на управління запасами.

Приймаючи рішення з вибору розміру товарно-матеріальних за­пасів, потрібно врахувати такі витрати:

1. Затрати на збереження ресурсів — це досить велика стаття ви­трат, яка включає витрати на складське обладнання і приміщення, обробку, страхування, а також витрати, пов'язані зі старінням, обезціненням матеріалів, їх крадіжкою, псуванням тощо.

2. Витрати, пов'язані з освоєнням нової продукції. Виготовлен­ня будь-якого нового продукту пов'язане з одержанням певних матеріалів, заповнення документації вилучення попереднього запа­су матеріалів.

3. Витрати, пов'язані з розміщенням замовлень.

4. Втрати, пов'язані з дефіцитом запасів.

Встановлення оптимальної величини запасів і розміру партії про­дукції, потрібної для повного використання виробничих потужнос­тей підприємства пов'язане з визначенням мінімальних загальних затрат. [22, 114]